Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В соціалістичному змаганні на честь XX з'їзду партії велику виробничу перемогу здобув колектив шахти № 1-2 «Нова Голубівка». При зобов'язанні видобути за перший квартал 1956 року вісім тисяч тонн понадпланового вугілля шахтарі менш як за два місяці дали в подарунок Батьківщині десять тисяч тонн додаткового палива.
Партія і уряд повсякденно піклуються про працю і побут шахтарів. У 1956 році всі вугільні підприємства тресту «Кіроввугілля» перейшли на скорочений робочий день і нову систему оплати праці. Того ж року на шахтах тресту успішно впроваджено графік циклічності. Внаслідок цього середньодобовий видобуток палива зріс на 529 тонн, продуктивність праці збільшилася на 9,2 процента.
З0 грудня 1962 року Голубівський район Кадіївки було перетворено в місто Кіровськ обласного підпорядкування. Трудящі ознаменували цю подію новим піднесенням трудової активності в боротьбі за успішне виконання завдань семирічного плану (1959-1965 рр.).
Широкого розмаху в шахтарському Кіровську набув рух за комуністичну працю. В ньому взяло участь 52 проценти трудящих міста. В 1967 році близько п'яти тисяч гірників, 46 передових бригад, 7 дільниць, цехів і змін завоювали почесне звання ударників і бригад комуністичної праці. Багато з них прославилося своїми трудовими подвигами. Характерною особливістю в роботі новаторів с те, що вони наполегливо шукають шляхів підвищення продуктивності праці. Електрослюсар шахти № 6-7 В. І. Кликов за семирічку подав 14 раціоналізаторських пропозицій з загальним економічним ефектом 20 тис. карбованців. Запропонована ним система автоматизації скребкових конвейєрних ліній впроваджена на всіх шахтах міста і дістала путівку на інші шахти області. Пропозиція раціоналізатора В. І. Кликова дала можливість тільки одній шахті № 6-7 заощадити 14 тис. крб. і вивільнити ЗО робітників. В. І. Кликов навчається без відриву від виробництва в Кіровському
філіалі Кадіївського гірничого технікуму на відділенні гірничої електромеханіки. Серед робітників міста багато раціоналізаторів. Про творче дерзання новаторів свідчить і той факт, що тільки в 1965 році до технічних рад надійшло 335 пропозицій, впровадження яких дало майже мільйон карбованців річного економічного ефекту.
Створена в 1958 році бригада прохідників-швидкісників М. Л. Бойка за роки семирічки пройшла понад 15 800 погонних метрів виробок. Середньомісячні темпи проходження збільшилися в цій бригаді в 10 раз, а продуктивність робітника - більш як у 2 рази.
На базі бригади М. Л. Бойка створено постійно діючу школу передового досвіду. Тут учаться не тільки кіровці. Вивчати досвід сюди приїздять делегації багатьох шахт Донбасу та інших вугільних басейнів країни. Наприклад, у травні 1964 року в Кіровську працювала республіканська школа по вивченню досвіду прохідників-швидкісників. У червні того ж року на шахтах тресту «Кіроввугілля» побували учасники Всесоюзної наради працівників вугільної промисловості.
Досягнення кіровських прохідників-швидкісників дістали загальне визнання. За удосконалення методів організації швидкісного проходження гірничих виробок бригадирові прохідників шахти № 22 ім. С. М. Кірова М. Л. Бойкові і першому секретарю Кіровського міського комітету КП України М. Г. Кашкарьову, гірничому інженерові, в 1964 році було присуджено Ленінську премію.
Успіхи бригади комуністичної праці М. Л. Бойка - це результат праці дружного, спаяного колективу людей, які відзначаються високою організацією праці, почуттям особистої відповідальності за успіх справи в цілому. Тут робітники досконало оволоділи гірничо-прохідницькою технікою, суміжними професіями і можуть при потребі замінити один одного.
Усі прохідники бригади наполегливо вчаться. Приклад у цьому показує бригадир - комуніст М. Л. Бойко. Він студент вечірнього відділення Кадіївського гірничого технікуму. В цьому ж технікумі вчаться члени бригади - Микола Бойко, Мустафа Єльжанов, Володимир Войтюк, Микола Гапоненко та інші.
