Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Золоту Зірку Героя Радянського Союзу носить колишній командир батареї 34-го гвардійського гаубичного артилерійського полка М. П. Бойко - тепер викладач Рубежанського філіалу Харківського політехнічного інституту. Високої нагороди М. П. Бойко був удостоєний за вміле керівництво батареєю під час боїв на Орловсько-Курському напрямку. 7 липня 1943 року під селом Понирі Ольховського району на Куріцині його батарея протягом дня
відбивала шалені атаки гітлерівців. Наприкінці дня фашисти кинули на цю ділянку 70 танків. Підпустивши їх на близьку відстань, артилеристи розстріляли впритул 11 танків, інших примусили відступити.
У складі 60-ї стрілецької дивізії визволяв від фашистських загарбників міста і села Донбасу житель селища шахтар В. М. Федоренко - нині начальник дільниці Сєвєродонецького тресту «Будмеханізація». Високого звання Героя Радянського Союзу кулеметник Федоренко був удостоєний за особисту мужність, проявлену в боях при форсуванні Дніпра.
Самовіддано працювали трудящі Лисхімбуду, щоб відбудувати його після визволення від німецько-фашистських загарбників. 1 лютого 1943 року воїни 41-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора М. П. Іванова, що входила до складу 4-го гвардійського стрілецького корпусу 1-ї гвардійської армії, вигнали з Лисхімбуду німецько-фашистських загарбників. Проте на лівому березі Сіверського Дінця надовго встановилась лінія фронту, селище Лисхімбуд стало ареною жорстоких боїв, що тривали до 2 вересня 1943 року, коли воїни 279-ї стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора В. С. Потапенка розгромили ворожі війська в районі Лисичанська.
Велику організаторську роботу серед жителів Лисхімбуду розгорнула селищна Рада, яка була відновлена вже 3 лютого 1943 року. Коли внаслідок контрнаступу гітлерівців Лисхімбуд став ареною боїв, вона вжила заходів, щоб організовано евакуювати населення з фронтової зони. Більшість жителів селища до вересня 1943 року проживала в селі Чабанівці теперішнього Кремінського району. Тут з ініціативи селищної Ради було створено підсобне господарство, яке відіграло велику роль у забезпеченні лисхімбудівців продовольством. На початку вересня в селище повернулися жителі. Матеріальні збитки, заподіяні гітлерівцями Лисхімбуду, обчислювалися величезною сумою - 54,3 млн. карбованців.
Були створені спеціальні бригади, які пристосовували зруйновані будинки до того, щоб у них можна було жити, розбирали руїни на території комбінату. Керував цими роботами С. П. Агафонов, який був тоді на трьох посадах: секретаря партійної
організації, що налічувала лише 4 чоловіки, директора хімкомбінату І уповноваженого Наркомату хімічної промисловості СРСР. Йому активно допомагала секретар комсомольської організації М. С. Крутько.
10 жовтня 1943 року бюро Луганського обласного комітету КП(б)У прийняло постанову про відбудову Лисичанського хімічного комбінату. Передбачалося насамперед відбудувати жилі будинки, під'їзні колії і шосейні дороги, завод силікатної цегли і ремонтно-механічний завод.
Незважаючи на труднощі воєнного часу, Центральний Комітет ВКП(б) і Радянський уряд, дбаючи про швидку відбудову Лисхімбуду, направляли сюди будівельні матеріали, устаткування, інструменти, продовольство, одяг, взуття, а також інженерно-технічні і робітничі кадри.
На кінець 1946 року будівельники тресту «Лисхімпромбуд», створеного Міністерством хімічної промисловості СРСР у 1945 році, завершили відбудову заводу силікатної цегли, котельно-механічного заводу, а також близько 6780 кв. метрів житла, тобто стільки, скільки його було напередодні війни.
Ще раніше були відбудовані середня школа, клуб, поліклініка, родильний будинок, дитячий садок і ясла, магазин, комунальні підприємства.
У прискоренні темпів будівництва Лисхімбуду вирішальну роль відіграли заходи, проведені Центральним Комітетом Комуністичної партії.
Пленум ЦК ВКП(б), що відбувся у лютому 1947 року, в постанові «Про заходи піднесення сільського господарства в післявоєнний період» відмітив велике значення будівництва і швидкого введення в експлуатацію Лисичанського хімічного комбінату для збільшення виробництва добрив і хімікатів, необхідних колгоспам і радгоспам. На заклик ЦК КП(б)У,
Северодонецьк
Сторінка 4 з 14
присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Його іменем в селі Рудаках Вітебської області названа школа.Золоту Зірку Героя Радянського Союзу носить колишній командир батареї 34-го гвардійського гаубичного артилерійського полка М. П. Бойко - тепер викладач Рубежанського філіалу Харківського політехнічного інституту. Високої нагороди М. П. Бойко був удостоєний за вміле керівництво батареєю під час боїв на Орловсько-Курському напрямку. 7 липня 1943 року під селом Понирі Ольховського району на Куріцині його батарея протягом дня
У складі 60-ї стрілецької дивізії визволяв від фашистських загарбників міста і села Донбасу житель селища шахтар В. М. Федоренко - нині начальник дільниці Сєвєродонецького тресту «Будмеханізація». Високого звання Героя Радянського Союзу кулеметник Федоренко був удостоєний за особисту мужність, проявлену в боях при форсуванні Дніпра.
Самовіддано працювали трудящі Лисхімбуду, щоб відбудувати його після визволення від німецько-фашистських загарбників. 1 лютого 1943 року воїни 41-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора М. П. Іванова, що входила до складу 4-го гвардійського стрілецького корпусу 1-ї гвардійської армії, вигнали з Лисхімбуду німецько-фашистських загарбників. Проте на лівому березі Сіверського Дінця надовго встановилась лінія фронту, селище Лисхімбуд стало ареною жорстоких боїв, що тривали до 2 вересня 1943 року, коли воїни 279-ї стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора В. С. Потапенка розгромили ворожі війська в районі Лисичанська.
Велику організаторську роботу серед жителів Лисхімбуду розгорнула селищна Рада, яка була відновлена вже 3 лютого 1943 року. Коли внаслідок контрнаступу гітлерівців Лисхімбуд став ареною боїв, вона вжила заходів, щоб організовано евакуювати населення з фронтової зони. Більшість жителів селища до вересня 1943 року проживала в селі Чабанівці теперішнього Кремінського району. Тут з ініціативи селищної Ради було створено підсобне господарство, яке відіграло велику роль у забезпеченні лисхімбудівців продовольством. На початку вересня в селище повернулися жителі. Матеріальні збитки, заподіяні гітлерівцями Лисхімбуду, обчислювалися величезною сумою - 54,3 млн. карбованців.
Були створені спеціальні бригади, які пристосовували зруйновані будинки до того, щоб у них можна було жити, розбирали руїни на території комбінату. Керував цими роботами С. П. Агафонов, який був тоді на трьох посадах: секретаря партійної
організації, що налічувала лише 4 чоловіки, директора хімкомбінату І уповноваженого Наркомату хімічної промисловості СРСР. Йому активно допомагала секретар комсомольської організації М. С. Крутько.
10 жовтня 1943 року бюро Луганського обласного комітету КП(б)У прийняло постанову про відбудову Лисичанського хімічного комбінату. Передбачалося насамперед відбудувати жилі будинки, під'їзні колії і шосейні дороги, завод силікатної цегли і ремонтно-механічний завод.
Незважаючи на труднощі воєнного часу, Центральний Комітет ВКП(б) і Радянський уряд, дбаючи про швидку відбудову Лисхімбуду, направляли сюди будівельні матеріали, устаткування, інструменти, продовольство, одяг, взуття, а також інженерно-технічні і робітничі кадри.
На кінець 1946 року будівельники тресту «Лисхімпромбуд», створеного Міністерством хімічної промисловості СРСР у 1945 році, завершили відбудову заводу силікатної цегли, котельно-механічного заводу, а також близько 6780 кв. метрів житла, тобто стільки, скільки його було напередодні війни.
Ще раніше були відбудовані середня школа, клуб, поліклініка, родильний будинок, дитячий садок і ясла, магазин, комунальні підприємства.
У прискоренні темпів будівництва Лисхімбуду вирішальну роль відіграли заходи, проведені Центральним Комітетом Комуністичної партії.
Пленум ЦК ВКП(б), що відбувся у лютому 1947 року, в постанові «Про заходи піднесення сільського господарства в післявоєнний період» відмітив велике значення будівництва і швидкого введення в експлуатацію Лисичанського хімічного комбінату для збільшення виробництва добрив і хімікатів, необхідних колгоспам і радгоспам. На заклик ЦК КП(б)У,