Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Городище

того часу. В їх числі був і видатний російський ґрунтознавець В. В. Докучаєв, який шляхом полезахисних лісонасаджень та штучних водоймищ намагався змінити клімат південних степів Росії, що дуже терпіли від періодичних посух. З метою вивчення і випробування різних способів та прийомів лісового і водного господарства в степах Росії В. В. Докучаєв у 1892 році при Лісовому департаменті організував особливу експедицію. Ця експедиція недалеко від Городища побудувала дві метеостанції та заклала полезахисні смуги, які мали перепинити шлях суховіям, дала рекомендації по спорудженню ставків. У 1899 році експедицію було реорганізовано в степове лісництво. Але в умовах царського самодержавства, що всіляко гальмувало цю роботу,
масштаби проведених дослідів виявилися недостатніми, щоб практично позначитись на врожайності навіть у межах Городищенської волості. У 1906 році царський уряд зовсім припинив фінансування Деркульського лісництва. Проте вчений-ентузіаст, послідовник Докучаєва К. І. Юницький, продовжував наполегливо працювати над проблемою вирощення садів у деркульському степу. Одна з опублікованих наукових праць К. І. Юницького присвячена необхідності і можливості розвитку плодівництва в Старобільському повіті Харківської губернії.
Боротьбі за кращу долю трудящих присвятили своє життя сотні і тисячі революціонерів, які в умовах суворого поліцейського режиму організовували трудящих на боротьбу за повалення самодержавства. Під час революції 1905-1907 рр. луганські робітники В. С. Сова і М. Ф. Бурдун, приїжджаючи до рідних у село, поширювали тут листівки луганського комітету РСДРП, які закликали селян підтримати боротьбу пролетарів.
Але революція зазнала поразки. В роки столипінської аграрної реформи ще більше посилилось класове розшарування городищенських селян. В цей час близько 10 проц. всіх господарств припадало на куркульські, які в середньому мали до ЗО десятин землі кожне, по 5 пар волів, по 10 корів, по 4-5 коней. Близько 20 куркульських господарств у 1907-1911 рр. виділилось на відруби. Середняцькі господарства у Городищі становили близько 50 проц. і мали по парі волів, або коня, корову, кілька голів овець. Решта - 40 проц. господарств були бідняцькими. Як правило, ці господарства не мали навіть пари волів. Не у всіх були і корови. Біднота об'єднувалась у супряги і спільно обробляла свої ділянки, або повністю чи частково здавала їх в аренду місцевим багатіям і йшла на заробітки.
Життєвий рівень переважної більшості городищенських селян був дуже низьким. Зібраного хліба з злиденних ділянок не вистачало навіть і до весни. Одяг здебільшого шили з домотканого полотна. Хати переважно складалися з однієї кімнати, що водночас була і кухнею, обставлені дуже бідно - стіл, лава, зрідка - дерев'яне ліжко. Але і цей скромний побут населення намагалось прикрасити вишивками на одязі, вишитими рушниками, малюнками на печах.
Тяжке становище селян погіршувалось ще й тим, що в Городищенській волості часто спалахували епідемії. У 1894 році від холери, віспи та інших захворювань загинула майже третина населення слободи.
Дивного в цьому нічого не було, бо всю волость, до якої належали також села Данилівка і Попівка, хутори Гнидівка і Третяківка, обслуговував лише один фельдшер. Єдиний лікар на Біловодську і Городищенську волості був у Біловодську. Фельдшерсько-акушерський пункт у Городищі було відкрито лише у 1903 році.
Не краще були справи і з народною освітою. Перша церковно-парафіальна школа з'явилась у слободі в 70-х рр. XIX століття. Вона розміщувалась у невеличкій хатині біля церкви. У 1909 році в Городищі було відкрито однокласне земське училище. Продовжувала працювати і церковно-парафіальна школа, для якої у 1908 році було побудовано нове цегляне приміщення на 60 учнів. Але, незважаючи на це, тільки 15 проц. дітей шкільного віку могли відвідувати школу у 1912 році. Відкриття другого земського училища не вирішило справи народної освіти. Більшість дітей селян не могли відвідувати школу через відсутність відповідного одягу, взуття, підручників.
Великою подією в культурному житті Городища було відкриття у 1900 році при
школі земської бібліотеки. Вона працювала щонеділі і в святкові дні. У 1911 році її книжковий фонд становив всього 1024 примірники.