Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У травні 1934 року Наркомат важкої промисловості СРСР прийняв рішення будувати біля Лисичанська не завод і робітниче селище при ньому, як це намічалося раніше, а найбільший в країні азотнотуковий комбінат і соціалістичне містечко. І комуністи та комсомольці очолили соціалістичне змагання за виконання цих накреслень. На будівництві був неписаний закон: не виконав завдання - не йди з робочого місця.2. День у день
виконували виробничі норми на 160-170 проц. бригади штукатурів, керовані комуністами Т. І. Пендюрою і Ф. Т. Бундеєм,
бригада мулярів Г. С. Кошкіна, бригада теслярів Д. Г. Стукалова та інші, бригада мостовиків, яку очолював О. М. Полков.
У серпні 1934 року будівельники закінчили прокладати шосейну дорогу, що зв'язала будівельний майданчик з Лисичанськом. Восени того ж року в селищі був зданий в експлуатацію перший капітальний, споруджений з шлакоблоків двоповерховий 12-квартирний будинок. А до XVII річниці Великого Жовтня до будівельного майданчика було підведено електроенергію. Тоді ж приступили до спорудження деревообробного заводу. Великою подією був пуск заводу силікатної цегли, що відбувся 24 липня 1936 року. Завод став головним постачальником стінового матеріалу.
Щоб організувати ритмічну роботу заводу, багато зусиль доклали директор заводу Г. М. Аверін, техкерівник К. К. Мірошниченко, робітники Н. Т. Шевченко, М. Р. Снопенко, В. Т. Богатиренко, Н. О. Ляшенко та інші.
Став до ладу також завод механізованої обробки деревини. Колектив будівельників, керований майстром С. Й. Скороходом, завершив будівництво залізничної вітки, і 1 серпня з станції Рубіжне на «Лисхімбуд» прибув перший паровоз.
10 жовтня 1936 року на «Лисхімбуді» вийшов перший номер багатотиражної газети «За стахановскую стройку» - орган бюро партійної організації і будкому профспілки. В статті «Велетень соціалістичної індустрії» вона розповіла про генеральний план спорудження хімічного комбінату, розроблений Народним комісаріатом важкої промисловості. Крім виробничих споруд, план передбачав також будівництво нового соціалістичного міста на 45 тис. жителів.
У лютому 1937 року почалося спорудження перших об'єктів комбінату. Спочатку було закладено котельно-механічний завод. У травні будівельники приступили до зведення корпусів виробництва слабої азотної кислоти і аміачної селітри. Почалися роботи на парокотельній, електропідстанції.
За ініціативою партійного бюро і будкому профспілки лисхімбудівці розгорнули соціалістичне змагання за досягнення кожним робітником середньоденної продуктивності не менш 50 крб. і зниження собівартості робіт проти кошторисної на 15 процентів. І вони цього досягли. Всі працювали з небувалим ешузіазмом. Комуністи виступали заспівувачами стахановського руху на будові. Понад 4 норми виробляли за зміну муляри, очолювані М. Н. Розсильним та Ф. І. Пензовим, бригада теслярів, яку очолював М. О. Посохов та штукатури на чолі з С. М. Даниленком.
26 жовтня 1938 року Указом Президії Верховної Ради УРСР селище будівельників було виведене з меж міста Лисичанська. 27 листопада 1938 року відбулися вибори в першу Раду депутатів трудящих Лисхімбуду. На цей час в селищі налічувалося 3249 чоловік. Тут було близько 30 двоповерхових жилих будинків. Були побудовані також поліклініка, лікарня, родильний будинок, підприємства побутового обслуговування - 2 магазини, їдальня, пекарня. На річці Боровій, в мальов
ничій місцевості, був споруджений піонерський табір, де щороку відпочивали сотні дітей. Найменші громадяни селища одержали двоповерхові будинки ясел і садка. В селищі відкрили середню школу.
Було де будівельникам і культурно відпочити. Новий клуб мав зал для глядачів на 400 місць, приміщення для бібліотеки і гурткової роботи. У клубі демонструвалися кінофільми, влаштовувались лекції, літературні вечори, концерти колективів художньої самодіяльності: хору, оркестру народних інструментів, танцювального та інших.
Завдяки піклуванню комсомольців непривабливі піски швидко вкрилися зеленню. Комсомольська організація ухвалила, щоб кожний член ЛКСМУ
Северодонецьк
Сторінка 2 з 14
об'єднувала 15 юнаків і дівчат, а до 1935 року вона збільшилась майже в 10 разів і налічувала 146 членів.У травні 1934 року Наркомат важкої промисловості СРСР прийняв рішення будувати біля Лисичанська не завод і робітниче селище при ньому, як це намічалося раніше, а найбільший в країні азотнотуковий комбінат і соціалістичне містечко. І комуністи та комсомольці очолили соціалістичне змагання за виконання цих накреслень. На будівництві був неписаний закон: не виконав завдання - не йди з робочого місця.2. День у день
бригада мулярів Г. С. Кошкіна, бригада теслярів Д. Г. Стукалова та інші, бригада мостовиків, яку очолював О. М. Полков.
У серпні 1934 року будівельники закінчили прокладати шосейну дорогу, що зв'язала будівельний майданчик з Лисичанськом. Восени того ж року в селищі був зданий в експлуатацію перший капітальний, споруджений з шлакоблоків двоповерховий 12-квартирний будинок. А до XVII річниці Великого Жовтня до будівельного майданчика було підведено електроенергію. Тоді ж приступили до спорудження деревообробного заводу. Великою подією був пуск заводу силікатної цегли, що відбувся 24 липня 1936 року. Завод став головним постачальником стінового матеріалу.
Щоб організувати ритмічну роботу заводу, багато зусиль доклали директор заводу Г. М. Аверін, техкерівник К. К. Мірошниченко, робітники Н. Т. Шевченко, М. Р. Снопенко, В. Т. Богатиренко, Н. О. Ляшенко та інші.
Став до ладу також завод механізованої обробки деревини. Колектив будівельників, керований майстром С. Й. Скороходом, завершив будівництво залізничної вітки, і 1 серпня з станції Рубіжне на «Лисхімбуд» прибув перший паровоз.
10 жовтня 1936 року на «Лисхімбуді» вийшов перший номер багатотиражної газети «За стахановскую стройку» - орган бюро партійної організації і будкому профспілки. В статті «Велетень соціалістичної індустрії» вона розповіла про генеральний план спорудження хімічного комбінату, розроблений Народним комісаріатом важкої промисловості. Крім виробничих споруд, план передбачав також будівництво нового соціалістичного міста на 45 тис. жителів.
У лютому 1937 року почалося спорудження перших об'єктів комбінату. Спочатку було закладено котельно-механічний завод. У травні будівельники приступили до зведення корпусів виробництва слабої азотної кислоти і аміачної селітри. Почалися роботи на парокотельній, електропідстанції.
За ініціативою партійного бюро і будкому профспілки лисхімбудівці розгорнули соціалістичне змагання за досягнення кожним робітником середньоденної продуктивності не менш 50 крб. і зниження собівартості робіт проти кошторисної на 15 процентів. І вони цього досягли. Всі працювали з небувалим ешузіазмом. Комуністи виступали заспівувачами стахановського руху на будові. Понад 4 норми виробляли за зміну муляри, очолювані М. Н. Розсильним та Ф. І. Пензовим, бригада теслярів, яку очолював М. О. Посохов та штукатури на чолі з С. М. Даниленком.
26 жовтня 1938 року Указом Президії Верховної Ради УРСР селище будівельників було виведене з меж міста Лисичанська. 27 листопада 1938 року відбулися вибори в першу Раду депутатів трудящих Лисхімбуду. На цей час в селищі налічувалося 3249 чоловік. Тут було близько 30 двоповерхових жилих будинків. Були побудовані також поліклініка, лікарня, родильний будинок, підприємства побутового обслуговування - 2 магазини, їдальня, пекарня. На річці Боровій, в мальов
ничій місцевості, був споруджений піонерський табір, де щороку відпочивали сотні дітей. Найменші громадяни селища одержали двоповерхові будинки ясел і садка. В селищі відкрили середню школу.
Було де будівельникам і культурно відпочити. Новий клуб мав зал для глядачів на 400 місць, приміщення для бібліотеки і гурткової роботи. У клубі демонструвалися кінофільми, влаштовувались лекції, літературні вечори, концерти колективів художньої самодіяльності: хору, оркестру народних інструментів, танцювального та інших.
Завдяки піклуванню комсомольців непривабливі піски швидко вкрилися зеленню. Комсомольська організація ухвалила, щоб кожний член ЛКСМУ