Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Та активну діяльність органів Радянської влади перервав наступ австро-німецьких окупантів. Для боротьби з інтервентами в березні 1918 року у Слов'яносербську було сформовано загін, що ввійшов до складу Першого Луганського соціалістичного загону. В числі його добровольців був В. А. Терентьєв, В. І. Цимбал та інші слов'яносербці. Перше бойове хрещення загін мав у середині березня під роз'їздом Дубов'язівка. Пізніше він влився в 5-у Українську армію К. Є. Ворошилова і в її лавах здійснив героїчний похід від Луганська до Царицина. Підпільна група, створена у Слов'яносербську, підтримувала зв'язок з Луганським підпільним комітетом і виконувала його завдання. В районі Слов'яносербська діяв партизанський загін на чолі з І. А. Дмитрієвим. Підпільники і партизани провадили серед населення роз'яснювальну роботу, зривали заходи окупантів, заважали просуванню німецьких составів, порушували поштово-телеграфний зв'язок, зривали каральні
експедиції окупантів. У листопаді 1918 року окупантів вигнали із Слов'яносербська. Відродження Радянської влади в повіті відбувалося в запеклій боротьбі з численними куркульськими бандами. Для згуртування бідноти на будівництво нового життя в грудні 1918 року створюється комітет бідноти на чолі з І. Радуловим. З допомогою ревкому комбідівці впорядкували землекористування, відібрали у куркулів незаконно захоплені ними земельні ділянки. Ці питання були в центрі уваги і І з'їзду Рад Слов'яносербського (з травня 1919 року - Луганського) району, що відбувся 7-8 березня 1919 року. На порядку денному його були також питання продрозверстки, розвитку народної освіти. Слов'яносербську делегацію представляли на з'їзді більшовики Н. О. Савчук, А. Я. Усенко та В. С. Висоцький. Делегати з піднесенням зустріли пропозицію надіслати телеграму В. І. Леніну. В ній говорилося: «Від І з'їзду Рад Слов'яносербського району. 7 березня 1919 року. Москва, товаришу Леніну. І районний з'їзд Рад Слов'яносербського району шле палкі пролетарські вітання дорогому товаришеві, світочу пролетарської революції. З'їзд вітає й бажає бачити його і в майбутньому таким самим стійким борцем за визволення бідноти від жадібних скорпіонів світового капіталізму. Хай живе світова пролетарська революція!».
Роз'їхавшись по місцях, делегати з натхненням взялися до роботи. Однак уже наприкінці квітня 1919 року до Луганська підійшли денікінці. Разом з луганськими робітниками слов'яносербці героїчно билися з білогвардійцями під містом, у районі Гострої Могили. Та сили були нерівні. На початку червня 1919 року білі захопили Слов'яносербськ і хазяйнували в ньому до 1 січня 1920 року, поки їх вигнали частини Першої Кінної армії С. М. Будьонного. У визволенні рідного міста брав участь Є. П. Дикалов. Його бойовий шлях почався ще в листопаді 1917 року з часу добровільного вступу в лави кінного ескадрону Луганської Ради. В березні 1918 року він став комуністом, брав участь у боях проти німців під станцією Родакове. Воював з ворогами у складі загону ЧК й 4-ї партизанської дивізії Дибенка. Згодом він став командиром полку прославленої 45-ї дивізії, якою командував І. Якір. За мужність і героїзм, виявлені на фронтах громадянської війни, Дикалов був нагороджений орденом Червоного Прапора. Такої ж високої нагороди був удостоєний і другий уродженець Слов'яносербська - П. Г. Євгеньєв.
У січні 1920 року в Слов'яносербську остаточно встановилась Радянська влада. Селяни одержали в довічне користування 4325 десятин землі, в т. ч. 4167 десятин орної. У серпні того ж року в Слов'яносербську, центрі Слов'яносербського підрайону, було обрано гіідрайвиконком з 9 чоловік (голова І. Д. Дуб'янець) та комітет незаможних селян на чолі з А. Пономаренком, Усі заходи по будівництву нового життя доводилося здійснювати в обстановці запеклої боротьби з бандитизмом.
