Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У 1966 році Городищенську восьмирічну школу реорганізовано в середню. У ній навчалося 320 учнів і працювало 18 учителів. Крім того, тут працює 3 початкові школи.
За післявоєнні роки відновилися роботи у колишньому степовому лісництві. Ще в 1949 році рішенням Радянського уряду Червоножовтневе лісництво передано Інститутові лісу Академії наук УРСР. На його основі створено Деркульську науково-дослідну станцію для полезахисного лісорозведення. Тут працював великий колектив учених під керівництвом академіка В. М. Сукачова. На станції проводили дослідження співробітники комплексної експедиції полезахисного лісорозведення науково-дослідного інституту ім. Комарова, інституту морфології тварин ім. Сєверцева Академії наук СРСР, а також Київського республіканського управління гідрометеослужби.
У 1956 році на цій базі створено Деркульську лісову дослідну станцію Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації. Її наукові співробітники розробляють проблеми, пов'язані з підвищенням ефективності полезахисних смуг, акліматизацією нових порід дерев, засадженням бугристих пісків, підвищенням ефективності грунтів тощо.
Деркульська лісова дослідна станція розмістилась у новому селищі на північно-східній околиці села, в мальовничому урочищі ім. К. І. Юницького. У дендрарії цього наукового центру - сотні видів дерев і кущів. Розмаїта й фауна цих місць.
Наукові співробітники станції допомагають сусіднім колгоспам у створенні системи лісових смуг, в озелененні сіл і шляхів.
Село Городище не тільки в районі, але й в області відоме своєю краєзнавчою роботою. Активну участь у ній беруть учні, вчителі, ветерани колгоспного руху. В 1963 році, за ініціативою сільської Ради та місцевої партійної організації, в селі відкрито на громадських засадах один з перших на Луганщині колгоспних краєзнавчих музеїв. Серед його експонатів - кістки мамонта, знайдені учнями місцевої восьмирічної школи, старовинні монети та речі хатнього вжитку. На стендах музею - фотографії учасників Біловодського повстання С. В. Дем'яненка, Г. П. Бондаренка, М. М. Бондаря, В. Т. Жабка, голови ревкому у 1920-1922 рр., а потім першого городищенського колгоспу - І. Ф. Шепеля та інших. Як цінні реліквії в музеї зберігаються ордени і медалі учасників Великої Вітчизняної війни, почесні грамоти перших ударників комуністичної праці. Кожний відвідувач музею наочно бачить той великий шлях, який під проводом Комуністичної партії пройшли трудящі Городища за 50 років Радянської влади, як змінилася їх доля, як зросло село.
Міцніють інтернаціональні зв'язки села. Із зарубіжними друзями листуються сільські школярі. Міцна дружба зв'язує колгоспника Ф. П. Філіпенка з болгарським вчителем Нейковим. Ця дружба скріплена кров'ю брата Федора Петровича - стрільця-радиста морської авіації, комуніста Д. П. Філіпенка, який загинув у роки Великої Вітчизняної війни, визволяючи болгарську землю. Член Товариства болгаро-радянської дружби учитель Нейков відшукав у себе на батьківщині сліди радянського воїна, і ось уже кілька років листується з його братом на Луганщині.
Вже традицією стало в Городищі весело відзначати народні свята «День Урожаю», «Проводи зими» та інші.
Входять міцно у побут трудящих нові обряди, нові звичаї, нові традиції. Наприклад, урочиста реєстрація новонароджених, вручення перших паспортів, проводи до армії майбутніх молодих воїнів.
В сільському клубі демонструються кінофільми, влаштовуються тематичні вечори. Книжковий фонд бібліотек (клубної та шкільної) перевищує 10 тис. примірників. Кожна колгоспна сім'я передплачує періодичні видання.
Організатором мас в боротьбі за здійснення планів комуністичного будівництва виступає партійна організація колгоспу, яка об'єднує 99 комуністів.
