Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Удосконалення виробництва, ріст продуктивності праці дали змогу також значно скоротити обслуговуючий персонал електростанції. У 1932 році, відразу після введення до ладу третьої черги ДРЕС, тут працювало близько 2 тис. чоловік, а на початку 1941 року - тільки 1250 чоловік.
Держава, місцеві партійні і радянські органи проявляли велике піклування не лише про будівництво і дальший розвиток електростанції, а й про тих, хто її спору
джував і хто лишався тут працювати. З кожним роком поліпшувався добробут енергетиків, підвищувалися їх заробітки. Перед війною вони становили в середньому 800-1000 крб. на місяць. Перші будівельники жили в сусідньому селі Новопавлівці у досить важких умовах. Відповідно до плану ГОЕЛРО, іцо передбачав спорудження впорядкованих житлових будинків для робітників і спеціалістів ДРЕС, у 1924 році розпочалося проектування селища енергетиків. Генеральний план був складений архітектором Б. М. Йофаном.
Восени 1926 року будівельники здали перший двоповерховий будинок. Наступного року в селищі енергетиків виросли ще 7 домів, приміщення амбулаторії і лазні, а в 1941 році вже налічувалось 59 дво- і триповерхових будинків. У селищі в цей час проживало понад 3 тис. чоловік.
Енергетики і будівельники дбали про те, щоб у новому селищі було чисто, красиво, затишно. На загальних зборах жителі ухвалили, що кожен має працювати на суботниках по благоустрою і озелененню селища. З особливим запалом трудилися комсомольці. Душею, організатором молоді був її бойовий ватажок Марат Гінце, секретар комсомольської організації ДРЕС. Незабаром на колишньому пустирі зазеленів чудовий парк.
Багато уваги приділялося поліпшенню медичного обслуговування енергетиків. У 1927 році в селищі було відкрито амбулаторію. Її працівники часто відвідували гуртожитки робітників, стежили за їх санітарним станом, проводили бесіди, дбали про оздоровлення побуту населення. У 1931 році в селищі побудовано новий корпус поліклініки і лікарню на 50 ліжок.
Чимало було зроблено і в галузі народної освіти. У березні 1930 року закінчено будівництво нового приміщення школи-семирічки. У вересні 1932 року її перетворено на середню. Перший випуск 30 вихованців цієї школи відбувся у 1936 році, а до 1941 року середню освіту тут здобули понад 320 дітей енергетиків і будівельників.
Коли в червні 1941 року гітлерівські полчища напали на нашу країну, трудящі Штергреса одностайно піднялися на захист свободи і незалежності Радянської Батьківщини, на захист своєї мирної праці. У перші ж дні війни близько 700 жителів селища, в тому числі понад 70 комуністів і 120 комсомольців, пішли на фронт. Юні патріоти Володимир Володін, Іван В'ялов та Іван Ткаченко домоглися зарахування їх до складу військової частини і стали розвідниками.
У тривожні дні осені 1941 року, коли ворожі війська підійшли до Донбасу, всі жителі селища взяли активну участь у створенні оборонних споруд. На електростанції і в селищі було встановлено цілодобове чергування загонів і груп цивільної оборони. Коли в жовтні 1941 року ворог наблизився до Штергреса, Наркомат електростанцій СРСР ухвалив евакуювати обладнання підприємства. 13 жовтня перший ешелон з устаткуванням, робітниками і спеціалістами рушив на схід, а на початку листопада евакуацію було завершено. Штерівські енергетики вивезли до Караганди 4 турбогенератори, устаткування машинного залу, силові трансформатори, великі
електродвигуни та ін. До Карагандинської області евакуювалися близько 300 працівників електростанції з своїми сім'ями. Останніми покинули ДРЕС директор В. М. Шепелєв, головний інженер О. П. Немов і заступник Народного комісара електростанцій СРСР Д. Г. Жимерін, який керував евакуацією.