У районі Слов'яносербська діяли озброєні банди Каменюки, Турка, Тереза, які грабували селян, жорстоко розправлялися з працівниками органів
Слов'яносербськ
Сторінка 4 з 8
землі в заплаві Сіверського Дінця, а також інші ділянки, що раніше належали Вуічу, Кучерявому, Костянтиновим та іншим поміщикам. Готуючись до весняної сівби 1918 року, слов'яносербський ревком звернувся до Луганського міського комітету партії з проханням допомогти відремонтувати сільськогосподарський інвентар. Робітники паровозобудівного заводу Гартмана (тепер завод ім. Жовтневої революції) виділили слов'яносербцям сортове залізо та інші матеріали. експедиції окупантів. У листопаді 1918 року окупантів вигнали із Слов'яносербська. Відродження Радянської влади в повіті відбувалося в запеклій боротьбі з численними куркульськими бандами. Для згуртування бідноти на будівництво нового життя в грудні 1918 року створюється комітет бідноти на чолі з І. Радуловим. З допомогою ревкому комбідівці впорядкували землекористування, відібрали у куркулів незаконно захоплені ними земельні ділянки. Ці питання були в центрі уваги і І з'їзду Рад Слов'яносербського (з травня 1919 року - Луганського) району, що відбувся 7-8 березня 1919 року. На порядку денному його були також питання продрозверстки, розвитку народної освіти. Слов'яносербську делегацію представляли на з'їзді більшовики Н. О. Савчук, А. Я. Усенко та В. С. Висоцький. Делегати з піднесенням зустріли пропозицію надіслати телеграму В. І. Леніну. В ній говорилося: «Від І з'їзду Рад Слов'яносербського району. 7 березня 1919 року. Москва, товаришу Леніну. І районний з'їзд Рад Слов'яносербського району шле палкі пролетарські вітання дорогому товаришеві, світочу пролетарської революції. З'їзд вітає й бажає бачити його і в майбутньому таким самим стійким борцем за визволення бідноти від жадібних скорпіонів світового капіталізму. Хай живе світова пролетарська революція!».
Роз'їхавшись по місцях, делегати з натхненням взялися до роботи. Однак уже наприкінці квітня 1919 року до Луганська підійшли денікінці. Разом з луганськими робітниками слов'яносербці героїчно билися з білогвардійцями під містом, у районі Гострої Могили. Та сили були нерівні. На початку червня 1919 року білі захопили Слов'яносербськ і хазяйнували в ньому до 1 січня 1920 року, поки їх вигнали частини Першої Кінної армії С. М. Будьонного. У визволенні рідного міста брав участь Є. П. Дикалов. Його бойовий шлях почався ще в листопаді 1917 року з часу добровільного вступу в лави кінного ескадрону Луганської Ради. В березні 1918 року він став комуністом, брав участь у боях проти німців під станцією Родакове. Воював з ворогами у складі загону ЧК й 4-ї партизанської дивізії Дибенка. Згодом він став командиром полку прославленої 45-ї дивізії, якою командував І. Якір. За мужність і героїзм, виявлені на фронтах громадянської війни, Дикалов був нагороджений орденом Червоного Прапора. Такої ж високої нагороди був удостоєний і другий уродженець Слов'яносербська - П. Г. Євгеньєв.
У січні 1920 року в Слов'яносербську остаточно встановилась Радянська влада. Селяни одержали в довічне користування 4325 десятин землі, в т. ч. 4167 десятин орної. У серпні того ж року в Слов'яносербську, центрі Слов'яносербського підрайону, було обрано гіідрайвиконком з 9 чоловік (голова І. Д. Дуб'янець) та комітет незаможних селян на чолі з А. Пономаренком, Усі заходи по будівництву нового життя доводилося здійснювати в обстановці запеклої боротьби з бандитизмом.
У районі Слов'яносербська діяли озброєні банди Каменюки, Турка, Тереза, які грабували селян, жорстоко розправлялися з працівниками органів
Дивиться також інші населені пункти району: