Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
листопада 1917 року влада в Успенці і у робітничому селищі Шмидтівці перейшла до Успенської Ради робітничих і селянських депутатів.
У листопаді 1917 року на заводі створюється робітничий заводський комітет на чолі з ливарником В. С. Чернявським. До його складу входили робітники С. Ю. Харківський, 3. А. Герасименко, О. П. Дахно та інші. Робітком, що був під впливом більшовиків, фактично взяв в свої руки управління заводом: ввів 8-годинний робочий день, встановив робітничий контроль, замість іноземних майстрів, що повтікали, поставив досвідчених місцевих кадрових робітників, домігся звільнення іноземного майстра, деспота Шпиця, займався питаннями трудової дисципліни, встановлення розцінок, забезпечення робітників продовольством, вів боротьбу з спекуляцією тощо.
Але влада недовго була в руках робітників. За змовою з Центральною радою на Україну вдерлися німецько-австрійські окупанти. У квітні 1918 року селище було окуповане.
Після того, як німці втекли з Шмидтівки, в кінці 1918 року владу захопила місцева контрреволюція. Успенська підпільна організація за вказівкою Луганського підпільного партійного комітету і ревкому, виконуючи рішення II з'їзду КП(б) України, готувала сили для розгрому недобитих петлюрівських загонів і білого козацтва. Створюються два загони. Першим командував робітник Шмидтівського заводу В. С. Чернявський. До його загону входили в основному робітники заводу й станції Шмидтівки. Загін мав роззброїти в Успенці білокозаків і захопити залізничну станцію Шмидтівку, де були військові ешелони і боєприпаси. 20 січня 1919 року загін В. С. Чернявського при підтримці другого загону, яким командував Г. Я. Заплавський, оволодів залізничною станцією. Обидва загони переслідували супротивника, який відступав у бік Луганська, Сімейкиного і Родакового. Влада Рад у селищі була відновлена. Але громадянська війна не закінчилася. Тому відразу на заводі організується ремонт гвинтівок, гармат, кулеметів, бронеавтомашин, бронепоїздів, почалося виробництво нової зброї.
Невдовзі білогвардійська армія Денікіна почала наступ на Донбас. У квітні - травні 1919 року запеклі бої розгорнулися на підступах до Луганська. Робітники заводу і жителі селища взяли участь у спорудженні оборонної смуги, яка проходила від Успенки через Гостру могилу і до ріки Сіверський Донець. Багато робітників заводу у квітні в складі Луганського комуністичного полку вели тяжкі, кровопролитні бої біля станції Шмидтівки. Ця дільниця переходила кілька раз з рук у руки. У розгромі білогвардійців активну участь брали робітники заводу на різних фронтах громадянської війни. Член КПРС з 1919 року С. П. Голда виявив хоробрість і мужність у лавах Луганського Комуністичного полку. У складі 15-ї Інзенської стрілецької дивізії у боях за визволення Перекопу бився І. Т. Шаповалов. У боях за справу Великого Жовтня, за владу Рад смертю героїв загинули місцеві жителі П. І. Азаров, Ф. С. Буцький, І. Є. Фабрис, В. І. Кошовий, І. М. Коломоєць та інші.
На початку 1920 року починаються роботи по відбудові заводу. Частина кваліфікованих робітників загинула на фронтах імперіалістич
ної і громадянської воєн, а частина перебувала в армії. Не вистачало палива й сировини. Влітку 1920 року на заводі налічувалося усього 98 робітників і 38 службовців.
У початковий період відбудови завод випускав переважно товари широкого вжитку. Після закінчення громадянської війни на завод повертаються багато кадрових робітників-вальцеливарників і верстатників, таких як В. Ф. Кошовий, О. К. Бацманов, М. І. Жусєв та інші. Підприємство почало оживати.
