Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Через нестачу житла будівельники жили в наметах, у навколишніх селах. Всі вони були пройняті одним бажанням - збудувати на пісках красиве, світле місто, гідне соціалістичної епохи.
Для керівництва зрослою партійною організацією на будівництві за рішенням ЦК ВКП(б) було створено партійний комітет. Очолив його інженер О. М. Сафонов, який був затверджений парторгом ЦК ВКП(б) на будівництві. Центральний Комітет ВКП(б) і Радянський уряд вжили також заходів до зміцнення керівництва будівництвом, направивши сюди досвідчених інженерно-технічних працівників. Серед них були керуючий трестом «Лисхімпромбуд» П. П. Новиков (з 1963 року заступник міністра будівництва УРСР), головний інженер М. М. Жуковський та інші. Директором споруджуваного хімічного комбінату був призначений Г. І. Вілесов (з 1965 року міністр хімічної промисловості УРСР).
На кінець 1950 року в основному закінчилось створення будівельної бази: були збудовані заводи збірного залізобетону, червоної цегли, арматурний і шлакоблочний, деревообробний комбінат, реконструйовано завод силікатної цегли. Це дало змогу широко впроваджувати індустріальні методи в будівництво.
Для розв'язання наукових проблем виробництва азотних добрив у 1950 році було створено філіал державного науково-дослідного і проектного інституту азотної промисловості та органічного синтезу.
Напередодні 1951 року будівельники відзначили ще одну трудову перемогу: вони здали в експлуатацію перші виробництва хімічного комбінату - цехи переробки довізного аміаку на слабу азотну кислоту і аміачну селітру. В березні 1951 року ці підприємства дали першу товарну продукцію, і з цього часу почалося життя хімічного комбінату як діючого підприємства.
Колективи будівельників неустанно продовжували удосконалювати виробництво. Раніше, ніж на інших будовах країни, тут була впроваджена комплексна
організація праці, потоково-швидкісні методи будівництва, все в більших масштабах провадились індустріалізація і механізація будівельних робіт.
Вперше в Радянському Союзі на Лисхімбуді створили новий дешевий стіновий матеріал - глиносилікат, вироби з якого на 20-40 процентів дешевші, ніж такі ж вироби з бетону і залізобетону. Одному з творців глиносилікату інженерові К. К. Мірошниченку в 1962 році присуджено Ленінську премію.
У 1952-1955 рр. будівельники здали в експлуатацію теплоелектроцентраль, аміачне виробництво, цех натрієвої селітри, виробництво метилового спирту, цех вуглеамонійних солей та інші. Уже на початок 1959 року вони виконали завдання шостої п'ятирічки по продуктивності праці, про що рапортували XXI з'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу.
Розвиваючи виробничу базу і борючись за впровадження на будівництві всього нового, прогресивного, будівельники і монтажники в 1956-1958 рр. виконали великий обсяг робіт по нарощуванню потужності теплоелектроцентралі і раніше введених в експлуатацію виробництв. У ці роки було споруджено і кілька цехів. Тим самим будівництво першої черги комбінату в обсязі, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР, ухваленою у липні 1947 року, було завершено.
За видатні успіхи, досягнуті в будівництві хімічного комбінату, Президія Верховної Ради СРСР в 1958 році присвоїла звання Героя Соціалістичної Праці члену-кореспонденту Академії будівництва і архітектури УРСР, керуючому трестом «Лисхімпромбуд» П. П. Новикову і бригадиру монтажників С. М. Чернову, 35 чоловік були нагороджені орденами і медалями. Ордена Леніна були удостоєні бригадир мулярів В. Д. Захаров, бригадир слюсарів-трубопровідників О. Л. Копнін, муляр Ф. І. Пензов, слюсар-сантехнік М. І. Савін.
У зв'язку з введенням в дію нових виробництв і успішним освоєнням їх потужностей хімічний комбінат став провідним підприємством у країні по виробництву мінеральних добрив. У порівнянні з 1951 роком випуск їх на кінець 1958 року збільшився у 8,6 раза, а продуктивність праці зросла в 6 разів. Продукцію комбінату високо оцінили не тільки колгоспи і радгоспи
Северодонецьк
Сторінка 5 з 14
Луганського обкому партії, Центрального Комітету ЛКСМУ і Луганського обкому комсомолу весною 1947 року на будівництво прибуло понад 400 комуністів і близько 5000 юнаків та дівчат.Через нестачу житла будівельники жили в наметах, у навколишніх селах. Всі вони були пройняті одним бажанням - збудувати на пісках красиве, світле місто, гідне соціалістичної епохи.
Для керівництва зрослою партійною організацією на будівництві за рішенням ЦК ВКП(б) було створено партійний комітет. Очолив його інженер О. М. Сафонов, який був затверджений парторгом ЦК ВКП(б) на будівництві. Центральний Комітет ВКП(б) і Радянський уряд вжили також заходів до зміцнення керівництва будівництвом, направивши сюди досвідчених інженерно-технічних працівників. Серед них були керуючий трестом «Лисхімпромбуд» П. П. Новиков (з 1963 року заступник міністра будівництва УРСР), головний інженер М. М. Жуковський та інші. Директором споруджуваного хімічного комбінату був призначений Г. І. Вілесов (з 1965 року міністр хімічної промисловості УРСР).
На кінець 1950 року в основному закінчилось створення будівельної бази: були збудовані заводи збірного залізобетону, червоної цегли, арматурний і шлакоблочний, деревообробний комбінат, реконструйовано завод силікатної цегли. Це дало змогу широко впроваджувати індустріальні методи в будівництво.
Для розв'язання наукових проблем виробництва азотних добрив у 1950 році було створено філіал державного науково-дослідного і проектного інституту азотної промисловості та органічного синтезу.
Напередодні 1951 року будівельники відзначили ще одну трудову перемогу: вони здали в експлуатацію перші виробництва хімічного комбінату - цехи переробки довізного аміаку на слабу азотну кислоту і аміачну селітру. В березні 1951 року ці підприємства дали першу товарну продукцію, і з цього часу почалося життя хімічного комбінату як діючого підприємства.
Колективи будівельників неустанно продовжували удосконалювати виробництво. Раніше, ніж на інших будовах країни, тут була впроваджена комплексна
організація праці, потоково-швидкісні методи будівництва, все в більших масштабах провадились індустріалізація і механізація будівельних робіт.
Вперше в Радянському Союзі на Лисхімбуді створили новий дешевий стіновий матеріал - глиносилікат, вироби з якого на 20-40 процентів дешевші, ніж такі ж вироби з бетону і залізобетону. Одному з творців глиносилікату інженерові К. К. Мірошниченку в 1962 році присуджено Ленінську премію.
У 1952-1955 рр. будівельники здали в експлуатацію теплоелектроцентраль, аміачне виробництво, цех натрієвої селітри, виробництво метилового спирту, цех вуглеамонійних солей та інші. Уже на початок 1959 року вони виконали завдання шостої п'ятирічки по продуктивності праці, про що рапортували XXI з'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу.
Розвиваючи виробничу базу і борючись за впровадження на будівництві всього нового, прогресивного, будівельники і монтажники в 1956-1958 рр. виконали великий обсяг робіт по нарощуванню потужності теплоелектроцентралі і раніше введених в експлуатацію виробництв. У ці роки було споруджено і кілька цехів. Тим самим будівництво першої черги комбінату в обсязі, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР, ухваленою у липні 1947 року, було завершено.
За видатні успіхи, досягнуті в будівництві хімічного комбінату, Президія Верховної Ради СРСР в 1958 році присвоїла звання Героя Соціалістичної Праці члену-кореспонденту Академії будівництва і архітектури УРСР, керуючому трестом «Лисхімпромбуд» П. П. Новикову і бригадиру монтажників С. М. Чернову, 35 чоловік були нагороджені орденами і медалями. Ордена Леніна були удостоєні бригадир мулярів В. Д. Захаров, бригадир слюсарів-трубопровідників О. Л. Копнін, муляр Ф. І. Пензов, слюсар-сантехнік М. І. Савін.
У зв'язку з введенням в дію нових виробництв і успішним освоєнням їх потужностей хімічний комбінат став провідним підприємством у країні по виробництву мінеральних добрив. У порівнянні з 1951 роком випуск їх на кінець 1958 року збільшився у 8,6 раза, а продуктивність праці зросла в 6 разів. Продукцію комбінату високо оцінили не тільки колгоспи і радгоспи