Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Зміцнилися колгоспи. Поряд з рільництвом вони розвивали і тваринництво. Так, в колгоспі ім. Шевченка на молочно-товарній фермі було 100 корів. Артіль мала також свино- та вівцеферми, птахоферму. На весь район колгосп ім. Будьонного славився своєю конефермою, утвореною у 1934 році. Для випасу коней артілі були виділені з державного земельного фонду пасовища. У 1936 році в колгоспі ім. Будьонного відбулося перше кінно-спортивне свято, на якому був присутній С. М. Будьонний.
У Городищі знайшлося чимало послідовників Олексія Стаханова. В соціалістичне змагання включилися колективи всіх ферм і бригад.
У колгоспах множились лави ударників. Серед них у колгоспі ім. Шевченка була ланкова, депутат обласної Ради депутатів трудящих М. О. Петренко. Славилися своїми високими урожаями і ланкові артілі Г. К. Марченко та О. Г. Семененко. Відмінних показників добивався чабан С. П. Смажко. У колгоспі «Ударник» учасниця Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 року Г. В. Хоменко від 8 свиноматок одержала 173 поросят. Три роки, з 1938 по 1940 рік, колектив свиноферми колгоспу ім. Будьонного міцно тримав першість у змаганні.
У передвоєнні роки зміцнювалась економіка колгоспів, зростали їхні прибутки, збільшувалась видача на трудодні.
Село значно зросло. За даними перепису 1939 року тут проживало 2597 чол. Кваліфікованою медичною допомогою населення забезпечували лікарі, які працювали в медпункті.
Діти трудящих навчалися в семирічній школі, відкритій ще у 1925 році.
Осередком культурного відпочинку селян стали клуб, хата-читальня. Вечорами молодь збиралася на заняття драматичного, танцювального і хорового гуртків. В селі було закладено парк.
У перші дні Великої Вітчизняної війни майже всі чоловіки села пішли захищати Батьківщину. Робота в колгоспах лягла на плечі жінок і підлітків. Сіли за кермо трактора, замість механізаторів, що пішли на фронт, М. В. Литвинова і М. Т. Коваленко з колгоспу ім. Шевченка, Н. Ф. Самкова та Л. П. Дем'яненко з колгоспу «Ударник».
Труднощів було багато, але колгоспники села своєчасно без втрат зібрали і обмолотили урожай. У фонд оборони було здано тисячі пудів добірного зерна. Водночас колгоспниці увечері після роботи шили для бійців кожушки і рукавиці, готували інші подарунки і відправляли їх на фронт.
На початку липня 1942 року фронт підійшов до Городища. Тоді на схід було евакуйовано частину сімей та колгоспне майно, відправлено громадську худобу. Для боротьби з окупантами в селі залишилася підпільна група з 11 чол., яку очолили комуністи М. С. Задорожний та Г. М. Климко, працівники Червоножовтневого лісництва, до якого в середині 30-х рр. були включені докучаївські лісові смуги. Після того, як гітлерівці 14 липня 1942 року окупували Городище, підпільники розгорнули активну роботу серед населення. Члени групи сільський листоноша П. К. Кримцев разом з своїм братом Михайлом розповсюджували серед населення листівки і газети, що їх скидали радянські літаки. Вони також допомагали партизанам по створенню у лісництві складу зброї. Члени групи закликали населення не коритися загарбникам, роз'яснювали юнакам і дівчатам всю облудність фашистських обіцянок і цим самим зірвали відправку до Німеччини понад 100 чол., яким були вручені повістки.
Велику витримку проявила в дні фашистської окупації літня колгоспниця Г. Т. Філіпенко. В її хаті була явочна квартира секретаря підпільного обкому партії С. О. Стеценка. Він тут бував кілька разів і за допомогою Філіпенко зв'язувався з місцевими підпільниками.
Та на слід сміливців напали гестапівці. 16 грудня 1942 року в Городищі почались арешти. Після кількох днів жорстоких катувань фашисти розстріляли всіх учасників групи: М. С. Задорожного, Г. М. Климка, П. М. Кувичка, О. І. Чепігу, В. А. Зайцева, Ю. В. Лебідя, Г. М. Кувичка, П. К. і М. К. Кримцевих, В. О. Смажка і М. Я. Михайличенка.
На місце загиблих підпільників ставали нові борці. Наприкінці грудня 1942 року у Городищі почала діяти партизанська група під керівництвом комуніста В. Г. Жаринова. Крім мешканців села, до неї входили і військовополонені, які втікали з фашистських концтаборів. Довідавшись про
Городище
Сторінка 5 з 9
працювало понад З0 механізаторів, у т. ч. одна з перших жінок-трактористок області С. П. Бондар.Зміцнилися колгоспи. Поряд з рільництвом вони розвивали і тваринництво. Так, в колгоспі ім. Шевченка на молочно-товарній фермі було 100 корів. Артіль мала також свино- та вівцеферми, птахоферму. На весь район колгосп ім. Будьонного славився своєю конефермою, утвореною у 1934 році. Для випасу коней артілі були виділені з державного земельного фонду пасовища. У 1936 році в колгоспі ім. Будьонного відбулося перше кінно-спортивне свято, на якому був присутній С. М. Будьонний.
У колгоспах множились лави ударників. Серед них у колгоспі ім. Шевченка була ланкова, депутат обласної Ради депутатів трудящих М. О. Петренко. Славилися своїми високими урожаями і ланкові артілі Г. К. Марченко та О. Г. Семененко. Відмінних показників добивався чабан С. П. Смажко. У колгоспі «Ударник» учасниця Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 року Г. В. Хоменко від 8 свиноматок одержала 173 поросят. Три роки, з 1938 по 1940 рік, колектив свиноферми колгоспу ім. Будьонного міцно тримав першість у змаганні.
У передвоєнні роки зміцнювалась економіка колгоспів, зростали їхні прибутки, збільшувалась видача на трудодні.
Село значно зросло. За даними перепису 1939 року тут проживало 2597 чол. Кваліфікованою медичною допомогою населення забезпечували лікарі, які працювали в медпункті.
Діти трудящих навчалися в семирічній школі, відкритій ще у 1925 році.
Осередком культурного відпочинку селян стали клуб, хата-читальня. Вечорами молодь збиралася на заняття драматичного, танцювального і хорового гуртків. В селі було закладено парк.
У перші дні Великої Вітчизняної війни майже всі чоловіки села пішли захищати Батьківщину. Робота в колгоспах лягла на плечі жінок і підлітків. Сіли за кермо трактора, замість механізаторів, що пішли на фронт, М. В. Литвинова і М. Т. Коваленко з колгоспу ім. Шевченка, Н. Ф. Самкова та Л. П. Дем'яненко з колгоспу «Ударник».
Труднощів було багато, але колгоспники села своєчасно без втрат зібрали і обмолотили урожай. У фонд оборони було здано тисячі пудів добірного зерна. Водночас колгоспниці увечері після роботи шили для бійців кожушки і рукавиці, готували інші подарунки і відправляли їх на фронт.
На початку липня 1942 року фронт підійшов до Городища. Тоді на схід було евакуйовано частину сімей та колгоспне майно, відправлено громадську худобу. Для боротьби з окупантами в селі залишилася підпільна група з 11 чол., яку очолили комуністи М. С. Задорожний та Г. М. Климко, працівники Червоножовтневого лісництва, до якого в середині 30-х рр. були включені докучаївські лісові смуги. Після того, як гітлерівці 14 липня 1942 року окупували Городище, підпільники розгорнули активну роботу серед населення. Члени групи сільський листоноша П. К. Кримцев разом з своїм братом Михайлом розповсюджували серед населення листівки і газети, що їх скидали радянські літаки. Вони також допомагали партизанам по створенню у лісництві складу зброї. Члени групи закликали населення не коритися загарбникам, роз'яснювали юнакам і дівчатам всю облудність фашистських обіцянок і цим самим зірвали відправку до Німеччини понад 100 чол., яким були вручені повістки.
Велику витримку проявила в дні фашистської окупації літня колгоспниця Г. Т. Філіпенко. В її хаті була явочна квартира секретаря підпільного обкому партії С. О. Стеценка. Він тут бував кілька разів і за допомогою Філіпенко зв'язувався з місцевими підпільниками.
Та на слід сміливців напали гестапівці. 16 грудня 1942 року в Городищі почались арешти. Після кількох днів жорстоких катувань фашисти розстріляли всіх учасників групи: М. С. Задорожного, Г. М. Климка, П. М. Кувичка, О. І. Чепігу, В. А. Зайцева, Ю. В. Лебідя, Г. М. Кувичка, П. К. і М. К. Кримцевих, В. О. Смажка і М. Я. Михайличенка.
На місце загиблих підпільників ставали нові борці. Наприкінці грудня 1942 року у Городищі почала діяти партизанська група під керівництвом комуніста В. Г. Жаринова. Крім мешканців села, до неї входили і військовополонені, які втікали з фашистських концтаборів. Довідавшись про
Дивиться також інші населені пункти району: