Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Наприкінці XIX століття в економічному житті Слов'яносербська спостерігається застій. Проте помітно розвивається Луганськ. Тут зосередилось на той час дві третини промислових підприємств повіту і половина робітників. З огляду на це кабінет міністрів у 1882 році прийняв рішення про переведення повітового центру з Слов'яносербська в більш перспективний Луганськ з переселенням туди чиновництва. Все це не могло не позначитися на розвитку Слов'яносербська. Жителі займалися в
основному сільським господарством. Бідняки та середняки становили 80 проц. селянства, що жило в місті. Поряд з сільським господарством вони по 7-8 місяців на рік працювали на найближчих рудниках, заводах і залізниці.
Деяке пожвавлення міського життя було в 1912 році, коли почалося шлюзування Сіверського Дінця і спорудження поблизу Слов'яносербська пристані. Це призвело до підвищення в місті цін на будови. Тимчасове пожвавлення не мало вирішального впливу на розвиток міста.
У Слов'яносербську раніше, ніж в інших місцях повіту, почала розвиватись народна освіта. Вже в 1857 році у повітовому училищі навчалося 148 дітей, у церковнопарафіяльному - 31. Але ці навчальні заклади неспроможні були розв'язати проблему освіти населення, бо на це відпускалося коштів майже втроє менше, ніж на утримання поліції. В 1889 році, наприклад, на утримання поліції було витрачено 1963 крб., а на народну освіту - 735 крб. (У 1892 році - відповідно 1671 крб. і 735 крб.)2. Не дивно, що письменного населення в повіті в 1897 році було тільки 17,9 проц. У 1912 році в Слов'яносербську діяли 5 нижчих навчальних закладів (З чоловічі і 2 жіночі). У матеріалах перепису 1897 року згадується про земську і приватну бібліотеки з читальним залом у Слов'яносербську. В 1902 році в земській бібліотеці було 293 читачі (які прочитали 3765 книг). Книжковий фонд її налічував 1208 томів, 82 проц. читачів становили діти й підлітки.
В 70-х рр. XIX століття у Слов'яносербську було відкрито земську лікарню. В 1879 році вона мала стаціонарне відділення на 10 ліжок, пологового відділення не було. У складних випадках породіль клали в загальні палати. Тут працював один лікар, один фельдшер і одна акушерка. Лікарня обслуговувала населення 8 сіл, а також хуторів: Жовтого, Морозівки, Крутогорівки та ін. У 1904 році на одне лікарняне місце припадало 884 чоловіки. За таких умов було дуже важко подавати медичну допомогу, а тим більше боротися з епідеміями. Коли в 1914 році у Слов'яносербську почалася пошесть на тиф, в окремих родинах умирало по 3-4 чоловіки.
З початком першої світової війни в Слов'яносербську пожвавився революційний
рух. Сюди дедалі частіше надходили вістки про загибель фронтовиків, приїздили поранені, покалічені війною солдати. Занепадали селянські господарства, в яких не стало основних працівників. Дедалі уважніше прислухались жителі міста до слів луганського більшовика Й. Д. Брагіна, висланого сюди в 1916 році за участь у антивоєнних виступах. За його ініціативи 2 березня 1917 року в приміщенні одної з слов'яно-сербських шкіл відбувся мітинг бідноти на підтримку Лютневої буржуазно-демократичної революції. Поліцію було роззброєно. У квітні того ж року після гострої боротьби з есерами, обрали Раду селянських депутатів на чолі з місцевим жителем, колишнім моряком Чорноморського флоту, більшовиком В. С. Висоцьким. На вимогу слов'яносербських селян Рада розгорнула боротьбу за зниження орендної плати за землю, за поліпшення умов праці трудящих. 4 червня 1917 року відбувся з'їзд Рад селянських депутатів Слов'яносербського повіту, делегати якого прийняли більшовицьку резолюцію, що вимагала передачі всіх земель у руки тих, хто її обробляє. Під впливом більшовицької агітації селяни захоплювали у поміщиків орну землю й випаси.
У грудні 1917 року, після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції, в Слов'яносербську створився ревком. До його складу ввійшли В. С. Висоцький (голова), М. С. Помогайбенко, І. К. Волокитин, Є. П. Дикалов, В. А. Терентьєв та ін. Наприкінці! грудня виник слов'яносербський партійний осередок, до складу якого увійшов 41 комуніст.
Разом з членами ревкому перші комуністи палко взялися за втілення в життя ленінського Декрету про землю. Слов'яносербські селяни одержали кращі
Слов'яносербськ
Сторінка 3 з 8
230 десятин. Навколо Слов'яносербська з'явилися великі куркульські хутори: Ящиків, Кріпаки та інші.Наприкінці XIX століття в економічному житті Слов'яносербська спостерігається застій. Проте помітно розвивається Луганськ. Тут зосередилось на той час дві третини промислових підприємств повіту і половина робітників. З огляду на це кабінет міністрів у 1882 році прийняв рішення про переведення повітового центру з Слов'яносербська в більш перспективний Луганськ з переселенням туди чиновництва. Все це не могло не позначитися на розвитку Слов'яносербська. Жителі займалися в
Деяке пожвавлення міського життя було в 1912 році, коли почалося шлюзування Сіверського Дінця і спорудження поблизу Слов'яносербська пристані. Це призвело до підвищення в місті цін на будови. Тимчасове пожвавлення не мало вирішального впливу на розвиток міста.
У Слов'яносербську раніше, ніж в інших місцях повіту, почала розвиватись народна освіта. Вже в 1857 році у повітовому училищі навчалося 148 дітей, у церковнопарафіяльному - 31. Але ці навчальні заклади неспроможні були розв'язати проблему освіти населення, бо на це відпускалося коштів майже втроє менше, ніж на утримання поліції. В 1889 році, наприклад, на утримання поліції було витрачено 1963 крб., а на народну освіту - 735 крб. (У 1892 році - відповідно 1671 крб. і 735 крб.)2. Не дивно, що письменного населення в повіті в 1897 році було тільки 17,9 проц. У 1912 році в Слов'яносербську діяли 5 нижчих навчальних закладів (З чоловічі і 2 жіночі). У матеріалах перепису 1897 року згадується про земську і приватну бібліотеки з читальним залом у Слов'яносербську. В 1902 році в земській бібліотеці було 293 читачі (які прочитали 3765 книг). Книжковий фонд її налічував 1208 томів, 82 проц. читачів становили діти й підлітки.
В 70-х рр. XIX століття у Слов'яносербську було відкрито земську лікарню. В 1879 році вона мала стаціонарне відділення на 10 ліжок, пологового відділення не було. У складних випадках породіль клали в загальні палати. Тут працював один лікар, один фельдшер і одна акушерка. Лікарня обслуговувала населення 8 сіл, а також хуторів: Жовтого, Морозівки, Крутогорівки та ін. У 1904 році на одне лікарняне місце припадало 884 чоловіки. За таких умов було дуже важко подавати медичну допомогу, а тим більше боротися з епідеміями. Коли в 1914 році у Слов'яносербську почалася пошесть на тиф, в окремих родинах умирало по 3-4 чоловіки.
З початком першої світової війни в Слов'яносербську пожвавився революційний
рух. Сюди дедалі частіше надходили вістки про загибель фронтовиків, приїздили поранені, покалічені війною солдати. Занепадали селянські господарства, в яких не стало основних працівників. Дедалі уважніше прислухались жителі міста до слів луганського більшовика Й. Д. Брагіна, висланого сюди в 1916 році за участь у антивоєнних виступах. За його ініціативи 2 березня 1917 року в приміщенні одної з слов'яно-сербських шкіл відбувся мітинг бідноти на підтримку Лютневої буржуазно-демократичної революції. Поліцію було роззброєно. У квітні того ж року після гострої боротьби з есерами, обрали Раду селянських депутатів на чолі з місцевим жителем, колишнім моряком Чорноморського флоту, більшовиком В. С. Висоцьким. На вимогу слов'яносербських селян Рада розгорнула боротьбу за зниження орендної плати за землю, за поліпшення умов праці трудящих. 4 червня 1917 року відбувся з'їзд Рад селянських депутатів Слов'яносербського повіту, делегати якого прийняли більшовицьку резолюцію, що вимагала передачі всіх земель у руки тих, хто її обробляє. Під впливом більшовицької агітації селяни захоплювали у поміщиків орну землю й випаси.
У грудні 1917 року, після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції, в Слов'яносербську створився ревком. До його складу ввійшли В. С. Висоцький (голова), М. С. Помогайбенко, І. К. Волокитин, Є. П. Дикалов, В. А. Терентьєв та ін. Наприкінці! грудня виник слов'яносербський партійний осередок, до складу якого увійшов 41 комуніст.
Разом з членами ревкому перші комуністи палко взялися за втілення в життя ленінського Декрету про землю. Слов'яносербські селяни одержали кращі
Дивиться також інші населені пункти району: