Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Продуктивність заводу у 1924-1925 господарському році у порівнянні з довоєнним рівнем збільшилась у 4 рази і становила 120 тонн валків проти 30 тонн у 1913 році.
Уся робота по відбудові і реконструкції заводу, вихованню трудящих проходила під керівництвом комуністичного осередку, який виник ще навесні 1920 року. Очолював його робітник М. І. Андрющенко.
Багато уваги приділяли комуністи вихованню молодих робітників. За їх ініціативою 24 січня 1925 року виникла на заводі комсомольська організація, в якій за станом на 1 березня 1926 року налічувалось 34 чоловіка. Секретарем бюро комсомольського осередку було обрано токаря О. Котляровa. Партосередок здійснював керівництво і заводським комітетом профспілки. При завкомі діяли комісії по охороні праці, культурно-масова, побутова та інші.
Із збільшенням випуску продукції заводу поліпшуються і матеріальні умови робітників. У доповіді про роботу заводу за 1927 рік його директор Н. М. Євдокимов наводив такі економічні показники: «За 1927 рік завод виробничу програму виконав на 102 проц. Збільшилась кількість валків, брак продукції знизився до 6 проц. проти 12 проц. у 1926 році, собівартість продукції знизилась на 22 проц., а заробітна плата в середньому зросла за місяць на 15 карбованців».
Разом з відбудовою і реконструкцією заводу будувалося і розширювалося робітниче селище. У житлові будинки, де жили раніше іноземні спеціалісти, переселили робітників. Споруджувалися нові житлові будинки, ремонтувалися старі. Було відкрито два магазини, дві їдальні. Селище упорядковувалось.
У 1925 році заводському селищу і станції Шмидтівці було присвоєно ім'я видатного російського вченого-геолога, громадського діяча Л. І. Лутугіна. 22 роки Л. І. Лутугін вивчав геологічну структуру Донбасу і складав геологічну карту. Кілька років він безпосередньо працював на території теперішнього Лутугинського району.
У відбудовний період багато було зроблено в галузі освіти. Вже у 1921 році в початковій школі у дві зміни навчалося понад 80 дітей робітників і службовців. Старші діти відвідували Успенську семирічну школу. Одночасно широко велась робота по ліквідації неписьменності серед дорослого населення. З цією метою комуністичний осередок організував мережу гуртків, залучив до цієї справи вчителів, інших представників інтелігенції та комсомол. Ця робота скоро дала свої результати. Вже у 1926 році чисельність неписьменного населення в цілому по повіту у віці від 9 до 49 років зменшилася до 19,1 процентa.
Про трудове і політичне піднесення робітників заводу, які боролися за виконання п'ятирічки за чотири роки, говорить такий приклад. З березня 1930 року робітники ливарного цеху на зборах підводили підсумки своєї роботи за 2 місяці
поточного року. Вони відзначили, що планове завдання виконано на 115,8 проц., і проголосили свій цех ударним. У змагання включилися усі дільниці виробництва. Вже на 1 квітня 1930 року на заводі налічувалося 18 ударних бригад. У перших лавах ударників за дострокове виконання державних планів йшли комуністи. Серед перших ударників були плавильник В. Ф. Слонєв, формувальник В. М. Чопенко, вальцетокарі П. Й. Фаус- тов, І. С. Чоп, які виконували свої щоденні норми на 150--170 проц. Високі зразки праці показувала ударна комсомольсько-молодіжна бригада формувальни- ків-складальників ливарного цеху, очолювана Іваном Шаповаловим.
В роки довоєнних п'ятирічок здійснюється корінна реконструкція заводу. Він став основним і єдиним в СРСР постачальником валків для металургійної, гумової, паперової і борошномельної промисловості.
З розвитком заводу зростали і його кадри. Замість іноземних спеціалістів, які приховували від робітників секрети виготовлення валків та іншої продукції, тепер працювали свої, радянські інженери, техніки, майстри. За їх ініціативою і безпосередньою участю у передвоєнні п'ятирічки завод створив нові типи валків для металургійної, хімічної, гумової промисловості. Найбільш визначним успіхом інженерів, техніків і робітників заводу було налагодження виробництва валків для безперервного тонколистового стану. Незважаючи на відмову іноземних спеціалістів у консультації, радянські
Лутугине
Сторінка 3 з 8
зайнялися підготовкою і вихованням кадрів, організацією нових форм управління.Продуктивність заводу у 1924-1925 господарському році у порівнянні з довоєнним рівнем збільшилась у 4 рази і становила 120 тонн валків проти 30 тонн у 1913 році.
Багато уваги приділяли комуністи вихованню молодих робітників. За їх ініціативою 24 січня 1925 року виникла на заводі комсомольська організація, в якій за станом на 1 березня 1926 року налічувалось 34 чоловіка. Секретарем бюро комсомольського осередку було обрано токаря О. Котляровa. Партосередок здійснював керівництво і заводським комітетом профспілки. При завкомі діяли комісії по охороні праці, культурно-масова, побутова та інші.
Із збільшенням випуску продукції заводу поліпшуються і матеріальні умови робітників. У доповіді про роботу заводу за 1927 рік його директор Н. М. Євдокимов наводив такі економічні показники: «За 1927 рік завод виробничу програму виконав на 102 проц. Збільшилась кількість валків, брак продукції знизився до 6 проц. проти 12 проц. у 1926 році, собівартість продукції знизилась на 22 проц., а заробітна плата в середньому зросла за місяць на 15 карбованців».
Разом з відбудовою і реконструкцією заводу будувалося і розширювалося робітниче селище. У житлові будинки, де жили раніше іноземні спеціалісти, переселили робітників. Споруджувалися нові житлові будинки, ремонтувалися старі. Було відкрито два магазини, дві їдальні. Селище упорядковувалось.
У 1925 році заводському селищу і станції Шмидтівці було присвоєно ім'я видатного російського вченого-геолога, громадського діяча Л. І. Лутугіна. 22 роки Л. І. Лутугін вивчав геологічну структуру Донбасу і складав геологічну карту. Кілька років він безпосередньо працював на території теперішнього Лутугинського району.
У відбудовний період багато було зроблено в галузі освіти. Вже у 1921 році в початковій школі у дві зміни навчалося понад 80 дітей робітників і службовців. Старші діти відвідували Успенську семирічну школу. Одночасно широко велась робота по ліквідації неписьменності серед дорослого населення. З цією метою комуністичний осередок організував мережу гуртків, залучив до цієї справи вчителів, інших представників інтелігенції та комсомол. Ця робота скоро дала свої результати. Вже у 1926 році чисельність неписьменного населення в цілому по повіту у віці від 9 до 49 років зменшилася до 19,1 процентa.
Про трудове і політичне піднесення робітників заводу, які боролися за виконання п'ятирічки за чотири роки, говорить такий приклад. З березня 1930 року робітники ливарного цеху на зборах підводили підсумки своєї роботи за 2 місяці
поточного року. Вони відзначили, що планове завдання виконано на 115,8 проц., і проголосили свій цех ударним. У змагання включилися усі дільниці виробництва. Вже на 1 квітня 1930 року на заводі налічувалося 18 ударних бригад. У перших лавах ударників за дострокове виконання державних планів йшли комуністи. Серед перших ударників були плавильник В. Ф. Слонєв, формувальник В. М. Чопенко, вальцетокарі П. Й. Фаус- тов, І. С. Чоп, які виконували свої щоденні норми на 150--170 проц. Високі зразки праці показувала ударна комсомольсько-молодіжна бригада формувальни- ків-складальників ливарного цеху, очолювана Іваном Шаповаловим.
В роки довоєнних п'ятирічок здійснюється корінна реконструкція заводу. Він став основним і єдиним в СРСР постачальником валків для металургійної, гумової, паперової і борошномельної промисловості.
З розвитком заводу зростали і його кадри. Замість іноземних спеціалістів, які приховували від робітників секрети виготовлення валків та іншої продукції, тепер працювали свої, радянські інженери, техніки, майстри. За їх ініціативою і безпосередньою участю у передвоєнні п'ятирічки завод створив нові типи валків для металургійної, хімічної, гумової промисловості. Найбільш визначним успіхом інженерів, техніків і робітників заводу було налагодження виробництва валків для безперервного тонколистового стану. Незважаючи на відмову іноземних спеціалістів у консультації, радянські
Дивиться також інші населені пункти району:
- Юр'ївка
- Розкішне
- Першозванка
- Оріхівка
- Кам'янка
- Іллірія
- Георгіївка
- Врубівський
- Весела Тарасівка
- Білоріченський
- Біле
- Успенка