Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
купецький до Таганрога, Ростова, Маріуполя і Бердянська. А звідти - рибу, сушені фрукти й сіль.
Після проведення земельної реформи 1861 року у Слов’яносербському повіті Катеринославської губернії все ж переважало велике поміщицьке землеволодіння. Дворянам належало 85,9 проц. усіх земель. Середній дворянський наділ майже в 170 разів перевищував середній селянський. Низькою була техніка обробітку землі. Невипадково з 1872 по 1885 рік середня врожайність з 1 десятини по Слов'яносербську становила: пшениці - 1,5-2 чверті, ячменю - 2 чверті, вівса - З чверті з десятини (чверть - 1,16 цнт).
Щоб якось зводити кінці з кінцями, слов'яносербські селяни-бідняки змушені були втридорога орендувати землю у місцевих поміщиків і куркулів або ж іти на заробітки в Луганськ, Алчевськ та на сусідні шахти. Там у першому десятиріччі XX століття вони залучались до революційного руху - брали участь у страйках.
Яким же був Слов'яносербськ напередодні першої російської революції? За матеріалами 1904 року тут жило 3900 чоловік. У місті налічувалося 737 будинків, зокрема 280 цегляних, 618 - критих соломою. Всі 23 вулиці були не забруковані, не освітлювались у нічний час.
Навесні 1903 року в Слов'яносербську та навколишніх селах були вже відомі газета «Искра» та журнал «Заря», що їх доставляли з Луганська представники місцевої інтелігенції. Коли почалися революційні події 1905 року, в місті регулярно з'являлися листівки, що їх випускав Луганський комітет РСДРП. Поширювали їх робітники Луганського паровозобудівного заводу І. П. Остапенко та М. С. Помогайбенко.
Агітація луганських більшовиків знаходила в повіті дедалі сприятливіший грунт внаслідок дальшого класового розшарування селянства. З 1877 по 1905 рік середній земельний наділ на двір зменшився з 11,7 до 8,1 десятини. Без робочої худоби лишилося 64,3 проц. дворів, без корів - 52,5 проц. дворів.
Революційна робота серед селян повіту особливо посилилась навесні 1905 року, коли при Луганському комітеті РСДРП було створено селянську групу. Вона випускала листівки із зверненнями до селян, як наприклад: «Доволі ж терпіти, селяни! Розігнімо свої зігнуті спини! Повстаньмо, всі, як один!».
Восени 1905 року хвиля революційних виступів охопила більшість волостей Слов'яносербського повіту. Селяни відмовлялися сплачувати поміщикам високу орендну плату, захоплювали і ділили між собою панські землі, громили поміщицькі маєтки. У жовтні 1905 року почалися заворушення в самому Слов'яносербську. Учні повітового училища під керівництвом викладача В. М. Кисельова вимагали скасування уроків закону божого, поліпшення харчування учнів, зниження плати за навчання. У відповідь дирекція викликала поліцію, багатьох учасників виступу заарештували, виключили з училищa. У Слов'яносербську був створений невеликий революційний загін, який під час Горлівського збройного повстання у грудні 1905 року разом з іншими дружинниками обороняв від нападу козаків залізничні станції Дебальцеве, Гришине, Авдіївка. 16 грудня 1905 року Слов'яносербський повіт Катеринославської губернії був оголошений на воєнному становищі.
Незважаючи на це, влітку 1906 року революційні виступи слов'яносербського селянства набрали ще більшої сили. 27 червня бідняки Знам'янки та Пришибу - хуторів, розташованих за 5 км від Слов'яносербська, захопили й поділили між собою землі поміщика Вуїча. Ліс вони оголосили громадською власністю. Жителі села Сокольників, розташованого за 7 км від Слов'яносербська, заявили поміщикові, що віднині платитимуть за оренду десятини землі 3 крб., а не 8, як досі.
Надіслані Катеринославським генерал-губернатором війська жорстоко розправилися з учасниками революційних виступів. Однак луганські більшовики і у важкі роки реакції не припиняли революційної роботи в повіті.
Столипінська реформа ще більше загострила обстановку в селах Слов'яносербського повіту. Якщо на початок 1917 року одне селянське господарство мало від 3,1 до 3,3 десятини землі, то приватновласницьке -
Слов'яносербськ
Сторінка 2 з 8
Великою підмогою для жителів міста, особливо для селян (державних і поміщицьких), було чумакування. Чумаки возили хліб, переважно поміщицький ікупецький до Таганрога, Ростова, Маріуполя і Бердянська. А звідти - рибу, сушені фрукти й сіль.
Щоб якось зводити кінці з кінцями, слов'яносербські селяни-бідняки змушені були втридорога орендувати землю у місцевих поміщиків і куркулів або ж іти на заробітки в Луганськ, Алчевськ та на сусідні шахти. Там у першому десятиріччі XX століття вони залучались до революційного руху - брали участь у страйках.
Яким же був Слов'яносербськ напередодні першої російської революції? За матеріалами 1904 року тут жило 3900 чоловік. У місті налічувалося 737 будинків, зокрема 280 цегляних, 618 - критих соломою. Всі 23 вулиці були не забруковані, не освітлювались у нічний час.
Навесні 1903 року в Слов'яносербську та навколишніх селах були вже відомі газета «Искра» та журнал «Заря», що їх доставляли з Луганська представники місцевої інтелігенції. Коли почалися революційні події 1905 року, в місті регулярно з'являлися листівки, що їх випускав Луганський комітет РСДРП. Поширювали їх робітники Луганського паровозобудівного заводу І. П. Остапенко та М. С. Помогайбенко.
Агітація луганських більшовиків знаходила в повіті дедалі сприятливіший грунт внаслідок дальшого класового розшарування селянства. З 1877 по 1905 рік середній земельний наділ на двір зменшився з 11,7 до 8,1 десятини. Без робочої худоби лишилося 64,3 проц. дворів, без корів - 52,5 проц. дворів.
Революційна робота серед селян повіту особливо посилилась навесні 1905 року, коли при Луганському комітеті РСДРП було створено селянську групу. Вона випускала листівки із зверненнями до селян, як наприклад: «Доволі ж терпіти, селяни! Розігнімо свої зігнуті спини! Повстаньмо, всі, як один!».
Восени 1905 року хвиля революційних виступів охопила більшість волостей Слов'яносербського повіту. Селяни відмовлялися сплачувати поміщикам високу орендну плату, захоплювали і ділили між собою панські землі, громили поміщицькі маєтки. У жовтні 1905 року почалися заворушення в самому Слов'яносербську. Учні повітового училища під керівництвом викладача В. М. Кисельова вимагали скасування уроків закону божого, поліпшення харчування учнів, зниження плати за навчання. У відповідь дирекція викликала поліцію, багатьох учасників виступу заарештували, виключили з училищa. У Слов'яносербську був створений невеликий революційний загін, який під час Горлівського збройного повстання у грудні 1905 року разом з іншими дружинниками обороняв від нападу козаків залізничні станції Дебальцеве, Гришине, Авдіївка. 16 грудня 1905 року Слов'яносербський повіт Катеринославської губернії був оголошений на воєнному становищі.
Незважаючи на це, влітку 1906 року революційні виступи слов'яносербського селянства набрали ще більшої сили. 27 червня бідняки Знам'янки та Пришибу - хуторів, розташованих за 5 км від Слов'яносербська, захопили й поділили між собою землі поміщика Вуїча. Ліс вони оголосили громадською власністю. Жителі села Сокольників, розташованого за 7 км від Слов'яносербська, заявили поміщикові, що віднині платитимуть за оренду десятини землі 3 крб., а не 8, як досі.
Надіслані Катеринославським генерал-губернатором війська жорстоко розправилися з учасниками революційних виступів. Однак луганські більшовики і у важкі роки реакції не припиняли революційної роботи в повіті.
Столипінська реформа ще більше загострила обстановку в селах Слов'яносербського повіту. Якщо на початок 1917 року одне селянське господарство мало від 3,1 до 3,3 десятини землі, то приватновласницьке -
Дивиться також інші населені пункти району: