Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Не менш важливою справою відновлених органів Радянської влади і партійного осередку була боротьба за відбудову господарства. Керуючись резолюцією IV конференції КП(б)У «Про роботу на селі», вони об'єднували навколо себе сільську бідноту та середняків, боролися проти куркулів. У 1923 році в Городищі створюється перше Товариство по спільному обробітку землі, яке згодом було перетворено в артіль ім. Шевченка. Активізувалася і споживча кооперація, налагоджувалася торгівля товарами першої необхідності.
На початку 20-х рр. в селі широко розгорнулась політико-виховна і культурно-масова робота. Її актівістами були вчителі П. Г. Лохов та І. П. Сошников. Велику допомогу вчителям у боротьбі з неписьменністю подавала проста городищенська селянка Є. П. Кобзар, яка першою серед жінок вступила в партію, а пізніше і в перший колгосп.
Велику увагу партійний осередок приділяв залученню селянок до активного громадського життя. На сільських сходах на повний голос заговорили жінки-активістки. Їх бачили і серед учасників недільників, які проводилися по впорядкуванню села. Серед тих, хто збирав продукти для трудящих голодуючого Поволжя, також було чимало жінок. їх дбайливі руки і щирі серця доглянули і зігріли десятки безпритульних дітей-сиріт.
Розгортають свою діяльність і культурно-освітні заклади. При клубі, що був відкритий у будинку колишньої волосної управи, створюються гуртки художньої самодіяльності.
Комсомольці і молодь активно виступали проти релігійної пропаганди церковників та різних сект, влаштовували в клубі антирелігійні вечори. Вчителі виступали з лекціями на науково-популярні теми. Народжувались нові радянські обряди і звичаї - «червоні хрестини» тощо.
Тяжким ударом для трудівників села була звістка про смерть великого вождя
Комуністичної партії і радянського народу Володимира Ілліча Леніна. В дні ленінського призову до городищенського партійного осередку надійшли десятки заяв від трудящих з проханням прийняти їх до лав партії. Серед тих, хто тоді зв'язав свою долю з долею партії, були: М. І. Середенко, П. І. Мирошников, І. Ф. Огієнко, О. П. Сошникова, І. П. Сошников та інші.
Партійний осередок і сільська Рада приділяли багато уваги підвищенню культури землеробства. У грудні 1924 року в селі було відкрито короткотермінові сільськогосподарські курси. Перша лекція була присвячена бджільництву. На ній була присутніх ЗО чол. На наступні заняття приходило вже по 200 чоловік.
Приклад господарювання артілі ім. Шевченка наочно показував переваги колективного господарства і селяни Городища у 1925 році об'єдналися ще у два колгоспи «Хлібороб» і «Труд». На цей час господарство колгоспу ім. Шевченка значно зміцніло. Навесні 1924 року робітники ленінградського Путиловського (тепер Кіровського) заводу прислали в село трактор, появу якого тут зустріли з захопленням. Правління довго вирішувало, кому довірити машину. Вибір припав на молодого комуніста Я. І. Кобзаря.
На початку 1930 року городищенські колгоспи об'єдналися в одну сільгоспартіль ім. Шевченка.
Весною 1930 року VI Біловодська районна партійна конференція проголосила гасло «Хай живе єдність робітників і спеціалістів радгоспів з колгоспниками!» Відповідаючи на цей заклик, Деркульський державний кінний завод відрядив до Городища тракторну колону, що мала 10 машин. Усі весняні польові роботи було проведено в колгоспі в найкоротший строк і на високому агротехнічному рівні. Для сівби виділялось високоякісне насіння з державного фонду.
