Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Білолуцьк

Сторінка 5 з 7
року жителі села збирали і посилали на фронт теплі речі. У свої посилки патріоти тилу вкладали хвилюючі листи до воїнів.
10 липня 1942 року Білолуцьк був окупований. Фашисти видали наказ про реєстрацію комуністів і комсомольців з погрозою розстрілювати кожного, хто ухилятиметься від неї. За зв'язок з партизанами загрожували стратою. Але ніщо не могло притамувати ненависті радянських людей до фашистських окупантів та їхніх прислужників. У жовтні 1942 року в Білолуцьку утворилася група патріотів-месників, до якої ввійшли працівник служби зв'язку О. І. Полупан, офіцер Радянської Армії І. С. Графов, що втік з табору військовополонених, секретар народного суду Т. Й. Ткаченко та інші. Керівником своїм підпільники призначили завідуючу кабінетом політичної освіти М. Ф. Чернишову. Ті, що вступали до групи, приймали присягу, текст якої написала М. Ф. Чернишова. Вони клялися вести нещадну боротьбу з фашистськими загарбниками.
Група налагодила регулярне прослухування зведень Радінформбюро і ознайомлювала з ними населення. Для випуску листівок взяли шрифти з друкарні газети «Червоний прапор». З ініціативи Володимира Ярошенка учні Білолуцької середньої школи приносили на квартиру М. Ф. Чернишової знайдені гвинтівки, патрони, гранати. Народні месники псували телефонний зв'язок між Білолуцьком та Білокуракіним і Новопсковом, готували розгром поліцейського відділку.
Однак, 10 грудня 1942 року фашисти заарештували В. М. Ярошенка, І. С. Графова і
Т. Й Ткаченка. Незабаром поліцаї схопили і М. Ф. Чернишову та решту членів групи. Під охороною їх доставили в Новопсков до окружної поліції. Після жорстоких тортур усіх підпільників розстріляли.
Проте опір не було зламано. Радянські патріоти руйнували молотильні агрегати. Через це в колгоспі ім. Шевченка, наприклад, на день визволення лишились не обмолоченими пшениця та жито на площі 200 га. Колгоспники артілі «Луганбуд» сховали зерно, не здавши загарбникам жодного центнера. Радянські спеціалісти, що опинились в окупації, відмовлялися працювати в установах загарбників. За категоричну відмову працювати на окупантів розлючені фашисти розстріляли Ф. Г. Дубинську.
В середині січня 1943 року до Білолуцька підійшли радянські війська. Сваволя окупантів ставала дедалі жорстокішою. Тільки за один день 19 січня вони вбили 20 чол. Комсомольця В. В. Волкова фашисти покололи багнетами. На очах матері застрелили дворічного Толю Астахова. Колгоспника Я. С. Зінченка і тракториста О. Д. Сидоренка вони загнали в заміновану хату і підірвали, а 8 чоловік, що ховалися в окопах, закидали гранатами.
Наближався день визволення. 50-а танкова бригада під командуванням полковника В. А. Пролєєва, що входила до складу 3-го танкового корпусу, пройшовши за 7 діб засніженими степовими дорогами понад 200 км, 21 січня 1943 року зосередилась на підступах до Білолуцька. О 5 годині 30 хвилин 22 січня перший танковий батальйон під командуванням майора Березіна, підтриманий ротою автоматників, мінометною ротою і протитанковою батареєю, вступив у бій за визволення Білолуцька.
Першими переправилися через Айдар танк 1. Г. Кольцова і стрілецька рота старшого лейтенанта О. І. Авдєєва.
Бій тривав цілий день і закінчився цілковитим розгромом великого ворожого з'єднання. Гітлерівці втратили 260 чол., 16 протитанкових гармат. Радянські війська захопили 6 складів зі зброєю і провіантом, 24 автомобілі, 5 протитанкових гармат, 4 радіостанції і кінний обоз з військовим майном.
Великих втрат завдали фашистські окупанти Білолуцьку. Вони розстріляли 46 мирних громадян, а 106 вивезли до Німеччини, спалили понад 120 хат колгоспників, знищили бібліотеку, лікарню, забрали в населення 154 корови, 274 голови молодняку великої рогатої худоби, 212 свиней та більше як 100 овець і 12 тис. штук домашньої птиці тощо. Збитки, завдані тільки колгоспам «Луганбуд» та «Іскра» і колгоспникам, обчислюються на суму майже 8 млн. карбованців.
Зразу ж після визволення від фашистського ярма трудящі села з великим ентузіазмом взялися за відбудову зруйнованого господарства. Почали працювати школи, клуб, радіовузол, кіноустановка, медичний пункт.