Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У 1-й чверті XIX століття, особливо після розгрому наполеонівських військ, загострювалася класова боротьба, яка мала антикріпосницьке спрямування. З метою придушення назріваючого селянського руху царський уряд у 1816 році перевів багато населених пунктів у розряд військових поселень, примушуючи підневільне населення поєднувати військову службу з
хліборобством. Одним з таких поселень стала й Шульгинка, в якій розмістився кірасирський полк. Село поділили на 8 сотень, а солдатів розквартирували в селянських хатах. Усе адміністративне управління перейшло у відання військової частини. Навіть на одруження жителі змушені були брати дозвіл у ротмістра.
Нелегким було життя військових поселенців. Вони терпіли від військової муштри, бідності, різних епідемій. Так, у 1847-1849 рр. тут померло від холери і цинги 580 чоловік.
У 1857 році військові поселення були ліквідовані, і жителі Шульгинки перейшли в розряд державних селян. Хоча вони і одержали по 4,75 десятини землі на ревізьку душу, проте на кожну людину припадало менше ніж по одній десятині орної землі. Більшість земель оброблялася погано, тому що селянські сім'ї часто-густо не мали робочої худоби. Пересічно на 1 двір припадало менш як по одному коню чи волу. Внаслідок цього урожаї були низькі, і селяни бідували рік у рік. Пшениця на їх полях давала по ЗО-35 пудів з десятини. Переважна більшість мешканців Шульгинки не мала змоги сплачувати податки. У зв'язку з цим багато селянських господарств були постійними недоїмниками.
Злиденне економічне становище і безправ'я викликали в селян невдоволення самодержавством, призводили до активних виступів проти існуючого ладу. Так, у 1862 році на сільському сході вони вимагали від місцевих властей збільшити земельні наділи. Викликані в село жандарми жорстоко розправилися з селянами.
Трьох найактивніших учасників виступу - Софрона Типієнка, Артема Нехристова і Андрія Соломаху - було віддано до суду.
Тяжкі часи переживали селяни в 2-й половині XIX століття. Внаслідок соціальної диференціації на початок XX століття багато селянських господарств Шульгинки розорилися. Так, за даними перепису 1905 року, з 864 дворів села понад 100 дворів залишились зовсім безземельними, 84 - не мали ніякої робочої худоби, а 282 - корів. У той же час 117 дворів володіли від 50 до 100 і більше десятин землі.
Зубожілі селяни шукали заробітків у промислових містах, на шахтах Донбасу, а також на Дону і Кубані. В 1905 році з села пішли на сезонні заробітки 745 чоловіків і жінок, а в 1906-1907 рр. виїхало 53 сім'ї. Користуючись цим, куркулі за безцінь скуповували землі. Протягом 1905 року 8 куркульських дворів скупили 1092 десятини. Сільським багатіям Антипенковим, Правеньким належало по 900 десятин кращих земель, а Котляров мав 80 десятин власної землі та ще стільки ж орендував у селян.
Охорона здоров'я далеко не забезпечувала реальних потреб. Так, у 1905 році 15 739 чол. населення волості (Шульгинка була волосним центром Старобільського повіту Харківської губернії) обслуговував один фельдшер. Кількість захворювань і смертність були величезні. Дуже мало селян доживало до похилого віку. Особливо високою була смертність серед дітей. У 1914 році вона становила 71,9 проц. загальної смертності місцевого населення.
Не тільки злидні і безправ'я, але й неосвіченість гнітили селян. Відкрита ще в 60-х роках XIX століття церковнопарафіяльна школа вміщала не більше 30 учнів. Містилася вона в церковній сторожці. У зв'язку з цим деякі батьки посилали своїх дітей навчатися до відставних солдатів. Лише наприкінці XIX століття коштом самих селян у Шульгинці було побудовано земську початкову школу. Однак становище мало змінилося. Так, у 1905 році з 846 хлопчиків шкільного віку навчалося лише 139, а з 718 дівчаток - тільки 9. В бібліотеці, що була при земській школі, налічувалося 500 примірників книг, переважно релігійного змісту. На все село передплачувалося лише 4 газети і 3 журнали, які одержували учителі і попи.
Тяжке матеріальне становище ще більше загострило класову боротьбу на селі в роки столипінської реакції. Бували випадки, коли бідняки «усім
Шульгинка
Сторінка 2 з 8
налічувалося 2 тис. жителів. На 1810 рік населення слободи становило вже понад 4 тис. чоловік. Жителі села платили в казну чинш по 50 коп. з душі, по 50 коп. з хати і 50 коп. з пари робочих волів.У 1-й чверті XIX століття, особливо після розгрому наполеонівських військ, загострювалася класова боротьба, яка мала антикріпосницьке спрямування. З метою придушення назріваючого селянського руху царський уряд у 1816 році перевів багато населених пунктів у розряд військових поселень, примушуючи підневільне населення поєднувати військову службу з
Нелегким було життя військових поселенців. Вони терпіли від військової муштри, бідності, різних епідемій. Так, у 1847-1849 рр. тут померло від холери і цинги 580 чоловік.
У 1857 році військові поселення були ліквідовані, і жителі Шульгинки перейшли в розряд державних селян. Хоча вони і одержали по 4,75 десятини землі на ревізьку душу, проте на кожну людину припадало менше ніж по одній десятині орної землі. Більшість земель оброблялася погано, тому що селянські сім'ї часто-густо не мали робочої худоби. Пересічно на 1 двір припадало менш як по одному коню чи волу. Внаслідок цього урожаї були низькі, і селяни бідували рік у рік. Пшениця на їх полях давала по ЗО-35 пудів з десятини. Переважна більшість мешканців Шульгинки не мала змоги сплачувати податки. У зв'язку з цим багато селянських господарств були постійними недоїмниками.
Злиденне економічне становище і безправ'я викликали в селян невдоволення самодержавством, призводили до активних виступів проти існуючого ладу. Так, у 1862 році на сільському сході вони вимагали від місцевих властей збільшити земельні наділи. Викликані в село жандарми жорстоко розправилися з селянами.
Трьох найактивніших учасників виступу - Софрона Типієнка, Артема Нехристова і Андрія Соломаху - було віддано до суду.
Тяжкі часи переживали селяни в 2-й половині XIX століття. Внаслідок соціальної диференціації на початок XX століття багато селянських господарств Шульгинки розорилися. Так, за даними перепису 1905 року, з 864 дворів села понад 100 дворів залишились зовсім безземельними, 84 - не мали ніякої робочої худоби, а 282 - корів. У той же час 117 дворів володіли від 50 до 100 і більше десятин землі.
Зубожілі селяни шукали заробітків у промислових містах, на шахтах Донбасу, а також на Дону і Кубані. В 1905 році з села пішли на сезонні заробітки 745 чоловіків і жінок, а в 1906-1907 рр. виїхало 53 сім'ї. Користуючись цим, куркулі за безцінь скуповували землі. Протягом 1905 року 8 куркульських дворів скупили 1092 десятини. Сільським багатіям Антипенковим, Правеньким належало по 900 десятин кращих земель, а Котляров мав 80 десятин власної землі та ще стільки ж орендував у селян.
Охорона здоров'я далеко не забезпечувала реальних потреб. Так, у 1905 році 15 739 чол. населення волості (Шульгинка була волосним центром Старобільського повіту Харківської губернії) обслуговував один фельдшер. Кількість захворювань і смертність були величезні. Дуже мало селян доживало до похилого віку. Особливо високою була смертність серед дітей. У 1914 році вона становила 71,9 проц. загальної смертності місцевого населення.
Не тільки злидні і безправ'я, але й неосвіченість гнітили селян. Відкрита ще в 60-х роках XIX століття церковнопарафіяльна школа вміщала не більше 30 учнів. Містилася вона в церковній сторожці. У зв'язку з цим деякі батьки посилали своїх дітей навчатися до відставних солдатів. Лише наприкінці XIX століття коштом самих селян у Шульгинці було побудовано земську початкову школу. Однак становище мало змінилося. Так, у 1905 році з 846 хлопчиків шкільного віку навчалося лише 139, а з 718 дівчаток - тільки 9. В бібліотеці, що була при земській школі, налічувалося 500 примірників книг, переважно релігійного змісту. На все село передплачувалося лише 4 газети і 3 журнали, які одержували учителі і попи.
Тяжке матеріальне становище ще більше загострило класову боротьбу на селі в роки столипінської реакції. Бували випадки, коли бідняки «усім
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чмирівка
- Хворостянівка
- Титарівка
- Тецьке
- Світле
- Половинкине
- Підгорівка
- Новоборове
- Нижньопокровка
- Малохатка
- Лиман
- Караяшник
- Калмиківка
- Верхня Покровка