У 1932 році городищенський колгосп знову поділився на три господарства: ім. Т. Г. Шевченка, ім. Будьонного та «Ударник». В їх розвитку та організаційно-господарському зміцненні велику роль відіграла Бараниківська МТС, створена у 1932 році. В городищенських колгоспах
Городище
Сторінка 4 з 9
15 листопада 1921 року було утворено і комсомольський осередок. Комуністи і комсомольці становили ядро загонів частин особливого призначення, які створювались для ліквідації банд. На чолі Городищенського загону, що складався з ЗО бійців, стояв воєнком волості, колишній петроградський робітник О. Соколов, а після його загибелі - шахтар Т. В. Добрицький, який теж геройськи загинув у цій боротьбі. На початку 20-х рр. в селі широко розгорнулась політико-виховна і культурно-масова робота. Її актівістами були вчителі П. Г. Лохов та І. П. Сошников. Велику допомогу вчителям у боротьбі з неписьменністю подавала проста городищенська селянка Є. П. Кобзар, яка першою серед жінок вступила в партію, а пізніше і в перший колгосп.
Велику увагу партійний осередок приділяв залученню селянок до активного громадського життя. На сільських сходах на повний голос заговорили жінки-активістки. Їх бачили і серед учасників недільників, які проводилися по впорядкуванню села. Серед тих, хто збирав продукти для трудящих голодуючого Поволжя, також було чимало жінок. їх дбайливі руки і щирі серця доглянули і зігріли десятки безпритульних дітей-сиріт.
Розгортають свою діяльність і культурно-освітні заклади. При клубі, що був відкритий у будинку колишньої волосної управи, створюються гуртки художньої самодіяльності.
Комсомольці і молодь активно виступали проти релігійної пропаганди церковників та різних сект, влаштовували в клубі антирелігійні вечори. Вчителі виступали з лекціями на науково-популярні теми. Народжувались нові радянські обряди і звичаї - «червоні хрестини» тощо.
Тяжким ударом для трудівників села була звістка про смерть великого вождя
Комуністичної партії і радянського народу Володимира Ілліча Леніна. В дні ленінського призову до городищенського партійного осередку надійшли десятки заяв від трудящих з проханням прийняти їх до лав партії. Серед тих, хто тоді зв'язав свою долю з долею партії, були: М. І. Середенко, П. І. Мирошников, І. Ф. Огієнко, О. П. Сошникова, І. П. Сошников та інші.
Партійний осередок і сільська Рада приділяли багато уваги підвищенню культури землеробства. У грудні 1924 року в селі було відкрито короткотермінові сільськогосподарські курси. Перша лекція була присвячена бджільництву. На ній була присутніх ЗО чол. На наступні заняття приходило вже по 200 чоловік.
Приклад господарювання артілі ім. Шевченка наочно показував переваги колективного господарства і селяни Городища у 1925 році об'єдналися ще у два колгоспи «Хлібороб» і «Труд». На цей час господарство колгоспу ім. Шевченка значно зміцніло. Навесні 1924 року робітники ленінградського Путиловського (тепер Кіровського) заводу прислали в село трактор, появу якого тут зустріли з захопленням. Правління довго вирішувало, кому довірити машину. Вибір припав на молодого комуніста Я. І. Кобзаря.
На початку 1930 року городищенські колгоспи об'єдналися в одну сільгоспартіль ім. Шевченка.
Весною 1930 року VI Біловодська районна партійна конференція проголосила гасло «Хай живе єдність робітників і спеціалістів радгоспів з колгоспниками!» Відповідаючи на цей заклик, Деркульський державний кінний завод відрядив до Городища тракторну колону, що мала 10 машин. Усі весняні польові роботи було проведено в колгоспі в найкоротший строк і на високому агротехнічному рівні. Для сівби виділялось високоякісне насіння з державного фонду.
У 1932 році городищенський колгосп знову поділився на три господарства: ім. Т. Г. Шевченка, ім. Будьонного та «Ударник». В їх розвитку та організаційно-господарському зміцненні велику роль відіграла Бараниківська МТС, створена у 1932 році. В городищенських колгоспах
Дивиться також інші населені пункти району: