Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Нижня Дуванка

Сторінка 4 з 7
німецьких загарбників. Було створено партизанський загін, до якого входило 50 чол. Партизани сміливо нападали на німецькі гарнізони, розміщені у селах волості, знищували ворожі пости, відбивали награбоване у селян майно, захоплювали військові обози. Так, у травні 1918 року, коли окупанти спалили в Нижній Дуванці 30 хат, народні месники вночі напали на слободу і знищили близько 20 солдатів ворога. На початку червня
партизани захопили військовий обоз, який рухався з Новониканорівки.
Після вигнання окупантів, у грудні 1918 року в Нижній Дуванці відновлюється Радянська влада. Але ненадовго. У перших числах травня 1919 року село захопили денікінці. Боротьбу проти них розгорнув нижньодуванський партизанський загін, керований І. П. Ляшовим. До нього ввійшли П. А. Цупка, І. І. Касяненко, А. П. Дуля, С. Я. Павленко та інші - всього близько 70 чол. Завдяки активній підтримці населення загін не раз завдавав ворогу відчутних ударів. У травні білогвардійцям вдалося вислідити і схопити І. П. Ляшова. Вони розстріляли його на очах у дружини і дітей. Чимало партизанів загинуло в боях з ворогом, але загін не припиняв боротьби. У грудні 1919 року під ударами 1-ї Кінної армії денікінці відступали з Нижньої Дуванки. У селі відновили роботу ревком і партійний осередок, який очолював І. Воропаєв. У лютому наступного року почала діяти волосна Рада селянських депутатів (голова - М. Т. Єфременко). Восени в Нижній Дуванці було створено комнезам, до якого входило близько 200 селян-бідняків.
З допомогою комуністів і членів комнезаму Рада організувала збирання у населення хліба і фуражу для Червоної Армії, вживала заходів до відновлення посівних площ. За її постановою, останній день тижня було оголошено «днем праці». Щосуботи всі жителі волості, які мали робочу худобу, повинні були допомагати біднякам і сім'ям червоноармійців зорати і засіяти їх поля. Зерно для посіву реквізували у куркулів. У них же відбирали лишки землі та реманенту і теж передавали бідноті. Всі ці заходи радянських і партійних органів куркулі приймали в штики. У повіті широкого розмаху набрав бандитизм. Банди Марусі, Масла, Вінника та ін. нападали на села волості, грабували і катували жителів. У 1920-1922 рр. від рук куркулів загинуло чимало комуністів, зокрема Ф. І. Руденко та М. Т. Єфременко. Для захисту села партійний осередок і виконком волосної Ради створили спеціальний загін самооборони.
Поряд з партійною організацією чималу роль у зміцненні Радянської влади в Нижній Дуванці відіграв комсомольський осередок, створений 15 січня 1923 року. Спочатку до нього входило всього 5 чол., а вже через 2 роки - близько 50. З його допомогою комсомольські осередки були організовані і в сусідніх селах - Наугольному, Софіївці та ін.
Багато уваги комуністи і комсомольці приділяли боротьбі з неписьменністю, налагодженню діяльності шкіл. Вже в 1920 році в селі працювали 2 початкові школи, де навчалось 225 дітей. Для дорослих було організовано школи лікнепу, які відвідували близько 150 селян. Крім того, створювалися групи по ліквідації неписьменності, в яких навчали людей грамоти не тільки вчителі, а й старші школярі, працівники установ. У цих групах налічувалось близько тисячі селян.
Особливо активізувалося радянське будівництво в Нижній Дуванці після того, як у 1923 році вона стала районним центром Куп'янського округу. В ній було створено райком партії, районну Раду депутатів трудящих.
Райком КП(б)У чимало зробив для того, щоб залучити селян до колективної праці. У 1926 році 50 бідняцьких сімей Нижньої Дуванки організували перше колек
тивне господарство - товариство спільного обробітку землі. Тсозівці одержали від держави трактор «Фордзон». Його водієм став місцевий житель комуніст 0. І. Ржевський, який закінчив курси механізаторів у Куп'янську. На перший трактор селяни дивились з острахом. Коли Ржевський виїхав на ньому в поле, жінки, яких підбурювали куркулі і піп, стягли тракториста на землю, почали його бити, лементуючи, що, мовляв, вік жили без залізного сатани і далі без нього житимуть. Вони погрожували вбити Ржевського, якщо він ще хоч раз сяде на тракторa. Але Опанас Ілліч не злякався погроз, продовжував працювати, навчив управляти машиною кількох односельчан.