Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
гілля так і лишалися до кінця XIX століття тільки експонатами гірничого корпусу.
В 40-50 роках XIX століття село значно розрослося. В 1862 році населення його вже становило 4062 чоловіки, незважаючи на те, що в Кремінній тричі (у 1831, 1847 і 1848 роках) лютувала холера. Тільки в 1848 році від неї померло 505 чоловік.
У результаті реформи 1861 року колишні державні селяни Кремінної одержали близько 10,5 тис. десятин землі. В селі далі розвивалися різні ремесла й особливо лісорозробки. Заповзятливі лісозаготівники брали підряди на вирубку державного лісу і сплавляли його у період повені по річках Красній і Сіверському Дінцю в Область Війська Донського. В 1873 році на території Веригінської казенної лісної дачі, розташованої в районі Кремінної, проведено перше обстеження й облік лісу. Тоді ж створено Новоглухівське лісництво, куди ввійшло кілька казенних лісних дач. Цим було покладено початок кремінському лісогосподарству.
На початку 90-х років XIX століття в Кремінській волості починається видобуток кам'яного вугілля. Цим займаються як окремі селяни, так і цілі селянські громади, на землях яких вугільні пласти виходили на поверхню. В 1894 році у Кремінній було 4 селянські копальні, які давали 80 тис. пудів вугілля на рік.
У 1893 році на північній околиці слободи закладено першу велику шахту. Вона належала О. Алчевському, відомому в Донбасі промисловцю, який взяв в оренду землю в Кремінської сільської громади. Всі роботи по проходці шурфу виконувалися вручну, тільки порода піднімалася на поверхню за допомогою барабана, що його обертав кінь. Будівництво шахти було закінчено в 1895 році. В цьому ж році введено в експлуатацію залізничну лінію Харків-Лисичанськ, що проходить через Куп'янськ, Кремінну і Рубіжне. На земляні роботи, укладання рейок і шпал широко залучалися жителі навколишніх сіл, у т. ч. й Кремінної.
З відкриттям родовищ кам'яного вугілля та будівництвом шахт у 80-90-х роках XIX століття Кремінна перетворюється на робітниче селище. За даними перепису 1897 року тут на ревізьку душу припадало в середньому 6 десятин землі, але майже третина дворів не мала можливості повністю обробляти її. Частина сімей займалася ремеслами. В селищі було 9 сімей бондарів, 7 - кравців, 9 - теслярів, 8 - шевців, 4 - ковалі, 7 сімей майстрів, що виготовляли вози, та інші. Працювали також 4 олійниці та іконописна майстерня.
Вугільна шахта Алчевського в 1899 році ввійшла до складу Олексіївського гірничопромислового товариства. Проте це ніяк не вплинуло на становище робітників, яке нічим не відрізнялося від становища гірників на інших шахтах. Робочий день тривав по 10-12 годин, не було елементарної механізації. Ні про яку техніку безпеки не могло бути й мови. На вибиранні породи і навантаженні вугілля працювали жінки, яким платили значно менше, ніж чоловікам. Підлітки працювали під землею коногонами, тормозними, саночниками. Багато які шахтарські сім'ї не поривали остаточно з землею, бо на ту мізерну заробітну плату, що її одержували шахтарі, проіснувати було дуже важко.
Значно погіршила становище робітників жорстока криза, що охопила у 1900-1903 рр. шахти Донбасу. Видобуток вугілля в Кремінній скоротився з 1256,8 тис. пудів у 1901 році до 510 тис. пудів у 1903 році, число робітників зменшилось відповідно з 350 до 106 чоловік, тобто більш як у 3 рази. Багато сімей не мали шматка хліба, в той час як тисячі пудів вугілля залежувались і горіли на складах.
Прагнучи зменшити збитки, пов'язані з кризою, підприємці заощаджували на всьому. 9 листопада 1903 року на кремінській шахті внаслідок вибуху
Кремінна
Сторінка 2 з 10
У 1825 році практикант Петербурзького гірничого корпусу Першин знайшов на території Кремінної кілька шматків кам'яного вугілля, що якістю не поступалося перед кеннельським (кращим в Англії). В 1826 році О. Анисимов, теж практикант гірничого корпусу, досліджуючи вугільні пласти на березі річки Красної, встановив, що вони є продовженням верхнянських і привольнянських пластів Донбасу. Проте до кінця XIX століття ці поклади не розроблялися. Кріпосницька система, що панувала тоді в Росії, гальмувала розвиток промисловості. Крім того, не було ні залізниці, ні відповідного водного шляху до Кремінної. Тому зразки кремінського вугілля так і лишалися до кінця XIX століття тільки експонатами гірничого корпусу.