Луганська партійна організація, займаючись питаннями відбудови і реконструкції промислових підприємств, приділяла велику увагу вальцеробному заводу. На посади керівників заводу у 1920 роках вона надіслала комуністів Н. М. Євдокимова і В. Є. Євтушенка, які понад усе
Лутугине
Сторінка 2 з 8
Захоплено зустріли робітники заводу і станції Шмидтівка звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Успенська партійна організація, яка об'єднувала і комуністів Шмидтівки, вирішила у центрі волості провести мітинг, на який запросила й робітників заводу. Заводські робітники вишикувалися у колону, прикрашену червоними прапорами і лозунгами і з піснями «Смело, товаршци, в ногу!» і «Варшав'янка» попрямували на центральну площу. В кінціУ листопаді 1917 року на заводі створюється робітничий заводський комітет на чолі з ливарником В. С. Чернявським. До його складу входили робітники С. Ю. Харківський, 3. А. Герасименко, О. П. Дахно та інші. Робітком, що був під впливом більшовиків, фактично взяв в свої руки управління заводом: ввів 8-годинний робочий день, встановив робітничий контроль, замість іноземних майстрів, що повтікали, поставив досвідчених місцевих кадрових робітників, домігся звільнення іноземного майстра, деспота Шпиця, займався питаннями трудової дисципліни, встановлення розцінок, забезпечення робітників продовольством, вів боротьбу з спекуляцією тощо.
Але влада недовго була в руках робітників. За змовою з Центральною радою на Україну вдерлися німецько-австрійські окупанти. У квітні 1918 року селище було окуповане.
Після того, як німці втекли з Шмидтівки, в кінці 1918 року владу захопила місцева контрреволюція. Успенська підпільна організація за вказівкою Луганського підпільного партійного комітету і ревкому, виконуючи рішення II з'їзду КП(б) України, готувала сили для розгрому недобитих петлюрівських загонів і білого козацтва. Створюються два загони. Першим командував робітник Шмидтівського заводу В. С. Чернявський. До його загону входили в основному робітники заводу й станції Шмидтівки. Загін мав роззброїти в Успенці білокозаків і захопити залізничну станцію Шмидтівку, де були військові ешелони і боєприпаси. 20 січня 1919 року загін В. С. Чернявського при підтримці другого загону, яким командував Г. Я. Заплавський, оволодів залізничною станцією. Обидва загони переслідували супротивника, який відступав у бік Луганська, Сімейкиного і Родакового. Влада Рад у селищі була відновлена. Але громадянська війна не закінчилася. Тому відразу на заводі організується ремонт гвинтівок, гармат, кулеметів, бронеавтомашин, бронепоїздів, почалося виробництво нової зброї.
Невдовзі білогвардійська армія Денікіна почала наступ на Донбас. У квітні - травні 1919 року запеклі бої розгорнулися на підступах до Луганська. Робітники заводу і жителі селища взяли участь у спорудженні оборонної смуги, яка проходила від Успенки через Гостру могилу і до ріки Сіверський Донець. Багато робітників заводу у квітні в складі Луганського комуністичного полку вели тяжкі, кровопролитні бої біля станції Шмидтівки. Ця дільниця переходила кілька раз з рук у руки. У розгромі білогвардійців активну участь брали робітники заводу на різних фронтах громадянської війни. Член КПРС з 1919 року С. П. Голда виявив хоробрість і мужність у лавах Луганського Комуністичного полку. У складі 15-ї Інзенської стрілецької дивізії у боях за визволення Перекопу бився І. Т. Шаповалов. У боях за справу Великого Жовтня, за владу Рад смертю героїв загинули місцеві жителі П. І. Азаров, Ф. С. Буцький, І. Є. Фабрис, В. І. Кошовий, І. М. Коломоєць та інші.
На початку 1920 року починаються роботи по відбудові заводу. Частина кваліфікованих робітників загинула на фронтах імперіалістич
ної і громадянської воєн, а частина перебувала в армії. Не вистачало палива й сировини. Влітку 1920 року на заводі налічувалося усього 98 робітників і 38 службовців.
У початковий період відбудови завод випускав переважно товари широкого вжитку. Після закінчення громадянської війни на завод повертаються багато кадрових робітників-вальцеливарників і верстатників, таких як В. Ф. Кошовий, О. К. Бацманов, М. І. Жусєв та інші. Підприємство почало оживати.
Луганська партійна організація, займаючись питаннями відбудови і реконструкції промислових підприємств, приділяла велику увагу вальцеробному заводу. На посади керівників заводу у 1920 роках вона надіслала комуністів Н. М. Євдокимова і В. Є. Євтушенка, які понад усе
Дивиться також інші населені пункти району:
- Юр'ївка
- Розкішне
- Першозванка
- Оріхівка
- Кам'янка
- Іллірія
- Георгіївка
- Врубівський
- Весела Тарасівка
- Білоріченський
- Біле
- Успенка