Міусинськ
Сторінка 3 з 7
виробництва. З ініціативи комуністів спеціалісти провели розрахунки і довели можливість збільшити тиск пари на 2 атмосфери, внаслідок чого потужність кожної турбіни мала значно зрости. Здійснення подібних технічних заходів дало можливість в 1936 році довести потужність електростанції до 162 тис. квт і водночас знизити витрати палива. Якщо в 1932 році на виробництво 1 квт-год. витрачалося 750 г палива, то у 1937 році - 629 г, а в 1940 році - 594 грами. Держава, місцеві партійні і радянські органи проявляли велике піклування не лише про будівництво і дальший розвиток електростанції, а й про тих, хто її спору
джував і хто лишався тут працювати. З кожним роком поліпшувався добробут енергетиків, підвищувалися їх заробітки. Перед війною вони становили в середньому 800-1000 крб. на місяць. Перші будівельники жили в сусідньому селі Новопавлівці у досить важких умовах. Відповідно до плану ГОЕЛРО, іцо передбачав спорудження впорядкованих житлових будинків для робітників і спеціалістів ДРЕС, у 1924 році розпочалося проектування селища енергетиків. Генеральний план був складений архітектором Б. М. Йофаном.
Восени 1926 року будівельники здали перший двоповерховий будинок. Наступного року в селищі енергетиків виросли ще 7 домів, приміщення амбулаторії і лазні, а в 1941 році вже налічувалось 59 дво- і триповерхових будинків. У селищі в цей час проживало понад 3 тис. чоловік.
Енергетики і будівельники дбали про те, щоб у новому селищі було чисто, красиво, затишно. На загальних зборах жителі ухвалили, що кожен має працювати на суботниках по благоустрою і озелененню селища. З особливим запалом трудилися комсомольці. Душею, організатором молоді був її бойовий ватажок Марат Гінце, секретар комсомольської організації ДРЕС. Незабаром на колишньому пустирі зазеленів чудовий парк.
Багато уваги приділялося поліпшенню медичного обслуговування енергетиків. У 1927 році в селищі було відкрито амбулаторію. Її працівники часто відвідували гуртожитки робітників, стежили за їх санітарним станом, проводили бесіди, дбали про оздоровлення побуту населення. У 1931 році в селищі побудовано новий корпус поліклініки і лікарню на 50 ліжок.
Чимало було зроблено і в галузі народної освіти. У березні 1930 року закінчено будівництво нового приміщення школи-семирічки. У вересні 1932 року її перетворено на середню. Перший випуск 30 вихованців цієї школи відбувся у 1936 році, а до 1941 року середню освіту тут здобули понад 320 дітей енергетиків і будівельників.
Коли в червні 1941 року гітлерівські полчища напали на нашу країну, трудящі Штергреса одностайно піднялися на захист свободи і незалежності Радянської Батьківщини, на захист своєї мирної праці. У перші ж дні війни близько 700 жителів селища, в тому числі понад 70 комуністів і 120 комсомольців, пішли на фронт. Юні патріоти Володимир Володін, Іван В'ялов та Іван Ткаченко домоглися зарахування їх до складу військової частини і стали розвідниками.
У тривожні дні осені 1941 року, коли ворожі війська підійшли до Донбасу, всі жителі селища взяли активну участь у створенні оборонних споруд. На електростанції і в селищі було встановлено цілодобове чергування загонів і груп цивільної оборони. Коли в жовтні 1941 року ворог наблизився до Штергреса, Наркомат електростанцій СРСР ухвалив евакуювати обладнання підприємства. 13 жовтня перший ешелон з устаткуванням, робітниками і спеціалістами рушив на схід, а на початку листопада евакуацію було завершено. Штерівські енергетики вивезли до Караганди 4 турбогенератори, устаткування машинного залу, силові трансформатори, великі
електродвигуни та ін. До Карагандинської області евакуювалися близько 300 працівників електростанції з своїми сім'ями. Останніми покинули ДРЕС директор В. М. Шепелєв, головний інженер О. П. Немов і заступник Народного комісара електростанцій СРСР Д. Г. Жимерін, який керував евакуацією.
Дивиться також інші населені пункти району: