Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
2 фельдшери і акушерка. Проте й вони не могли подавати належну медичну допомогу, бо до лікарської дільниці входили 53 села Нижньодуванської і Покровської волостей з населенням понад 30 тис. чоловік.
Мало уваги приділялось і освіті. За даними перепису населення 1897 року,
3 4197 жителів Нижньої Дуванки письменних було тільки 428 чол., або 10,2 проц. 5
Перша школа - церковнопарафіяльна двокласна - відкрилася в слободі тільки у 1879 році, друга - в 1904 році. В них навчалось близько 100 чоловік, тобто тільки п'ята частина дітей шкільного віку. У 1908 році земство відкрило трикласне училище на 110 учнів. Але й це не вирішувало проблему освіти. Серед 4680 жителів, що налічувались у Нижній Дуванці в 1913 році, було понад 500 дітей віком від 8 до 11 років. Проте навчатися у школах мали можливість лише 214 хлопчиків і дівчаток, переважно із заможних сімей. Діти бідноти мусили разом з батьками працювати в господарстві, служити «хлопчиками» у крамницях, в майстернях ремісників тощо.
Лютнева буржуазно-демократична революція не справдила надій нижньодуванців на краще життя. Землею, як і раніше, володіли поміщики, а селянам тільки обіцяли, що Установчі збори щось зроблять для розв'язання земельного питання. Однак нижньодуванці не дуже вірили цим запевненням. Більшовики Д. М. Ржевський та І. П. Ляшов, які проводили революційну роботу в слободі, роз'ясшовали селянам, що Тимчасовий уряд - уряд поміщиків і капіталістів - не дасть їм землю і її треба брати силою. У вересні 1917 року нижньодуванці, об'єднавшись з біднотою навколишніх сіл, розгромили поміщицькі маєтки, а землю і худобу поділили між собою. 9 жовтня 1917 року комісар Тимчасового уряду в Харківській губернії писав куп'янському повітовому комісару: «В Терновській, Кабанській і Нижньодуванській волостях спостерігаються спроби до самочинного захоплення земель, худоби, хліба та інші свавільні дії. Пропоную негайно виїхати у вказані місця і вжити рішучих заходів до припинення будь-якого самоуправства всіма належними засобами». Куп'янський повітовий комісар виконав цей наказ дуже ретельно. Кулями і шомполами він примусив селян повернути землю та майно поміщикам.
Коли хвиля Великої Жовтневої соціалістичної революції докотилася до Куп'янського повіту, в Нижній Дуванці 17 грудня 1917 року відбувся величезний мітинг, на якому було створено волосний ревком. До нього ввійшли селяни-бідняки Д. М. Ржевський (голова), І. П. Ляшов, І. Г. Замота та інші. Ще у 1905 році, перебуваючи в царській армії, Д. М. Ржевський став членом РСДРП(б), брав активну участь у революційних виступах солдатів, за що був засланий до Сибіру. Повернувшись у Нижню Дуванку, він продовжував революційну роботу серед односельчан. І. П. Ляшов теж вступив до більшовицької партії в 1905 році. За участь у революційному русі чорноморських моряків під час першої російської революції його було засуджено на довічне тюремне ув'язнення. Після повалення самодержавства він разом з Д. М. Ржевським підняв селян Нижньої Дуванки на боротьбу за владу Рад.
Вже на першому засіданні ревком ухвалив конфіскувати поміщицькі землі і передати їх безземельним та малоземельним селянам. Він провів велику підготовчу роботу до виборів волосної Ради селянських депутатів. Вони відбулися у середині січня 1918 року. Головою виконкому Ради обрано селянина-бідняка І. М. Галигу. Тоді ж, у січні 1918 року, було організовано Нижньодуванський осередок більшовицької партії, до якого входило 11 чол. Очолив його І. П. Ляшов.
Партійний осередок і волосна Рада приступили до проведення в життя декретів Радянської влади. Вони конфіскували землю у поміщиків і почали розподіляти її між безземельними з розрахунку 1,5 десятини на кожного їдця. Але цю роботу не було завершено. У квітні 1918 року німецькі війська окупували Нижню Дуванку. Частина сільських більшовиків пішла в підпілля. Д. М. Ржевський залишив село разом з частинами Червоної Армії і воював на різних фронтах громадянської війни. Він загинув у 1919 році в бою з білогвардійцями біля села Піски, під Куп'янськом.
Більшовики І. П. Ляшов, А. П. Дуля та ін. очолили боротьбу населення проти
Нижня Дуванка
Сторінка 3 з 7
Лише в 1904 році земство обладнало в слободі амбулаторію і приймальну палату на 10 ліжок, створило Нижньодуванську лікарську дільницю. Тут працювали лікар, 2 фельдшери і акушерка. Проте й вони не могли подавати належну медичну допомогу, бо до лікарської дільниці входили 53 села Нижньодуванської і Покровської волостей з населенням понад 30 тис. чоловік.
Мало уваги приділялось і освіті. За даними перепису населення 1897 року,
3 4197 жителів Нижньої Дуванки письменних було тільки 428 чол., або 10,2 проц. 5
Перша школа - церковнопарафіяльна двокласна - відкрилася в слободі тільки у 1879 році, друга - в 1904 році. В них навчалось близько 100 чоловік, тобто тільки п'ята частина дітей шкільного віку. У 1908 році земство відкрило трикласне училище на 110 учнів. Але й це не вирішувало проблему освіти. Серед 4680 жителів, що налічувались у Нижній Дуванці в 1913 році, було понад 500 дітей віком від 8 до 11 років. Проте навчатися у школах мали можливість лише 214 хлопчиків і дівчаток, переважно із заможних сімей. Діти бідноти мусили разом з батьками працювати в господарстві, служити «хлопчиками» у крамницях, в майстернях ремісників тощо.
Лютнева буржуазно-демократична революція не справдила надій нижньодуванців на краще життя. Землею, як і раніше, володіли поміщики, а селянам тільки обіцяли, що Установчі збори щось зроблять для розв'язання земельного питання. Однак нижньодуванці не дуже вірили цим запевненням. Більшовики Д. М. Ржевський та І. П. Ляшов, які проводили революційну роботу в слободі, роз'ясшовали селянам, що Тимчасовий уряд - уряд поміщиків і капіталістів - не дасть їм землю і її треба брати силою. У вересні 1917 року нижньодуванці, об'єднавшись з біднотою навколишніх сіл, розгромили поміщицькі маєтки, а землю і худобу поділили між собою. 9 жовтня 1917 року комісар Тимчасового уряду в Харківській губернії писав куп'янському повітовому комісару: «В Терновській, Кабанській і Нижньодуванській волостях спостерігаються спроби до самочинного захоплення земель, худоби, хліба та інші свавільні дії. Пропоную негайно виїхати у вказані місця і вжити рішучих заходів до припинення будь-якого самоуправства всіма належними засобами». Куп'янський повітовий комісар виконав цей наказ дуже ретельно. Кулями і шомполами він примусив селян повернути землю та майно поміщикам.
Коли хвиля Великої Жовтневої соціалістичної революції докотилася до Куп'янського повіту, в Нижній Дуванці 17 грудня 1917 року відбувся величезний мітинг, на якому було створено волосний ревком. До нього ввійшли селяни-бідняки Д. М. Ржевський (голова), І. П. Ляшов, І. Г. Замота та інші. Ще у 1905 році, перебуваючи в царській армії, Д. М. Ржевський став членом РСДРП(б), брав активну участь у революційних виступах солдатів, за що був засланий до Сибіру. Повернувшись у Нижню Дуванку, він продовжував революційну роботу серед односельчан. І. П. Ляшов теж вступив до більшовицької партії в 1905 році. За участь у революційному русі чорноморських моряків під час першої російської революції його було засуджено на довічне тюремне ув'язнення. Після повалення самодержавства він разом з Д. М. Ржевським підняв селян Нижньої Дуванки на боротьбу за владу Рад.
Вже на першому засіданні ревком ухвалив конфіскувати поміщицькі землі і передати їх безземельним та малоземельним селянам. Він провів велику підготовчу роботу до виборів волосної Ради селянських депутатів. Вони відбулися у середині січня 1918 року. Головою виконкому Ради обрано селянина-бідняка І. М. Галигу. Тоді ж, у січні 1918 року, було організовано Нижньодуванський осередок більшовицької партії, до якого входило 11 чол. Очолив його І. П. Ляшов.
Партійний осередок і волосна Рада приступили до проведення в життя декретів Радянської влади. Вони конфіскували землю у поміщиків і почали розподіляти її між безземельними з розрахунку 1,5 десятини на кожного їдця. Але цю роботу не було завершено. У квітні 1918 року німецькі війська окупували Нижню Дуванку. Частина сільських більшовиків пішла в підпілля. Д. М. Ржевський залишив село разом з частинами Червоної Армії і воював на різних фронтах громадянської війни. Він загинув у 1919 році в бою з білогвардійцями біля села Піски, під Куп'янськом.
Більшовики І. П. Ляшов, А. П. Дуля та ін. очолили боротьбу населення проти
Дивиться також інші населені пункти району:
- Свистунівка
- Рудівка
- Райгородка
- Преображенне
- Петрівка
- Первомайськ
- Оборотнівка
- Мілуватка
- Маньківка
- Куземівка
- Коломийчиха
- Ковалівка
- Гончарівка
- Верхня Дуванка