Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В 1964 році почалося освоєння високопродуктивних комбайнів ІК-52М та ІК-52Ш в комплексі з вигинним конвейєром і гідростояками. Це дало змогу різко збільшити середньодобове навантаження на лаву (з 195 тонн у 1958 році до 324 тонн у 1964 році).
Прискорили крок і «підземні скороходи». У 1964 році бригада прохідників заслуженого шахтаря УРСР Ф. А. Гусарця просувала відкаткові штреки з місячною швидкістю, що перевищувала 300 метрів. В серпні того ж року було пройдено 349 м гірничої виробки (квершлагу), встановлено новий всесоюзний рекорд. За це Ф. А. Гусарця було нагороджено Почесною грамотою Верховної Ради СРСР і медаллю ВДНГ.
Шахтарі «Гірської» одними з перших включилися в змагання за «луганську годину», а на шахті першими за надпланову годину почали боротись гірники з бригади Б. П. Піддубняка. У 1963 році вони економили за зміну понад дві години і видавали додатково на добу не менше 150 тонн вугілля.
Шахта № 1-2 «Гірська» - це справжній підземний завод, що в 1965 році видавав понад 5,6 тис. тонн вугілля на добу. Видобування «сонячного каміння» в усіх лавах відбувається за допомогою комбайнів високої продуктивності. За роки семирічки «Гірська» перетворилась на одне із зразкових підприємств Донбасу.
За великі заслуги у виконанні завдань семирічного плану і розвитку вугільної промисловості кращому робітнику очисного вибою О. Г. Гарусу в червні 1966 року
було присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. Орденами та медалями нагороджено 35 гірників.
З розвитком шахти № 1-2 «Гірська» тісно пов'язане дальше розширення обсягу робіт збагачувальної фабрики, збудованої на базі шахти у 1952 році. Семирічний план колектив Гірської збагачувальної фабрики, яка є підприємством комуністичної праці, виконав на 11 місяців раніше строку. В цьому велика заслуга кращих виробничників - начальника зміни збагачувального цеху Г. І. Кононихіна, мийників В. Ф. Попової і В. М. Овчаренка, електрика С. Б. Чучмана, слюсаря А. 3. Мови, електрозварника В. С. Заярного та інших.
Щовечора на копрі «Гірської» спалахує червона зірка - символ шахтарської доблесті. Шахта достроково, 22 листопада 1965 року, виконала семирічку. Тут видано на-гора додатково 100 ешелонів вугілля та зекономлено 360 тис. карбованців. «Гірську» справедливо називають підприємством шахтарських «зірок». На шахті працюють сотні орденоносців - ветеранів війни і героїв праці, 43 Почесні шахтарі, 118 нагороджених почесним значком «Шахтарська слава», 132 робітники,-значком «Відмінник соціалістичного змагання», 232 трудівники мають Почесні грамоти.
За післявоєнний час неухильно підвищувався матеріальний добробут трудівників Гірського. У 1966 році середня заробітна плата шахтарів становила 193 карбованці.
У роки семирічки в Гірському розгорнулось велике житлове будівництво. Так, у 1958 році житловий фонд міста становив 126 тис. кв. метрів, у т. ч. 52 тис. кв. метрів громадського; в 1967 році в місті стало 170 тис. кв. метрів житла, в т. ч. 62 тис. кв. метрів громадського. Виріс новий житловий масив по вулиці Дружби.
В Гірському працює 9 промтоварних і 10 продуктових магазинів, де можна придбати все необхідне. Тільки за 1966 рік населення міста купило товарів на суму 2620 тис. крб. проти 1060 тис. крб. у 1958 році. В 1967 році в особистому користуванні жителів було 173 легкові автомобілі і 724 мотоцикли. Розширюється мережа підприємств громадського харчування та побутового обслуговування.
Багато уваги приділяється медичному обслуговуванню населення. В 1951 році відкрито поліклініку, де є 12 лікарських кабінетів, лабораторія, рентгенівська установка, а в 1952 році - лікарню на 160 ліжок з пологовим відділенням та диспансер. В медичних установах міста в 1967 році працювали 23 лікарі та 107 працівників середнього медичного персоналу.
