Луганська область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний сайт

пішли 2972. Під керівництвом райкому партії були створені винищувальний батальйон, народне ополчення, підрозділи протиповітряної оборони. 6 тис. жителів брали участь у будівництві оборонних рубежів у Донецькій і Запорізькій областях. Підприємства міста перебудували свою роботу і почали випускати продукцію для фронту. Зокрема мебльова фабрика виготовляла ящики для снарядів і переправні засоби. Тисячі домогосподарок шили бійцям теплу білизну, плели рукавиці й шкарпетки. З вересня 1941 року по липень 1942 року недалеко від Кремінної проходила лінія фронту. В місті розташовувалися військові підрозділи, частину будинків і лікарню було обладнано під госпіталі. Тисячі жителів зводили укріплення на берегах Сіверського Дінця. 160 дівчат працювали в госпіталях, медсанбатах і вільнонайманими у військових частинах.
За рекомендацією Кремінського райкому комсомолу була створена спеціальна розвідувальна група з дівчат-комсомолок, яка за завданням радянського командування добувала в тилу ворога потрібні відомості. До складу групи входили вчорашні школярки Т. Абакуменко, В. Єжеленко, А. Козіна, М. Бібік. При виконанні однієї з операцій Т. Абакуменко і В. Єжеленко схопили гітлерівці і після жорстоких катувань стратили. Для радянського командування добували цінні відомості і жителі міста М. О. Скрипник і П. К. Запорожець, які також не раз ходили в тил ворогa.
10 липня 1942 року після масованих повітряних нальотів місто окупували німецько-фашистські загарбники. Смерть і руїни принесли з собою гітлерівці радянським людям. За найменше порушення «нового порядку» чекала смерть. Проте ні розстріли, ні масові репресії не змогли зломити опір радянських людей. У Кремінських лісах почав діяти партизанський загін під командуванням Я. І. Сиворонова. Начальником штабу в загоні був М. П. Михайличенко, комісаром - Ю. Д. Макаров.
За далеко не повними даними партизани з вересня 1942 року по січень 1943 року провели 120 бойових операцій. Вони знищили близько 2500 фашистських солдат і офіцерів, 345 поліцейських та інших зрадників, вивели з ладу броньовик, 8 автомашин, 7 паровозів, пустили під укіс військовий ешелон, спалили кілька складів. У листопаді 1942 року партизани завдали великих втрат загону карателів, який виступив
проти них. Налякані гітлерівці підтягли в район Кремінських лісів військові частини. Тоді партизани здійснили сміливий рейд по тилах ворога. Вони пройшли з боями по селах Кремінського, Л исич ансько го, Ново астраханського і Новоайдарського районів. При підтримці населення народні месники громили фашистські гарнізони, руйнували шляхи, палили склади, знищували техніку ворога. Особливо відважно діяли комуністи командири взводів І. П. Мірошник, П. О. Савін, Г. П. Преймаков, комсомолець-кулеметник М. М. Перепелиця, стрілець Г. Я. Жаров та багато інших. Наприкінці січня 1943 року загін прорвав лінію фронту в районі Новоайдара і з'єднався з частинами Червоної Армії. За доблесть і мужність, виявлені в партизанській війні, 74 бійці і командири загону були нагороджені орденами Радянського Союзу.
Жителі Кремінної подавали велику допомогу партизанам: доставляли в ліс продукти, повідомляли про рух гітлерівських військових частин, добували бланки необхідних партизанам документів. Постійний зв'язок із загоном підтримували лісник Комсомольського лісництва І. Я. Непотачев та його 16-річний син Володимир. Вони регулярно передавали партизанам цінні відомості про ворога. Під час виконання одного із завдань Іллю Якимовича разом з сином схопили окупанти. Тоді допомагати партизанам почала його дружина Є. Й. Непотачева.
У місті за завданням партизанів діяла група молоді під керівництвом вчительки-комуністки О. О. Волкової . Юні патріоти добували цінну інформацію, розклеювали в місті радянські листівки, зривали із стін будинків фашистські плакати.
На фронтах Вітчизняної війни боролися з фашистами 4 тис. жителів Кремінної. Троє з них - П. М. Герасименко (посмертно), І. Т. Гончаров (посмертно) і М. І. Лопата удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
В середині січня 1943 року на підступах до Кремінної почалися жорстокі бої. 31 січня війська 195-ої гвардійської стрілецької дивізії, відбиваючи контратаки противника, зайняли місто. Але основні бої в цьому районі розгорнулися після взяття Кремінної, під час форсування Сіверського Дінця.