Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Відбудовувалось і місто. Відновили роботу хлібозавод, магазини. Через місяць після визволення міста розпочали роботу лікарня, дві школи, а в 1944 році - клуб імені Артема. Комсомольці міста у вільний від роботи час впорядкували міський парк, стадіон, методом народної будови спорудили спортивний зал.
У післявоєнні роки за шахтою міцно закріпилася слава підземної лабораторії Донбасу, де випробовувались і діставали путівки в життя найновіші гірничі машини та механізми, перевірялися більш досконалі форми організації праці. Тут, наприклад, у 1949 році випробовувались дослідні зразки вугільного комбайна «Донбас-1».
Кращим врубмашиністам довірили долю комбайна: комуністам Ф. Г. Безчеревному, І. М. Перфілову, І. Ф. Тарасову, безпартійному Я. Т. Горбенку та комсомольцю Миколі Гелі. Разом з гірниками в шахту спустились конструктори - творці нової машини, інженери і техніки. Перші машиністи вугільних комбайнів не тільки освоїли «Донбас-1» у важких геологічних умовах, але й допомогли конструкторам удосконалити його.
Так, якщо в 1949 році виробіток на комбайні «Донбас-1» не перевищував 5 тис. тонн на місяць, то в 1951 році він у середньому по шахті становив близько 7,5 тис. тонн (врубова машина давала на місяць не більше як 3 тис. тонн). Набагато знизилась собівартість паливa. У 1950 році всі лави «Гірської» було переведено на комбайновий видобуток вугілля.
Своєю майстерністю комбайнери «Гірської» охоче ділилися з гірниками сусідніх шахт. Про освоєння першого вугільного комбайну докладно розповіла брошура Ф. Безчеревного «Від обушка до комбайну», випущена 1950 року в Москві. Її автор ще в 30-і роки був одним з кращих врубмашиністів Донбасу. Освоєння комбайну «Донбас-1» було ще одним трудовим подвигом Безчеревного. В серпні 1955 року машиніст вугільного комбайну І. В. Ревенко нарубав за місяць 15 тис. тонн на похилих пластах. У квітні 1957 року йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Бригада Героя Радянського Союзу О. І. Черкасова успішно освоїла гірничопрохідницький агрегат ШБМ-1. З року в рік на шахті вдосконалювалась організація праці. «Гірська» була попереду підприємств тресту «Первомайськвугілля» в боротьбі
за опанування графіка циклічності, а комуністи шахти - в авангарді боротьби за освоєння нової техніки та краще її використання. Партійна організація надавала великого значення розповсюдженню передового досвіду. 150 агітаторів несли трудовий досвід кращих у маси. На шахті відбувались вечори, присвячені певним професіям, де узагальнювались і поширювались передові досягнення комбайнерів, кріпильників, електрослюсарів та інших.
Парторгом «Гірської» у післявоєнні роки бувМ. П. Батієнко, що 17 років працював на цьому підприємстві. Батієнко добре знав життя шахтарів, умів захопити людей новою справою, підтримати цінну ініціативу.
Високі темпи проходження головних підготовчих виробок, чітка організація праці дали змогу перевести в 1955 році шахту на нову, т. зв. стовбову, систему розробки лав і в 1956 році вдвічі проти 1950 року збільшити видобуток вугілля.
Освоєнню нової системи багато сил і енергії віддав начальник шахти І. О. Даньков, який своє трудове життя присвятив гірничій справі. 14-річним хлопцем вперше спустився він у шахту на Криворізькому руднику під Кадіївкою і з того часу пройшов усі «ази» шахтарської професії - працював ламповим, коногоном, кріпильником, потім взяв у руки обушок. За Радянської влади він дістав вищу освіту, працював помічником начальника дільниці, головним інженером тресту. У 1947 році його призначили начальником ще не відбудованої шахти №1-2 «Гірська». В 1956 році за видатні успіхи, досягнуті в розвитку вугільної промисловості, І. О. Данькову було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Гірське
Сторінка 5 з 7
видобуток вугілля. І якщо в 1944 році шахта ще давала на добу лише 50 тонн, то в 1949 році, майже на рік раніше встановленого строку, шахта № 1-2 «Гірська» вступила в строй діючих, а в 1950 році її видобуток досяг довоєнного рівня. Подвиг шахтарів дістав високу оцінку. Міністерство вугільної промисловості оголосило колективу шахти подяку і нагородило його грошовою премією. Гірники, що особливо відзначились на відбудові були удостоєні медалі «За відбудову вугільних шахт Донбасу». У післявоєнні роки за шахтою міцно закріпилася слава підземної лабораторії Донбасу, де випробовувались і діставали путівки в життя найновіші гірничі машини та механізми, перевірялися більш досконалі форми організації праці. Тут, наприклад, у 1949 році випробовувались дослідні зразки вугільного комбайна «Донбас-1».