За післявоєнний час у Гірському зросла кількість шкіл. У 1949 році було відкрито школу робітничої молоді, в 1954 році - школу-інтернат, у 1959 - 8-
Гірське
Сторінка 6 з 7
У роки семирічки шахтарі «Гірської», а особливо бригада комуніста П. Д. Литвиненка, одними з перших підтримали ініціативу про створення добових комплексних бригад. На початку вересня 1962 року шахті було присвоєно звання підприємства комуністичної праці.В 1964 році почалося освоєння високопродуктивних комбайнів ІК-52М та ІК-52Ш в комплексі з вигинним конвейєром і гідростояками. Це дало змогу різко збільшити середньодобове навантаження на лаву (з 195 тонн у 1958 році до 324 тонн у 1964 році).
Шахтарі «Гірської» одними з перших включилися в змагання за «луганську годину», а на шахті першими за надпланову годину почали боротись гірники з бригади Б. П. Піддубняка. У 1963 році вони економили за зміну понад дві години і видавали додатково на добу не менше 150 тонн вугілля.
Шахта № 1-2 «Гірська» - це справжній підземний завод, що в 1965 році видавав понад 5,6 тис. тонн вугілля на добу. Видобування «сонячного каміння» в усіх лавах відбувається за допомогою комбайнів високої продуктивності. За роки семирічки «Гірська» перетворилась на одне із зразкових підприємств Донбасу.
За великі заслуги у виконанні завдань семирічного плану і розвитку вугільної промисловості кращому робітнику очисного вибою О. Г. Гарусу в червні 1966 року
було присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. Орденами та медалями нагороджено 35 гірників.
З розвитком шахти № 1-2 «Гірська» тісно пов'язане дальше розширення обсягу робіт збагачувальної фабрики, збудованої на базі шахти у 1952 році. Семирічний план колектив Гірської збагачувальної фабрики, яка є підприємством комуністичної праці, виконав на 11 місяців раніше строку. В цьому велика заслуга кращих виробничників - начальника зміни збагачувального цеху Г. І. Кононихіна, мийників В. Ф. Попової і В. М. Овчаренка, електрика С. Б. Чучмана, слюсаря А. 3. Мови, електрозварника В. С. Заярного та інших.
Щовечора на копрі «Гірської» спалахує червона зірка - символ шахтарської доблесті. Шахта достроково, 22 листопада 1965 року, виконала семирічку. Тут видано на-гора додатково 100 ешелонів вугілля та зекономлено 360 тис. карбованців. «Гірську» справедливо називають підприємством шахтарських «зірок». На шахті працюють сотні орденоносців - ветеранів війни і героїв праці, 43 Почесні шахтарі, 118 нагороджених почесним значком «Шахтарська слава», 132 робітники,-значком «Відмінник соціалістичного змагання», 232 трудівники мають Почесні грамоти.
За післявоєнний час неухильно підвищувався матеріальний добробут трудівників Гірського. У 1966 році середня заробітна плата шахтарів становила 193 карбованці.
У роки семирічки в Гірському розгорнулось велике житлове будівництво. Так, у 1958 році житловий фонд міста становив 126 тис. кв. метрів, у т. ч. 52 тис. кв. метрів громадського; в 1967 році в місті стало 170 тис. кв. метрів житла, в т. ч. 62 тис. кв. метрів громадського. Виріс новий житловий масив по вулиці Дружби.
В Гірському працює 9 промтоварних і 10 продуктових магазинів, де можна придбати все необхідне. Тільки за 1966 рік населення міста купило товарів на суму 2620 тис. крб. проти 1060 тис. крб. у 1958 році. В 1967 році в особистому користуванні жителів було 173 легкові автомобілі і 724 мотоцикли. Розширюється мережа підприємств громадського харчування та побутового обслуговування.
Багато уваги приділяється медичному обслуговуванню населення. В 1951 році відкрито поліклініку, де є 12 лікарських кабінетів, лабораторія, рентгенівська установка, а в 1952 році - лікарню на 160 ліжок з пологовим відділенням та диспансер. В медичних установах міста в 1967 році працювали 23 лікарі та 107 працівників середнього медичного персоналу.
За післявоєнний час у Гірському зросла кількість шкіл. У 1949 році було відкрито школу робітничої молоді, в 1954 році - школу-інтернат, у 1959 - 8-