Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Шульгинка

Сторінка 5 з 8
Не відставали від хліборобів і трудівники ферм. Свинарка І. І. Шовкопляс за одержані 18 поросят від кожної свиноматки в 1938 році побувала на Всесоюзній сільськогосподарській виставці, де одержала Золоту медаль.
Великого розмаху набувала народна освіта, зріс культурний рівень і добробут колгоспників. У 1932 році в селі відкрилась семирічна, а в 1939 році - середня школи. Вчитися почали всі діти шкільного віку. Багато мешканців Шульгинки стали вчителями, лікарями, спеціалістами сільського господарства і керівниками колгоспів. Так, Ф. П. Гончаров, закінчивши
курси лікнепу і робітфак, а потім Старобільський учительський технікум, став учителем у Шульгинській семирічній школі. Такий самий шлях пройшов і один з перших комсомольців села - учитель І. Ю. Демовіс.
Перед Великою Вітчизняною війною інтенсивно розвивалось культурне будівництво. У 1932 році побудували новий клуб на 400 місць з стаціонарною кіноустановкою. Три рази на тиждень тут демонструвались кінофільми, працювали гуртки художньої самодіяльності. В клубі часто виступали з концертами і спектаклями артисти обласного і республіканських театрів. В селі було три бібліотеки з книжковим фондом понад 11 тис. примірників, працювала школа колгоспних бухгалтерів.
Коли почалась Велика Вітчизняна війна, понад 600 чоловіків - жителів села - взяли в руки зброю і пішли битися проти гітлерівців, в т. ч. 74 добровольці з числа комсомольців - випускників Шульгинської середньої школи.
Місце чоловіків у колгоспному виробництві зайняли їх дружини, матері, сестри. В 1941 році на полях шульгинських колгоспів ім. Леніна, ім. 1-го Травня, «Червоний партизан» і «Червоноармієць» на збирання хліба вийшло все населення села. Врожай 1941 року було зібрано повністю.
В той час, коли здатні носити зброю воювали на фронті, ті, що лишилися вдома, допомагали як могли. Понад 500 чол. у 1941 році брали участь у будівництві різних оборонних споруд на території Донбасу. В самій Шульгинці з перших днів війни було створено збройний винищувальний загін у складі 47 чол. під командуванням голови колгоспу ім. Леніна І. М. Петренка. Члени загону охороняли шляхи і мости, важливі господарські об'єкти.
12 липня 1942 року Шульгинку окупували німецько-фашистські загарбники. Вони грабували майно колгоспів і мирного населення, піддавали його знущанням і репресіям. Окупанти зруйнували тваринницькі та інші виробничі приміщення колгоспів, клуб і будинок сільської Ради. Зіпсували до непридатності весь сільськогосподарський реманент, майже повністю знищили поголів'я худоби.
Мешканці села чинили опір німецько-фашистським поневолювачам, не виконували розпоряджень німецького командування, мужньо боролися за визволення своєї Вітчизни. Так, Т. С. Костиря з товаришами знищили німецького офіцера і висадили в повітря міст через річку Айдар. Коли Костиря потрапив до рук гестапівців, вони водили його по селу, жорстоко били і вимагали, щоб він виказав своїх товаришів. Незважаючи на жорстокі тортури, патріот ні слова не сказав фашистам і загинув як герой.
Жертвами терору німецьких загарбників стало багато колгоспників. Вони замучили і розстріляли 28 чол., 125 - погнали на каторжні роботи до Німеччини. В катівнях гестапо загинули комуністи і активісти села С. І. Журило, В. І. Линько, М. І. Журило, Н. І. Болоховець, І. П. Петренко, О. А. Сенецький, М. І. Петренко, С. І. Кондря та інші.
Але ніякі тортури і розстріли не залякали жителів села, не зламали їх волі до боротьби проти фашизму, за честь і свободу любимої Батьківщини.
Свято шанують шульгинці пам'ять про своїх 242 односельчан, які загинули в селі в період фашистської окупації і на фронтах Великої Вітчизняної війни.
22 січня 1943 року воїни 57-ї стрілецької дивізії і 3-го танкового корпусу Південно-Західного фронту вигнали окупантів з села. Після визволення жителі села подавали всіляку допомогу бійцям Червоної Армії - розчищали дороги, збирали і відправляли фронтовикам продукти харчування, теплі речі тощо.
Наближалася весна, а в 5 шульгинських колгоспах не було ні насіння, ні тягла, не вистачало робочих рук. Для проведення весняної сівби мешканці села зібрали у дворах уціліле насіння та деякий реманент і віддали все це колгоспам.