Кращим врубмашиністам довірили долю комбайна: комуністам Ф. Г. Безчеревному, І. М. Перфілову, І. Ф. Тарасову, безпартійному Я. Т. Горбенку та комсомольцю Миколі Гелі. Разом з гірниками в шахту спустились конструктори - творці нової машини, інженери і техніки. Перші машиністи вугільних комбайнів не тільки освоїли «Донбас-1» у важких геологічних умовах, але й допомогли конструкторам удосконалити його.
Так, якщо в 1949 році виробіток на комбайні «Донбас-1» не перевищував 5 тис. тонн на місяць, то в 1951 році він у середньому по шахті становив близько 7,5 тис. тонн (врубова машина давала на місяць не більше як 3 тис. тонн). Набагато знизилась собівартість паливa. У 1950 році всі лави «Гірської» було переведено на комбайновий видобуток вугілля.
Своєю майстерністю комбайнери «Гірської» охоче ділилися з гірниками сусідніх шахт. Про освоєння першого вугільного комбайну докладно розповіла брошура Ф. Безчеревного «Від обушка до комбайну», випущена 1950 року в Москві. Її автор ще в 30-і роки був одним з кращих врубмашиністів Донбасу. Освоєння комбайну «Донбас-1» було ще одним трудовим подвигом Безчеревного. В серпні 1955 року машиніст вугільного комбайну І. В. Ревенко нарубав за місяць 15 тис. тонн на похилих пластах. У квітні 1957 року йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Бригада Героя Радянського Союзу О. І. Черкасова успішно освоїла гірничопрохідницький агрегат ШБМ-1. З року в рік на шахті вдосконалювалась організація праці. «Гірська» була попереду підприємств тресту «Первомайськвугілля» в боротьбі
за опанування графіка циклічності, а комуністи шахти - в авангарді боротьби за освоєння нової техніки та краще її використання. Партійна організація надавала великого значення розповсюдженню передового досвіду. 150 агітаторів несли трудовий досвід кращих у маси. На шахті відбувались вечори, присвячені певним професіям, де узагальнювались і поширювались передові досягнення комбайнерів, кріпильників, електрослюсарів та інших.
Парторгом «Гірської» у післявоєнні роки бувМ. П. Батієнко, що 17 років працював на цьому підприємстві. Батієнко добре знав життя шахтарів, умів захопити людей новою справою, підтримати цінну ініціативу.
Високі темпи проходження головних підготовчих виробок, чітка організація праці дали змогу перевести в 1955 році шахту на нову, т. зв. стовбову, систему розробки лав і в 1956 році вдвічі проти 1950 року збільшити видобуток вугілля.
Освоєнню нової системи багато сил і енергії віддав начальник шахти І. О. Даньков, який своє трудове життя присвятив гірничій справі. 14-річним хлопцем вперше спустився він у шахту на Криворізькому руднику під Кадіївкою і з того часу пройшов усі «ази» шахтарської професії - працював ламповим, коногоном, кріпильником, потім взяв у руки обушок. За Радянської влади він дістав вищу освіту, працював помічником начальника дільниці, головним інженером тресту. У 1947 році його призначили начальником ще не відбудованої шахти №1-2 «Гірська». В 1956 році за видатні успіхи, досягнуті в розвитку вугільної промисловості, І. О. Данькову було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.