Сторінка 5 з 7
І. М. Добров, орден Трудового Червоного Прапора - директор ДРЕС В. М. Шепелєв і головний інженер Є. М. Лімін.
Одночасно швидкими темпами відбудовувалось і селище, яке було майже цілком зруйноване. Як і енергетики, будівельники трудились самовіддано, норми виробітку перевиконували вдвоє, а то й більше. Роботи не
припинялись і вночі. Велику допомогу будівельникам подавали колектив електростанції, домогосподарки, школярі. У вільний від основної роботи час на відбудові селища щодня працювало понад 200 чоловік, і воно швидко відроджувалось. Уже в грудні 1943 року, тобто через 3 місяці після визволення від гітлерівських загарбників, було відбудовано 2 гуртожитки, їдальні, водопровід, лазню тощо. 1 вересня 1944 року штерівські школярі почали новий учбовий рік у відбудованому приміщенні. Люди швидко заліковували тяжкі рани, заподіяні селищу війною.
В міру відродження промисловості Донбасу зростав попит на електроенергію. Шляхом ефективного використання устаткування штерівські енергетики добилися зростання потужності електростанції до 64 тис. квт. Але цього було недосить. Перед колективом ДРЕС уряд поставив завдання збільшити її потужність у кілька разів. 16 травня 1946 року Міністерство електростанцій СРСР затвердило проект модернізації і розширення Штерівської ДРЕС, який передбачав збільшення потужності станції до 200 тис. квт. Технічне переозброєння електростанції проводилось на основі впровадження найновішої техніки. З 1951 року тут почався монтаж устаткування високого тиску. Для підготовки кадрів енергетиків, які мали працювати на нових складних агрегатах, при Штерівському енергетичному технікумі з ініціативи партійної організації відкрилося вечірнє відділення. Серед перших 24 слухачів відділення були секретар парторганізації ДРЕС С.П. Галахтін, голова місцевкому профспілки М. Т. Кулібов та інші.
У 1953 році технічне переозброєння Штерівської ДРЕС було завершено, її потужність досягла 200 тис. квт. У наступні роки енергетики селища провели велику роботу по автоматизації виробничих процесів і механізації трудомістких робіт. Щороку 140-150 чоловік подавали раціоналізаторські пропозиції, спрямовані на вдосконалення виробництва і поліпшення техніко-економічних показників роботи електростанції. Так, група новаторів у складі заступника головного інженера ДРЕС О. О. Шевельова, начальника зміни турбінного цеху Б. Л. Єрмакова та ін. запропонувала технічне вдосконалення, яке дало можливість виключити з технологічної лінії малоекономічні котли і щороку заощаджувати палива та електроенергії більш як на 46 тис. крб. Всього за роки семирічки енергетики Штерівської ДРЕС подали понад 2 тис. цінних раціоналізаторських пропозицій. Річна економія від їх впровадження становила 379 тис. крб. Поліпшились техніко-економічні показники роботи станції, значно знизилась собівартість електроенергії. У 1959 році 1 квт-год. коштувала 0,8 коп., а в 1965 році - 0,6 копійки.
Колектив електростанції достроково виконав державні завдання, поставлені перед ним на 1959-1965 рр. Понад семирічний план ДРЕС виробила 143 млн. квт-год.
електроенергії. При цьому було заощаджено 63 тис. тонн умовного палива і знижено витрати електроенергії на власні потреби на 25 млн. квт-год. План першого року нової п'ятирічки колектив електростанції виконав на 101,6 процента.
Велику роль у боротьбі колективу Штерівської ДРЕС за успішне виконання державних завдань відіграє змагання за комуністичне ставлення до праці. Першими почесне звання колективу комуністичної праці завоювали в 1959 році вахта турбінного цеху, керована начальником зміни М. І. Кильменіновим, і вахта електроцеху В. А. Богданової. Протягом семирічки це почесне звання було присвоєно 3 цехам, 14 змінним вахтам і 12 ремонтним бригадам.
Чималих трудових успіхів добився також колектив іншого промислового підприємства- заводу металевих виробів. Завод цей молодий, він виник у 1960 році на базі колишніх майстерень, що обслуговували будівництво і реконструкцію Штерівської ДРЕС. Підприємство спеціалізується на випуску кріплень для шахтних конвейєрів, холодильників, автомобільних і тракторних вузлів, лужних акумуляторів тощо. Його продукція надходить до Луганська, Донецька, Красного Луча та інших міст Донбасу. Протягом
Дивиться також інші населені пункти району: