Сторінка 5 з 7
У 1928 році в Нижній Дуванці було створено першу сільськогосподарську артіль, яку назвали «Промінь». До неї вступило близько 100 сімей. Під час масової колективізації в селі організуються колгоспи «Маяк соціалізму», «Комунарка», «Політвідділ» і «Червона зірка», який згодом почав називатися «Друга п'ятирічка».
Куркулі всіляко намагалися зірвати колгоспне будівництво. Вони чинили диверсії, вбивали комуністів. Але, незважаючи на опір класового ворога, на труднощі, пов'язані з нестачею тягла, машин, насіння, колгоспи зростали і зміцнювались. Вже в 1930 році з допомогою держави вони придбали молотарки, двигуни, плуги, сівалки та інший реманент. У 1933 році в Нижній Дуванці було створено машинно-тракторну станцію. В селі з'явилися свої кадри механізаторів. Це була колгоспна молодь, яка з ентузіазмом оволодівала сільськогосподарською технікою. У 1938 році механізатор В. І. Загоруйко комбайном «Сталінець» зібрав зерно з 468 гектарів.
Завдяки застосуванню машин і механізмів урожайність колгоспних ланів за 7 років (з 1933 по 1940) зросла на 40 процентів. Члени нижньодуванських артілей щороку збирали в середньому 120-150 пудів зерна з га. За семиріччя в 2,5 раза збільшилося поголів'я громадської худоби. В колгоспах було споруджено 11 великих тваринницьких ферм. Доходи артілей зросли в 6 разів. У 1939 році 36 передових колгоспників Нижньої Дуванки були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Успішно розвивались і підприємства місцевої промисловості. Було реконструйовано і розширено борошномельний, маслоробний, молочний та цегельний заводи.
В селі проводилося значне житлове будівництво. Відкривалися крамниці. Було споруджено нову лікарню на 50 ліжок. Великого розмаху набрало культурне будівництво. У 1939 році відкрилася середня школа на 150 місць. А всього в двох початкових, семирічній і середній школах навчалося 610 учнів. На початок 1940 року в селі вже не було жодного неписьменного. В оселях трудящих з'явилися електрика, радіо.
У Нижній Дуванці працював Будинок культури, в якому тричі на тиждень демонструвалися кінофільми, влаштовувались концерти, спектаклі. В селі було 6 бібліотек, в яких налічувалось 18 тис. книжок.
Не складаючи рук, працювали нижньодуванці для себе, для рідної Батьківщини. А коли почалась війна, взялися за зброю. Понад 1500 жителів села пішли на фронт. Не шкодуючи життя, захищали вони честь і незалежність Радянської Вітчизни. Командир танка П. Т. Клименко воював на Пікнічному Кавказі, брав участь у визволенні Варшави, у розгромі японських мілітаристів. За мужність і відвагу його було нагороджено орденами Червоної Зірки і Червоного Прапора. Бойовий шлях від Сталінграда до Берліна пройшов нижньодуванець М. Ф. Коробейников. Він удостоєний багатьох урядових нагород. Командир мотострілецької дивізії О. М. Ситник воював на Сталінградському фронті. Його дивізія знищила сотні танків і гармат, тисячі солдатів і офіцерів ворога. О. М. Ситника нагороджено трьома орденами Леніна, п'ятьма орденами Червоного Прапора, кількома медалями. Всього бойовими нагородами відзначено понад тисячу воїнів-нижньодуванців.
Запеклу боротьбу проти загарбників вели і ті жителі села, що залишилися на окупованій ворогом території. 8 липня 1942 року фашисти захопили Нижню Дуванку. З перших днів окупації тут почала діяти підпільна група, якою керував другий секретар райкому партії 0. Д. Сутовський. Патріоти закликали населення не коритися фашистським властям, саботувати всі їх заходи. Незважаючи на терор гітлерівців, жителі села відмовлялись виконувати сільськогосподарські роботи, ховали хліб, різали худобу. Були зірвані всі спроби окупантів налагодити роботу маслозаводу, збудувати стайню для кавалерійської частини, яку гітлерівці мали намір розмістити в Нижній Дуванці для боротьби проти партизанського руху в районі.
Дивиться також інші населені пункти району: