Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Лутугине

Сторінка 4 з 8
спеціалісти виготовили нові валки у найкоротший строк - за півроку. Ініціаторами і безпосередніми виконавцями були молоді інженери О.С. Бешлик, В. Є. Карсський, Н. О. Черкун, майстри Г. І. Крохмальов, В. Ф. Слонєв, П. 3. Удовенко, П. М. Чижиков, металознавець Н. П. Цикіна, шліфувальниця Є. І. Жарикова та інші. Провідна роль у цій справі належала молодому інженеру О. С. Бешликові, який за роки Радянської влади виріс з простого робітника-ливарника до відомого спеціаліста.
15-річним підлітком О. С. Бешлик пішов добровольцем у Червону Армію, служив у кінному корпусі Г. І. Котовського. Після демобілізації працював ливарником у чавуноливарному цеху Луганського паровозобудівного заводу. В 1926 році молодого робітника-ливарника приймають до лав Комуністичної партії. З цього часу він вчиться у Луганському вечірньому машинобудівному інституті, після закінчення якого працює на підприємствах Луганська, а з 1933 року - на Лутугинському чавуноливарному заводі спочатку начальником ливарного цеху, потім головним інженером, згодом і директором заводу.
За освоєння і втілення нової техніки, виявлення ініціативи по виробництву вітчизняних валків у 1939 році нагороджено групу робітників, інженерів і техніків орденами і медалями Союзу РСР. Серед них орденом Леніна нагороджено кадрового ливарника Г. І. Крохмальова, складальника форм П. 3. Удовенка і формувальника П. М. Чижикова.
За роки передвоєнних п'ятирічок змінився вигляд селища. З'явилися цілі вулиці нових будинків. Селище було повністю електрифіковано і радіофіковано, прокладено водопровід, вулиці вкрито асфальтованими доріжками і тротуарами. У 1938 році розпочато будівництво асфальтової дороги Луганськ-Красний Луч, яка проходила через селище. У цьому ж році силами молоді в центрі селища було закладено новий сквер, збудовано спортивний майданчик. Населення селища у 1939 році збільшилося до 3633 чоловік.
У зв'язку із зростанням економіки селища, а також чисельності його насе
лення, у 1937 році Лутугине було виділене з складу Успенської селищної Ради і віднесене до селищ міського типу.
У передвоєнні роки багато було зроблено для поліпшення охорони здоров'я трудящих. У 1932 році в селищі діяли два медпункти, амбулаторія.
Значного розвитку набула в селищі народна освіта. У 1930 році тут була відкрита нова семирічна школа на 200 учнів, а в 1939 році закінчено будівництво середньої школи на 440 місць. Крім того, у 1938 році в селищі було відкрито ремісниче училище, в якому навчалося 250 учнів. У школах і ремісничому училищі напередодні Великої Вітчизняної війни працювало 32 вчителі і вихователі. Усі діти шкільного віку навчалися. Повністю було ліквідовано неписьменність серед дорослого населення.
Значно поліпшилася культурно-освітня робота серед жителів селища. Крім червоного кутка і хати-читальні, відкритих у 1921 році, у 1937 році було побудовано клуб із залом для глядачів на 225 місць. У клубі діяла стаціонарна кіноустановка. Молодь брала активну участь у численних гуртках художньої самодіяльності.
Велику роботу по пропаганді технічних знань серед молоді проводив філіал Луганського аероклубу, відкритий у селищі в 1935 році.
Таким було селище Лутугине напередодні війни, так жили його мешканці.
Та почалася Велика Вітчизняна війна. Багато робітників і службовців селища пішли до Червоної Армії. Завод переключився на виконання військових замовлень. Тих, що пішли на фронт, замінили жінки, старі, підлітки.
У кінці червня 1942 року за-вод евакуювався на Урал.
17 липня 1942 року німецько-фашистські війська окупували Лутугине. Насаджуваний фашистськими загарбниками «новий порядок» був зустрінутий жителями селища з ненавистю і огидою. Почалася боротьба патріотів у підпіллі. За рішенням Луганського обкому партії у тилу ворога з спеціальним завданням залишилася М. С. Буцька. Очолювана нею комсомольська організація діяла на території Успенки і Лутугиного. До її складу входили М. М. Халявко, Г. М. Халявко, В. С. Буцька, М.Т. Чернявська, О. Т. Сапунова та інші. Комсомольці повідомляли населення про успіхи Червоної Армії у боях під Сталінградом, викривали брехливу німецьку пропаганду, закликали не виходити на роботу, вбивати німецьких прислужників. Вони встановили і підтримували зв'язок з комсомольцями