Сторінка 3 з 9
З великою радістю більшість городищенських селян зустріла в березні 1917 року звістку про повалення самодержавства. Вони сподівалися нарешті одержати землю, позбавитись від куркульської експлуатації. Але меншовики та есери, які захопили до своїх рук владу в повіті, уперто зволікали вирішення питання про землю, посилаючись на скликання Установчих зборів, закликаючи селян підтримувати політику Тимчасового уряду.
Біловодські більшовики, виступаючи на сільських сходах у Городищі, присвячених підготовці виборів до Установчих зборів, роз'яснювали селянам облудність обіцянок меншовиків та есерів, закликали їх гуртуватися до боротьби. З кожним місяцем все більше городищенських селян, особливо бідняків, переконувалася в тому, що лише більшовики спроможні здійснити заповітну мрію про землю.
І цей час настав. Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції, наприкінці грудня 1917 року у Городищі встановлюється Радянська влада. Тоді ж до волосної Ради депутатів односельчани обрали сина селянина-бідняка, луганського робітника Г. П. Филоненка, колишнього наймита І. Ф. Огієнка, селянина-бідняка І. Є. Савенка і сільського вчителя П. Г. Лохова. Рада провадила підготовчу роботу до наділення землею найбідніших селян, надавала допомогу в обробітку землі сім'ям тих, хто загинув в боротьбі проти ворога, слідкувала за роботою шкіл.
Вторгнення на Україну кайзерівських військ змінило характер діяльності Ради, яка стає організатором опору окупантам. У Городищі створюється збройна група на чолі з І. К. Овчаренком. Ця група зустріла вогнем передові загони окупантів і ті не наважувалися ввійти в село до підходу основних сил.
18 квітня 1918 року Городище було окуповане австро-німецькими військами. Окупанти грабували населення, забирали у селян худобу, сільськогосподарські продукти - сало, масло, яйця. За опір нещадно карали. Та незважаючи на репресії, мешканці села переховували худобу в лісах, псували підготовлене до відправки в Німеччину зерно тощо.
Після краху німецької окупації на Україні почалося відновлення Радянської влади, але в грудні Городищенську волость захопили красновці. Доведені до краю знущаннями білогвардійців, які насильно мобілізували до себе в армію юнаків, населення Городища активно підтримало повстанців Біловодська. У збройному загоні, що прибув з Городища, хоробро боролися проти білогвардійців учитель П. Г. Лохов, колишній матрос Волков, селяни О. І. Сліпченко, В. О. Дишленко, Д. Ф. Єрмолаєв, К. Н. Казюкалов та багато інших.
Карателі жорстоко розправилися з населенням Городища. Увірвавшись до села, білокозаки стали розстрілювати людей. Але передові загони 1-го Воронезького полку З січня 1919 року вступили до сусіднього села Попівки і сміливим нічним маневром вибили білокозаків з Городища. Тут відновлюється Радянська владa.
Скориставшись мирним перепочинком, місцева Рада береться до розв'язання земельного питання. До малоземельних і безземельних селян переходять колишні церковні землі, обмежується куркульське землеволодіння.
Але в червні 1919 року повіт захопили денікінці, вони відновлюють у Городищі дореволюційні порядки. Та й цей безславний похід білогвардійщини на Москву закінчився цілковитим провалом. Білих змела лавина червоної кінноти С. М. Будьонного, яка в грудні 1919 року визволила Городище.
Влада у волості остаточно переходить до рук ревкому, а потім - до волосної Ради. Першорядною справою їх було наділення селян землею. У 1920 році близько
6000 десятин городищенських земель було поділено між господарствами в залежності від кількості їдців.
Проти цих заходів молодої Радянської держави зі зброєю в руках виступили куркулі та залишки контрреволюційних елементів, які зібралися в банди.
Зазнаючи рішучого опору з боку населення, бандити робили раптові нальоти то на один, то на інший населений пункт волості.
Організаторами мас в боротьбі проти бандитизму виступили комуністи, які у 1921 році об'єдналися в городищенський партійний осередок. Першими кандидатами в члени партії були І. І. Житник, Я. І. Кобзар, В. Т. Жабко, Є. П. Кобзар.
Дивиться також інші населені пункти району: