Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Шульгинка

селян усіма необхідними товарами, а також закуповувало сільськогосподарські продукти.
У 1925 році в селі засновується кредитне товариство, яке відпускало біднякам і середнякам в кредит сільськогосподарський реманент, сортове зерно тощо. Пізніше
воно стало надійною опорою ТСОЗів і відіграло важливу роль у соціалістичному перетворенні села.
Успіхи соціалістичного будівництва в Шульгинці в перші роки Радянської влади супроводилися стрімким піднесенням народної освіти, розвитком охорони здоров'я і культури. У 1919 році в селі було відкрито дві початкові школи, де працювало 4 вчителі, які навчали і виховували 120 дітей. У 1921 році відкривається сільський медичний пункт.
Потяг до грамоти, до знань був загальним. У 1920-1921 рр. з ініціативи партійного та комсомольського осередків почали діяти 6 лікнепів. Організаторами їх були І. Ю. Демовіс, нині вчитель-пенсіонер, В. С. Гладкий, М. В. Кочерга та багато інших комуністів і комсомольців. У кожному з цих лікнепів навчалися грамоти від 150 до 200 жителів села.
В перші роки Радянської влади в селі стали працювати червоні кутки і хати- читальні. У 1929 році в селі почав працювати клуб, на сцені якого стали виступати самодіяльні актори. Особливо велику популярність мав місцевий артист-любитель М. І. Лисина.
У 20-х роках селянам, особливо біднякам, доводилося важко. Давалася взнаки післявоєнна розруха. З 1135 господарств, що налічувалися в селі в 1923 році, 303 були безтяглові, причому 261 взагалі не мало ніякої худоби. На 2-3 двори припадав один плуг; 30 господарств Шульгинки не мали змоги засівати свою землю.
Для подолання цих труднощів у селян був тільки один шлях - об'єднати свої зусилля для спільного обробітку землі. В 1928 році в Шульгинці утворилося 3 товариства спільного обробітку землі (ТСОЗи), що об'єднали 640 бідняцьких і середняцьких господарств. Організаторами їх стали колишні червоні партизани А. С. Жданов, Р. П. Пшеничний, П. Ф. Беседа, а також сільські активісти С. І. Журило, І. М. Волошин, Т. В. Тулуп та інші бідняки і середняки.
Партійна і комсомольська організації при підтримці широких мас розгорнули роботу по перебудові виробничого господарства на соціалістичній основі. Колективізація почалася в 1928 році. Засновниками колгоспів були комуністи, комсомольці, ветерани громадянської війни, колишні партизани - А. С. Жданов, В. С. Гладкий, Т. В. Тулуп, Я. С. Луганський та інші.
В селі утворилося 3 колгоспи - «Новий стиль» (голова Я. С. Луганський), «Промінь Жовтня» (голова С. Ф. Романов) і «Більшовик» (голова А. С. Жданов).
Колективізація на селі відбувалась у складних умовах: куркулі чинили їй шалений опір - агітували проти вступу до колгоспів, забивали худобу, нищили і псували машини, сільськогосподарський реманент, гноїли хліб у ямах, вдавались до терористичних актів проти сільських активістів. Так, у 1932 році куркулі вбили голову сільради В. М. Бову і члена правління колгоспу Т. С. Скрипника.
Однак усе це не могло зупинити процес колективізації. Суцільна колективізація була завершена в 1934 році. На цей час у селі організувалося ще 2 артілі - «Червоний партизан» і «Червоноармієць».
У проведенні соціалістичної перебудови велику допомогу трудівникам села подавав робітничий клас. На заклик партії для керівної роботи в колгоспах до Шульгинки прибули робітники-двадцятип'ятитисячники - М. Лисовський, що очолив тутешню сільраду, А. Поцелов, який став головою колгоспу «Промінь Жовтня», і П. Олексієнко - уповноважений Старобільського райкому партії.
Напередодні Великої Вітчизняної війни Шульгинка досягла великих успіхів у економічному розвитку і культурному будівництві. На поля колгоспів прийшла потужна техніка, незрівнянно поліпшилась культура землеробства, виросли кадри спеціалістів сільського господарства. Все це забезпечило зростання врожаїв і збільшення продуктивності худоби. В 1938 році колгоспи села одержали по 20-21 цнт пшениці, по 17-19 цнт ячменю і по 14-16 цнт соняшнику з гектара.