Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Гірники Гірського послали делегацію у кущове рудоуправління і зажадали розпочати відбудову рудника. Восени 1924 року за постановою тресту «Донвугілля» у Гірське почало надходити устаткування для електропідстанції, нові підйомні машини, насоси, верстати для майстерень тощо. На початку серпня 1928 року об'єднана шахта № 1-2 «Гірська» стала до ладу.
Але її продуктивність - 100- 150 тонн на добу - не влаштовувала шахтарів, охоплених ентузіазмом змагання першої п'ятирічки. Протягом 1930-33 рр. шахту було реконструйовано; багато трудомістких процесів механізували, впровадили врубові машини, електровози, електросвердла, скреперні лебідки тощо.
Реконструктивні роботи проводились з участю іноземних фахівців, спеціально для цього запрошених. По завершенні реконструкції перед шахтарями «Гірської» постало нове завдання - опанувати сучасну техніку. Сотні людей сіли за підручники. Технічним навчанням керував здібний і енергійний молодий інженер Є. П. Кравцов. Осінній день 1935 року, коли країна дізналась про подвиг О. Стаханова, став знаменним і для врубмашиніста шахти № 1-2 «Гірська» Ф. Безчеревного. Він майстерно водив врубівку на підвищених швидкостях і довів її місячну продуктивність до 14 700 тонн (найвища середня виробність цього механізму не перевищувала 6-7 тис. тонн). Великих успіхів досягли й інші стахановці шахти: Ф. Т. Кашук, Я. Т. Горбенко, І. Ф. Тарасов. У 1940 році середньодобовий видобуток вугілля на шахті зріс до 1886 тонн (в 1913 році рудник давав на добу 504 тонни), а в окремі дні досягав 2500 тонн. Середньомісячна продуктивність врубової машини становила в 1940 році 2624 тонни, середньомісячний виробіток одного робітника - 26 тонн. Успішна робота шахти, розвиток економіки в роки перших п'ятирічок створив необхідні умови для відбудови і благоустрою селища. У центрі його, на Жовтневій площі, було споруджено монументальну скульптуру гірника. На місці приземкуватих бараків піднялись нові будинки. Забудовуються нові вулиці: Радянська та імені Куйбишева. Уже в 1929 році селище було електрифіковане і радіофіковане. Тут відкрили пошту і телеграф. В 30-х роках почалось прокладання водопроводу та каналізації.
Селищна Рада багато уваги приділяла розвитку підприємств торгівлі та громадського харчування. Тут відкрились продуктові та промтоварні магазини, дві робітничі їдальні, цех для виробництва прохолодних напоїв. У 1932 році в Гірському почав працювати хлібозавод.
Рік у рік розширювалась мережа народної освіти. В 1930 році в селищі відкрили семирічну школу, де навчалось 256 дітей. У 1934 році цю школу було перетворено на десятирічну. У передвоєнний час тут навчалося щороку 800-900 учнів. У 1929 році у Гірському було відкрито перші дитячі ясла на 100 дітей, а через 2- З роки - дитсадок. Перед Великою Вітчизняною війною в селищі було споруджено Будинок піонерів.
Велика виховна і культурно-масова робота провадилась у шахтарському клубі імені Артема. Як і в 20-ті роки, тут і далі працювали гуртки художньої самодіяльності - танцювальний, хоровий, драматичний, оркестр духових інструментів, в яких брали участь близько 200 чоловік. При клубі і середній школі працювали) бібліотеки.
Улюбленим місцем відпочинку у шахтарів був парк культури і відпочинку ім. Жовтневої революції, закладений 1926 року. В 1930 році тут було збудовано літній кінотеатр на 700 місць.
У 1938 році жителі Гірського дізнались про славний подвиг свого земляка, сина гірського шахтаря прикордонника Івана Чорноп'ятка. За доблесть і мужність, виявлені в боях у районі озера Хасан, І. Д. Чорноп'ятко був удостоєний
звання Героя Радянського Союзу. В 1939 році ім'я героя було надано одній з вулиць Гірського. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 28 жовтня 1938 року селище було віднесено до категорії міст.
Велика Вітчизняна війна для гірських шахтарів, як і для всього радянського народу, була величезним випробуванням. Близько двох тисяч гірників пішли
Гірське
Сторінка 3 з 7
рудників Карбоніт і Гірсько-Іванівського, а також селяни села Іванівни зібрались на траурний мітинг. В цей день вони записали в резолюції: «Ілліча немає з нами, але справу його і заповіти ніякі сили в світі не перешкодять нам провадити у життя. Його смерть ще більше згуртує нас, ми збережемо досягнуті завоювання, головним творцем яких був Володимир Ілліч».Гірники Гірського послали делегацію у кущове рудоуправління і зажадали розпочати відбудову рудника. Восени 1924 року за постановою тресту «Донвугілля» у Гірське почало надходити устаткування для електропідстанції, нові підйомні машини, насоси, верстати для майстерень тощо. На початку серпня 1928 року об'єднана шахта № 1-2 «Гірська» стала до ладу.
Реконструктивні роботи проводились з участю іноземних фахівців, спеціально для цього запрошених. По завершенні реконструкції перед шахтарями «Гірської» постало нове завдання - опанувати сучасну техніку. Сотні людей сіли за підручники. Технічним навчанням керував здібний і енергійний молодий інженер Є. П. Кравцов. Осінній день 1935 року, коли країна дізналась про подвиг О. Стаханова, став знаменним і для врубмашиніста шахти № 1-2 «Гірська» Ф. Безчеревного. Він майстерно водив врубівку на підвищених швидкостях і довів її місячну продуктивність до 14 700 тонн (найвища середня виробність цього механізму не перевищувала 6-7 тис. тонн). Великих успіхів досягли й інші стахановці шахти: Ф. Т. Кашук, Я. Т. Горбенко, І. Ф. Тарасов. У 1940 році середньодобовий видобуток вугілля на шахті зріс до 1886 тонн (в 1913 році рудник давав на добу 504 тонни), а в окремі дні досягав 2500 тонн. Середньомісячна продуктивність врубової машини становила в 1940 році 2624 тонни, середньомісячний виробіток одного робітника - 26 тонн. Успішна робота шахти, розвиток економіки в роки перших п'ятирічок створив необхідні умови для відбудови і благоустрою селища. У центрі його, на Жовтневій площі, було споруджено монументальну скульптуру гірника. На місці приземкуватих бараків піднялись нові будинки. Забудовуються нові вулиці: Радянська та імені Куйбишева. Уже в 1929 році селище було електрифіковане і радіофіковане. Тут відкрили пошту і телеграф. В 30-х роках почалось прокладання водопроводу та каналізації.
Селищна Рада багато уваги приділяла розвитку підприємств торгівлі та громадського харчування. Тут відкрились продуктові та промтоварні магазини, дві робітничі їдальні, цех для виробництва прохолодних напоїв. У 1932 році в Гірському почав працювати хлібозавод.
Рік у рік розширювалась мережа народної освіти. В 1930 році в селищі відкрили семирічну школу, де навчалось 256 дітей. У 1934 році цю школу було перетворено на десятирічну. У передвоєнний час тут навчалося щороку 800-900 учнів. У 1929 році у Гірському було відкрито перші дитячі ясла на 100 дітей, а через 2- З роки - дитсадок. Перед Великою Вітчизняною війною в селищі було споруджено Будинок піонерів.
Велика виховна і культурно-масова робота провадилась у шахтарському клубі імені Артема. Як і в 20-ті роки, тут і далі працювали гуртки художньої самодіяльності - танцювальний, хоровий, драматичний, оркестр духових інструментів, в яких брали участь близько 200 чоловік. При клубі і середній школі працювали) бібліотеки.
Улюбленим місцем відпочинку у шахтарів був парк культури і відпочинку ім. Жовтневої революції, закладений 1926 року. В 1930 році тут було збудовано літній кінотеатр на 700 місць.
У 1938 році жителі Гірського дізнались про славний подвиг свого земляка, сина гірського шахтаря прикордонника Івана Чорноп'ятка. За доблесть і мужність, виявлені в боях у районі озера Хасан, І. Д. Чорноп'ятко був удостоєний
звання Героя Радянського Союзу. В 1939 році ім'я героя було надано одній з вулиць Гірського. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 28 жовтня 1938 року селище було віднесено до категорії міст.
Велика Вітчизняна війна для гірських шахтарів, як і для всього радянського народу, була величезним випробуванням. Близько двох тисяч гірників пішли