Кіровськ
Сторінка 12 з 16
Високої продуктивності праці досяг вибійник шахти № 22 ім. С. М. Кірова комуніст X. Є. Малашкевич. У 1953 році його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, а в 1957 році за успіхи, досягнуті в розвитку вугільної промисловості, X. Є. Малашкевичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. В соціалістичному змаганні на честь XX з'їзду партії велику виробничу перемогу здобув колектив шахти № 1-2 «Нова Голубівка». При зобов'язанні видобути за перший квартал 1956 року вісім тисяч тонн понадпланового вугілля шахтарі менш як за два місяці дали в подарунок Батьківщині десять тисяч тонн додаткового палива.
Партія і уряд повсякденно піклуються про працю і побут шахтарів. У 1956 році всі вугільні підприємства тресту «Кіроввугілля» перейшли на скорочений робочий день і нову систему оплати праці. Того ж року на шахтах тресту успішно впроваджено графік циклічності. Внаслідок цього середньодобовий видобуток палива зріс на 529 тонн, продуктивність праці збільшилася на 9,2 процента.
З0 грудня 1962 року Голубівський район Кадіївки було перетворено в місто Кіровськ обласного підпорядкування. Трудящі ознаменували цю подію новим піднесенням трудової активності в боротьбі за успішне виконання завдань семирічного плану (1959-1965 рр.).
Широкого розмаху в шахтарському Кіровську набув рух за комуністичну працю. В ньому взяло участь 52 проценти трудящих міста. В 1967 році близько п'яти тисяч гірників, 46 передових бригад, 7 дільниць, цехів і змін завоювали почесне звання ударників і бригад комуністичної праці. Багато з них прославилося своїми трудовими подвигами. Характерною особливістю в роботі новаторів с те, що вони наполегливо шукають шляхів підвищення продуктивності праці. Електрослюсар шахти № 6-7 В. І. Кликов за семирічку подав 14 раціоналізаторських пропозицій з загальним економічним ефектом 20 тис. карбованців. Запропонована ним система автоматизації скребкових конвейєрних ліній впроваджена на всіх шахтах міста і дістала путівку на інші шахти області. Пропозиція раціоналізатора В. І. Кликова дала можливість тільки одній шахті № 6-7 заощадити 14 тис. крб. і вивільнити ЗО робітників. В. І. Кликов навчається без відриву від виробництва в Кіровському
філіалі Кадіївського гірничого технікуму на відділенні гірничої електромеханіки. Серед робітників міста багато раціоналізаторів. Про творче дерзання новаторів свідчить і той факт, що тільки в 1965 році до технічних рад надійшло 335 пропозицій, впровадження яких дало майже мільйон карбованців річного економічного ефекту.
Створена в 1958 році бригада прохідників-швидкісників М. Л. Бойка за роки семирічки пройшла понад 15 800 погонних метрів виробок. Середньомісячні темпи проходження збільшилися в цій бригаді в 10 раз, а продуктивність робітника - більш як у 2 рази.
На базі бригади М. Л. Бойка створено постійно діючу школу передового досвіду. Тут учаться не тільки кіровці. Вивчати досвід сюди приїздять делегації багатьох шахт Донбасу та інших вугільних басейнів країни. Наприклад, у травні 1964 року в Кіровську працювала республіканська школа по вивченню досвіду прохідників-швидкісників. У червні того ж року на шахтах тресту «Кіроввугілля» побували учасники Всесоюзної наради працівників вугільної промисловості.
Досягнення кіровських прохідників-швидкісників дістали загальне визнання. За удосконалення методів організації швидкісного проходження гірничих виробок бригадирові прохідників шахти № 22 ім. С. М. Кірова М. Л. Бойкові і першому секретарю Кіровського міського комітету КП України М. Г. Кашкарьову, гірничому інженерові, в 1964 році було присуджено Ленінську премію.
Успіхи бригади комуністичної праці М. Л. Бойка - це результат праці дружного, спаяного колективу людей, які відзначаються високою організацією праці, почуттям особистої відповідальності за успіх справи в цілому. Тут робітники досконало оволоділи гірничо-прохідницькою технікою, суміжними професіями і можуть при потребі замінити один одного.
Усі прохідники бригади наполегливо вчаться. Приклад у цьому показує бригадир - комуніст М. Л. Бойко. Він студент вечірнього відділення Кадіївського гірничого технікуму. В цьому ж технікумі вчаться члени бригади - Микола Бойко, Мустафа Єльжанов, Володимир Войтюк, Микола Гапоненко та інші.