У результаті реформи 1861 року колишні державні селяни Кремінної одержали близько 10,5 тис. десятин землі. В селі далі розвивалися різні ремесла й особливо лісорозробки. Заповзятливі лісозаготівники брали підряди на вирубку державного лісу і сплавляли його у період повені по річках Красній і Сіверському Дінцю в Область Війська Донського. В 1873 році на території Веригінської казенної лісної дачі, розташованої в районі Кремінної, проведено перше обстеження й облік лісу. Тоді ж створено Новоглухівське лісництво, куди ввійшло кілька казенних лісних дач. Цим було покладено початок кремінському лісогосподарству.
На початку 90-х років XIX століття в Кремінській волості починається видобуток кам'яного вугілля. Цим займаються як окремі селяни, так і цілі селянські громади, на землях яких вугільні пласти виходили на поверхню. В 1894 році у Кремінній було 4 селянські копальні, які давали 80 тис. пудів вугілля на рік.
У 1893 році на північній околиці слободи закладено першу велику шахту. Вона належала О. Алчевському, відомому в Донбасі промисловцю, який взяв в оренду землю в Кремінської сільської громади. Всі роботи по проходці шурфу виконувалися вручну, тільки порода піднімалася на поверхню за допомогою барабана, що його обертав кінь. Будівництво шахти було закінчено в 1895 році. В цьому ж році введено в експлуатацію залізничну лінію Харків-Лисичанськ, що проходить через Куп'янськ, Кремінну і Рубіжне. На земляні роботи, укладання рейок і шпал широко залучалися жителі навколишніх сіл, у т. ч. й Кремінної.
З відкриттям родовищ кам'яного вугілля та будівництвом шахт у 80-90-х роках XIX століття Кремінна перетворюється на робітниче селище. За даними перепису 1897 року тут на ревізьку душу припадало в середньому 6 десятин землі, але майже третина дворів не мала можливості повністю обробляти її. Частина сімей займалася ремеслами. В селищі було 9 сімей бондарів, 7 - кравців, 9 - теслярів, 8 - шевців, 4 - ковалі, 7 сімей майстрів, що виготовляли вози, та інші. Працювали також 4 олійниці та іконописна майстерня.
Вугільна шахта Алчевського в 1899 році ввійшла до складу Олексіївського гірничопромислового товариства. Проте це ніяк не вплинуло на становище робітників, яке нічим не відрізнялося від становища гірників на інших шахтах. Робочий день тривав по 10-12 годин, не було елементарної механізації. Ні про яку техніку безпеки не могло бути й мови. На вибиранні породи і навантаженні вугілля працювали жінки, яким платили значно менше, ніж чоловікам. Підлітки працювали під землею коногонами, тормозними, саночниками. Багато які шахтарські сім'ї не поривали остаточно з землею, бо на ту мізерну заробітну плату, що її одержували шахтарі, проіснувати було дуже важко.
Значно погіршила становище робітників жорстока криза, що охопила у 1900-1903 рр. шахти Донбасу. Видобуток вугілля в Кремінній скоротився з 1256,8 тис. пудів у 1901 році до 510 тис. пудів у 1903 році, число робітників зменшилось відповідно з 350 до 106 чоловік, тобто більш як у 3 рази. Багато сімей не мали шматка хліба, в той час як тисячі пудів вугілля залежувались і горіли на складах.
Прагнучи зменшити збитки, пов'язані з кризою, підприємці заощаджували на всьому. 9 листопада 1903 року на кремінській шахті внаслідок вибуху
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червонопопівка
- Новомикільське
- Новокраснянка
- Невське
- Михайлівка
- Макіївка
- Кудряшівка
- Єпіфанівка
- Голубівка
- Варварівка
- Булгаківка
- Боровеньки
- Нова Астрахань
- Кабаннє