Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Крім високоякісної гранульованої аміачної селітри, комбінат виробляв для потреб сільського господарства, промисловості і медицини натрійову і калійну селітру, вуглеамоітійні солі, карбамід, азотну кислоту, аміак і аміачну воду, сухий лід, рідку вуглекислоту, метиловий спирт, вищі спирти, формалін тощо.
Широкого розмаху набрав тут рух раціоналізаторів і винахідників. На кінець 1958 року вперше в хімічній промисловості Радянського Союзу було розроблено і впроваджено автоматичне і телемеханічне управління всіма електропідстанціями і станціями водопостачання хімкомбінату з єдиного пульта управління, що дало можливість скоротити обслуговуючий персонал на 35 чоловік, а також забезпечити надійне і стійке постачання електроенергії і води об'єктам хімічного комбінату і міста. Велика заслуга в розв'язанні цієї проблеми заступника головного інженера комбінату з енергетики П. С. Рабіна та інженерів Б. С. Тольянського, К. Б. Кана, І. С. Ромесла.
Слідом за цим було завершено комплексну автоматизацію цеху аміачної селітри, де були використані нові, прогресивні засоби автоматичного контролю і регулювання усіх технологічних процесів з одного пульта управління. Цей цех був першим автоматизованим виробництвом у системі азотної промисловості СРСР.
У селищі виникли нові проектно-конструкторські організації хімічної промисловості. Ще в 1956 році тут відкрито філіал Дослідно-конструкторського бюро автоматики, в 1958 році - філіал Інституту автоматики Держплану УРСР і Дослідно-конструкторське бюро синтетичних продуктів.
З розвитком виробництва швидко зростало селище хімбудівців, яке у 1950 році було назване Сєверодонецьком. У 1958 році за рішенням виконкому Луганської обласної Ради депутатів трудящих його віднесено до категорії міст районного підпорядкування,
На 1959 рік тут проживало 33 тис. чоловік. Місто забудовувалося відповідно до генерального плану, розробленого Харківським державним інститутом «Міськбудпроект». План втілював у собі найновіші досягнення міського будівництва. У місті виросло багато впорядкованих будинків із загальною житловою площею 180 тис. кв. метрів, 4 середні школи, 2 училища профтехосвіти, дитячі ясла і садки, нові чудові приміщення поліклініки і родильного будинку, готель, хлібозавод, критий ринок, три їдальні, 20 магазинів, автовокзал, клуб із залом на 600 місць, будинок громадських організацій та інші. Було прокладено каналізацію, а також 35 км тротуарів, укладено 40 тис. кв. метрів асфальту. Міська Рада депутатів трудящих організувала соціалістичне змагання жителів за краще озеленення свого кварталу. На вулицях зеленіли 60 тис. дерев, 163 тис. декоративних кущів і 600 кущів троянд. Розрісся і покращав парк культури і відпочинку, в якому будівельники спорудили відкритий театр, читальню, павільйон настільних ігор, танцювальний майданчик, а також штучне озеро, що стало в літній час чудовим місцем відпочинку.
Після травневого (1958 р.) Пленуму ЦК КПРС, який спрямував зусилля радянського народу на створення в країні «великої хімії», перед будівельниками і хіміками Сєвєродонецька постало завдання - виконати обсяг будівельно-монтажних робіт у два з половиною рази більший, ніж було зроблено за всі післявоєнні роки, спорудити нову велику групу виробництв.
У відповідь на рішення Пленуму ЦК КПРС комсомольці Сєвєродонецька оголосили будову ударною комсомольською. ЦК ВЛКСМ підтримав їх і оголосив хімкомбінат всесоюзною ударною комсомольською будовою.
За ініціативою Луганського обкому КП України і Луганського раднаргоспу трест «Лисхімпромбуд» у 1960 році був реорганізований в комбінат «Луганськхім- буд» - найбільшу в країні будівельно-монтажну організацію по спорудженню хімічних підприємств. Його очолив Герой Соціалістичної Праці П. П. Новиков. Головним інженером комбінату був призначений заслужений будівельник УРСР В. А. Медер. В 1961 році на базі нового будівельного матеріалу - глиносилікату - був створений домобудівний комбінат, який очолив ветеран будівництва, лауреат Ленінської премії К. К. Мірошниченко. Створення цього комбінату поклало початок новому етапу індустріального домобудування.
Северодонецьк
Сторінка 6 з 14
Радянського Союзу, але й селяни Польщі, Болгарії, Югославії, Індії та інших країн, куди експортувалися добрива.Крім високоякісної гранульованої аміачної селітри, комбінат виробляв для потреб сільського господарства, промисловості і медицини натрійову і калійну селітру, вуглеамоітійні солі, карбамід, азотну кислоту, аміак і аміачну воду, сухий лід, рідку вуглекислоту, метиловий спирт, вищі спирти, формалін тощо.
Широкого розмаху набрав тут рух раціоналізаторів і винахідників. На кінець 1958 року вперше в хімічній промисловості Радянського Союзу було розроблено і впроваджено автоматичне і телемеханічне управління всіма електропідстанціями і станціями водопостачання хімкомбінату з єдиного пульта управління, що дало можливість скоротити обслуговуючий персонал на 35 чоловік, а також забезпечити надійне і стійке постачання електроенергії і води об'єктам хімічного комбінату і міста. Велика заслуга в розв'язанні цієї проблеми заступника головного інженера комбінату з енергетики П. С. Рабіна та інженерів Б. С. Тольянського, К. Б. Кана, І. С. Ромесла.
Слідом за цим було завершено комплексну автоматизацію цеху аміачної селітри, де були використані нові, прогресивні засоби автоматичного контролю і регулювання усіх технологічних процесів з одного пульта управління. Цей цех був першим автоматизованим виробництвом у системі азотної промисловості СРСР.
У селищі виникли нові проектно-конструкторські організації хімічної промисловості. Ще в 1956 році тут відкрито філіал Дослідно-конструкторського бюро автоматики, в 1958 році - філіал Інституту автоматики Держплану УРСР і Дослідно-конструкторське бюро синтетичних продуктів.
З розвитком виробництва швидко зростало селище хімбудівців, яке у 1950 році було назване Сєверодонецьком. У 1958 році за рішенням виконкому Луганської обласної Ради депутатів трудящих його віднесено до категорії міст районного підпорядкування,
На 1959 рік тут проживало 33 тис. чоловік. Місто забудовувалося відповідно до генерального плану, розробленого Харківським державним інститутом «Міськбудпроект». План втілював у собі найновіші досягнення міського будівництва. У місті виросло багато впорядкованих будинків із загальною житловою площею 180 тис. кв. метрів, 4 середні школи, 2 училища профтехосвіти, дитячі ясла і садки, нові чудові приміщення поліклініки і родильного будинку, готель, хлібозавод, критий ринок, три їдальні, 20 магазинів, автовокзал, клуб із залом на 600 місць, будинок громадських організацій та інші. Було прокладено каналізацію, а також 35 км тротуарів, укладено 40 тис. кв. метрів асфальту. Міська Рада депутатів трудящих організувала соціалістичне змагання жителів за краще озеленення свого кварталу. На вулицях зеленіли 60 тис. дерев, 163 тис. декоративних кущів і 600 кущів троянд. Розрісся і покращав парк культури і відпочинку, в якому будівельники спорудили відкритий театр, читальню, павільйон настільних ігор, танцювальний майданчик, а також штучне озеро, що стало в літній час чудовим місцем відпочинку.
Після травневого (1958 р.) Пленуму ЦК КПРС, який спрямував зусилля радянського народу на створення в країні «великої хімії», перед будівельниками і хіміками Сєвєродонецька постало завдання - виконати обсяг будівельно-монтажних робіт у два з половиною рази більший, ніж було зроблено за всі післявоєнні роки, спорудити нову велику групу виробництв.
У відповідь на рішення Пленуму ЦК КПРС комсомольці Сєвєродонецька оголосили будову ударною комсомольською. ЦК ВЛКСМ підтримав їх і оголосив хімкомбінат всесоюзною ударною комсомольською будовою.
За ініціативою Луганського обкому КП України і Луганського раднаргоспу трест «Лисхімпромбуд» у 1960 році був реорганізований в комбінат «Луганськхім- буд» - найбільшу в країні будівельно-монтажну організацію по спорудженню хімічних підприємств. Його очолив Герой Соціалістичної Праці П. П. Новиков. Головним інженером комбінату був призначений заслужений будівельник УРСР В. А. Медер. В 1961 році на базі нового будівельного матеріалу - глиносилікату - був створений домобудівний комбінат, який очолив ветеран будівництва, лауреат Ленінської премії К. К. Мірошниченко. Створення цього комбінату поклало початок новому етапу індустріального домобудування.