Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Внаслідок розрухи, якої зазнала країна в роки першої світової війни, в село повернулося багато бідняків, які після розорення в попередні роки змушені були шукати заробітків на шахтах Донбасу та у великих промислових містах Росії. Повернулося немало й скалічених війною селян, що були на фронті. Перші розповідали про боротьбу робітничого класу, а ті, що поверталися після поранення, говорили про заворушення в армії і виступи солдатів на фронті проти загарбницької імперіалістичної війни. Це сприяло зростанню класової свідомості на селі.
Велику роботу в справі поширення революційних ідей серед селян проводили їх земляки, колишні політичні в'язні і ті, що зазнали політичного переслідування: В. С. Гладкий, М. В. Тулуп, 3. Я. Суржан та інші. Так, В. С. Гладкий, який пройшов школу революційної боротьби з царизмом в попередні роки, повернувшись до рідного села, привіз з собою нелегальну революційну літературу. Вечорами сільські бідняки збиралися в хаті Н. О. Костенка і з великим захопленням читали й обговорювали праці В. І. Ленінa.
Помітну роль у формуванні класової самосвідомості селян Шульгинки відігравала Старобільська соціал-демократична організація.
З радістю зустріли жителі села звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. В грудні 1917 року в Шульгинці було встановлено Радянську владу. В перших рядах в боротьбі за її встановлення були більшовики Я. Деркач, А. Я. Сорока, Г. Тулуп та інші. Тоді ж утворився і Шульгинський сільський ревком.
Спираючись на бідняків, що вимагали перерозподілу земельних угідь і яких підтримували середняки, ревком конфіскував понад 3 тис. десятин куркульських і церковних земель і наділив нею безземельних та малоземельних селян. Ревком націоналізував також млини і олійниці.
Населення Шульгинки із зброєю в руках відстоювало здобутки Великого Жовтня від посягань внутрішньої контрреволюції та кайзерівських інтервентів, що окупували село на початку квітня 1918 року. Для боротьби з ворогами в цей час у селі було сформовано партизанський загін, до якого вступили Д. Є. Щербак, С. Я. Петренко, А. С. Жданов, Р. П. Пшеничний, П. Є. Довгоп'ятий, Й. І. Нехрист, П. Ф. Беседа, К. І. Івахненко, Г. Г. Геєнко, П. Д. Трошка, Г. Т. Кирпа та інші - всього 56 чол. Командиром загону став Д. Є. Щербак. Згодом партизани Шульгинки влились до складу 1-го Старобільського революційного полку, яким командував С. К. Коваленко.
Під ударами Червоної Армії і партизанських загонів німецькі окупанти в листопаді 1918 року почали відступати, і Шульгинка була визволена. В боях з внутрішньою контрреволюцією та іноземними загарбниками загинуло більше20чол., що були родом з Шульгинки.
Після розгрому інтервентів і внутрішньої контрреволюції актив села докладав багато зусиль для зміцнення Радянської влади і для перебудови господарства на соціалістичній основі.
Восени 1920 року в селі утворився партійний осередок, до якого ввійшли І. Болтиєв, А. Солодкий, С. Беседа, А. Сорока. Секретарем осередку комуністи обрали А. Солодкого. Під його керівництвом навесні 1921 року створюється комсомольський осередок. Першими комсомольцями були І. Ю. Демовіс, А. І. Мачуга, А. І. Трошка, М. Гладкий, Н. О. Калашник. Секретарем комсомольського осередку обрали А. І. Мачугу.
З ініціативи партійного і комсомольського осередків у 1921 році в селі було створено два комітети незаможних селян (КНС). Активний організатор комнезамів М. Л. Литовка став головою одного з них. Комнезами виділили для безземельних селян кращі орні землі і сільськогосподарський реманент, допомагали одержати від держави насіння для посіву тощо.
Важливу роль у зміцненні Радянського ладу на селі відігравала в ті роки торгівля. З ініціативи партійного осередку і учасників громадянської війни в інтересах бідняків у 1921 році в Шульгинці було засновано на пайових внесках сільське споживче товариство. Організаторами його були - Р. П. Пшеничний, П. Ф. Беседа, А. М. Волошин та С. І. Журило.. Спочатку товариство було слабким. Але держава подала йому допомогу, виділивши певні кошти, а також відпускаючи в кредит найнеобхідніші товари: мануфактуру, гас, господарське мило тощо. Приватні підприємці були витіснені з торгівлі на селі. Сільське кооперативне товариство зміцніло настільки, що в 1929 році вело торгівлю вже через 6 точок, забезпечуючи
Шульгинка
Сторінка 3 з 8
миром» повертали в громадське користування привласнені куркулями сіножаті, луки і пасовища. Але ці виступи мали стихійний характер.Внаслідок розрухи, якої зазнала країна в роки першої світової війни, в село повернулося багато бідняків, які після розорення в попередні роки змушені були шукати заробітків на шахтах Донбасу та у великих промислових містах Росії. Повернулося немало й скалічених війною селян, що були на фронті. Перші розповідали про боротьбу робітничого класу, а ті, що поверталися після поранення, говорили про заворушення в армії і виступи солдатів на фронті проти загарбницької імперіалістичної війни. Це сприяло зростанню класової свідомості на селі.
Помітну роль у формуванні класової самосвідомості селян Шульгинки відігравала Старобільська соціал-демократична організація.
З радістю зустріли жителі села звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. В грудні 1917 року в Шульгинці було встановлено Радянську владу. В перших рядах в боротьбі за її встановлення були більшовики Я. Деркач, А. Я. Сорока, Г. Тулуп та інші. Тоді ж утворився і Шульгинський сільський ревком.
Спираючись на бідняків, що вимагали перерозподілу земельних угідь і яких підтримували середняки, ревком конфіскував понад 3 тис. десятин куркульських і церковних земель і наділив нею безземельних та малоземельних селян. Ревком націоналізував також млини і олійниці.
Населення Шульгинки із зброєю в руках відстоювало здобутки Великого Жовтня від посягань внутрішньої контрреволюції та кайзерівських інтервентів, що окупували село на початку квітня 1918 року. Для боротьби з ворогами в цей час у селі було сформовано партизанський загін, до якого вступили Д. Є. Щербак, С. Я. Петренко, А. С. Жданов, Р. П. Пшеничний, П. Є. Довгоп'ятий, Й. І. Нехрист, П. Ф. Беседа, К. І. Івахненко, Г. Г. Геєнко, П. Д. Трошка, Г. Т. Кирпа та інші - всього 56 чол. Командиром загону став Д. Є. Щербак. Згодом партизани Шульгинки влились до складу 1-го Старобільського революційного полку, яким командував С. К. Коваленко.
Під ударами Червоної Армії і партизанських загонів німецькі окупанти в листопаді 1918 року почали відступати, і Шульгинка була визволена. В боях з внутрішньою контрреволюцією та іноземними загарбниками загинуло більше20чол., що були родом з Шульгинки.
Після розгрому інтервентів і внутрішньої контрреволюції актив села докладав багато зусиль для зміцнення Радянської влади і для перебудови господарства на соціалістичній основі.
Восени 1920 року в селі утворився партійний осередок, до якого ввійшли І. Болтиєв, А. Солодкий, С. Беседа, А. Сорока. Секретарем осередку комуністи обрали А. Солодкого. Під його керівництвом навесні 1921 року створюється комсомольський осередок. Першими комсомольцями були І. Ю. Демовіс, А. І. Мачуга, А. І. Трошка, М. Гладкий, Н. О. Калашник. Секретарем комсомольського осередку обрали А. І. Мачугу.
З ініціативи партійного і комсомольського осередків у 1921 році в селі було створено два комітети незаможних селян (КНС). Активний організатор комнезамів М. Л. Литовка став головою одного з них. Комнезами виділили для безземельних селян кращі орні землі і сільськогосподарський реманент, допомагали одержати від держави насіння для посіву тощо.
Важливу роль у зміцненні Радянського ладу на селі відігравала в ті роки торгівля. З ініціативи партійного осередку і учасників громадянської війни в інтересах бідняків у 1921 році в Шульгинці було засновано на пайових внесках сільське споживче товариство. Організаторами його були - Р. П. Пшеничний, П. Ф. Беседа, А. М. Волошин та С. І. Журило.. Спочатку товариство було слабким. Але держава подала йому допомогу, виділивши певні кошти, а також відпускаючи в кредит найнеобхідніші товари: мануфактуру, гас, господарське мило тощо. Приватні підприємці були витіснені з торгівлі на селі. Сільське кооперативне товариство зміцніло настільки, що в 1929 році вело торгівлю вже через 6 точок, забезпечуючи
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чмирівка
- Хворостянівка
- Титарівка
- Тецьке
- Світле
- Половинкине
- Підгорівка
- Новоборове
- Нижньопокровка
- Малохатка
- Лиман
- Караяшник
- Калмиківка
- Верхня Покровка