Величні завдання стоять перед колгоспом. У 1966-1970 рр. артіль передбачає у півтора рази збільшити виробництво сільськогосподарської продукції при одночасному зниженні її собівартості шляхом дальшої механізації виробничих процесів і впровадження передових прийомів.
Городище
Сторінка 8 з 9
Шкурат (Пособилова). За сумлінну працю вона нагороджена Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.У 1966 році Городищенську восьмирічну школу реорганізовано в середню. У ній навчалося 320 учнів і працювало 18 учителів. Крім того, тут працює 3 початкові школи.
У 1956 році на цій базі створено Деркульську лісову дослідну станцію Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації. Її наукові співробітники розробляють проблеми, пов'язані з підвищенням ефективності полезахисних смуг, акліматизацією нових порід дерев, засадженням бугристих пісків, підвищенням ефективності грунтів тощо.
Деркульська лісова дослідна станція розмістилась у новому селищі на північно-східній околиці села, в мальовничому урочищі ім. К. І. Юницького. У дендрарії цього наукового центру - сотні видів дерев і кущів. Розмаїта й фауна цих місць.
Наукові співробітники станції допомагають сусіднім колгоспам у створенні системи лісових смуг, в озелененні сіл і шляхів.
Село Городище не тільки в районі, але й в області відоме своєю краєзнавчою роботою. Активну участь у ній беруть учні, вчителі, ветерани колгоспного руху. В 1963 році, за ініціативою сільської Ради та місцевої партійної організації, в селі відкрито на громадських засадах один з перших на Луганщині колгоспних краєзнавчих музеїв. Серед його експонатів - кістки мамонта, знайдені учнями місцевої восьмирічної школи, старовинні монети та речі хатнього вжитку. На стендах музею - фотографії учасників Біловодського повстання С. В. Дем'яненка, Г. П. Бондаренка, М. М. Бондаря, В. Т. Жабка, голови ревкому у 1920-1922 рр., а потім першого городищенського колгоспу - І. Ф. Шепеля та інших. Як цінні реліквії в музеї зберігаються ордени і медалі учасників Великої Вітчизняної війни, почесні грамоти перших ударників комуністичної праці. Кожний відвідувач музею наочно бачить той великий шлях, який під проводом Комуністичної партії пройшли трудящі Городища за 50 років Радянської влади, як змінилася їх доля, як зросло село.
Міцніють інтернаціональні зв'язки села. Із зарубіжними друзями листуються сільські школярі. Міцна дружба зв'язує колгоспника Ф. П. Філіпенка з болгарським вчителем Нейковим. Ця дружба скріплена кров'ю брата Федора Петровича - стрільця-радиста морської авіації, комуніста Д. П. Філіпенка, який загинув у роки Великої Вітчизняної війни, визволяючи болгарську землю. Член Товариства болгаро-радянської дружби учитель Нейков відшукав у себе на батьківщині сліди радянського воїна, і ось уже кілька років листується з його братом на Луганщині.
Вже традицією стало в Городищі весело відзначати народні свята «День Урожаю», «Проводи зими» та інші.
Входять міцно у побут трудящих нові обряди, нові звичаї, нові традиції. Наприклад, урочиста реєстрація новонароджених, вручення перших паспортів, проводи до армії майбутніх молодих воїнів.
В сільському клубі демонструються кінофільми, влаштовуються тематичні вечори. Книжковий фонд бібліотек (клубної та шкільної) перевищує 10 тис. примірників. Кожна колгоспна сім'я передплачує періодичні видання.
Організатором мас в боротьбі за здійснення планів комуністичного будівництва виступає партійна організація колгоспу, яка об'єднує 99 комуністів.
Величні завдання стоять перед колгоспом. У 1966-1970 рр. артіль передбачає у півтора рази збільшити виробництво сільськогосподарської продукції при одночасному зниженні її собівартості шляхом дальшої механізації виробничих процесів і впровадження передових прийомів.
Дивиться також інші населені пункти району: