Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Білолуцьк

Сторінка 3 з 7
З великою радістю сприйняли трудящі Білолуцька перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. В лютому 1918 року в Білолуцьку було створено Раду на чолі з посланцем донецького пролетаріату О. С. Обиденніковим. Волосний земельний комітет очолив І. І. Дураков, який представляв Білолуцьку волость на з'їзді повітових і волосних земельних комітетів, що відбувся в Харкові 10 лютого 1918 року. Рада конфіскувала землі поміщиків Головинських і разом із земельним комітетом приступила до наділення землею бідняків.
Розпочаті Радянською владою соціалістичні перетворення були зірвані у зв'язку з окупацією села інтервентами. У квітні 1918 року Білолуцьк захопили німці, а наприкінці травня сюди вступив гайдамацький полк Сікевича. В обозі окупантів повернулись вигнані власники маєтків. Підтримувана німцями контрреволюційна варта Центральної Ради нишпорила по селу, розшукуючи більшовиків, червоноармійців, партизанів. Багато хто з мешканців пішов у партизанський загін, який сформувався в сусідньому селі Олександрівці.
У грудні 1918 року, після вигнання частинами Червоної Армії німців і гайдамаків, відновила роботу Рада селянських депутатів. Проте в червні 1919 року село захопили денікінці. До грудня тут лютувала банда пристава Кійка і вахмістра Бондаренка. Місцеве населення боролося проти них. Невеликий партизанський загін, який очолювали столяр Швадченко і червоногвардієць М. 3. Ворона, здійснював напади на обози і невеликі підрозділи білогвардійців. Син дяка Царевський і син поміщика Головинський, що служили в денікінців, доносили бандитам на місцевих активістів. Вони вислідили загін, виказали його денікінцям, і ті розстріляли дев'ятьох партизанів.
У грудні 1919 року денікінців вигнали частини Першої Кінної армії. В 1920- 1921 рр. трудящі села боролися з бандами Каменюки, Колесникова, Зайцева, Балаби і Трокая.
У 1922 році в селі було створено партійний осередок на чолі з учасником громадянської війни Ф. Е. Ткаченком. До нього спочатку входило 5 комуністів. Перед осередком постали завдання величезної ваги. Треба було в найкоротші строки подолати розруху, що була наслідком імперіалістичної і громадянської воєн, збільшити посівну площу під зернові і технічні культури, відновити поголів'я худоби. З 975 селянських дворів 405 не мали робочої худоби. Нестача тяглової сили і сільськогосподарського реманенту зумовлювали низьку врожайність. Жита збирали по 38 пудів з десятини, озимої пшениці - 35,9, ярої пшениці - 32, ячменю - 35,5, вівса - 43 і проса - 40 пудів.
Для того, щоб вийти з цього тяжкого становища, комуністи провели ряд важливих заходів. У 1923 році було створено комітет взаємодопомоги на чолі з І. А. Сороковим, кредитні товариства. Найбіднішим селянам надав велику підтримку створений цього ж року комітет незаможних селян на чолі з біднячкою Г. Мусейкіною. Одночасно з наданням допомоги біднякам комнезам вживав заходів, спрямованих на економічне обмеження куркулів, які, ховаючи зерно, саботували здачу хліба державі.
З ініціативи партійного осередку 5 бідняцьких господарств об'єдналися в товариство спільного обробітку землі. До нього ввійшли І. А. Сороковий, П. Г. Худобін, М. І. Ночевкін, Р. Л. Гречаний і С. А. Синєбабка. За рахунок одержаного кредиту члени товариства придбали коней, молотарку, 6 борін, 2 сівалки, 2 плуги та інший сільськогосподарський реманент.
Спільна праця увінчалася добрим урожаєм, що стало поштовхом до утворення більшого товариства. У 1924 році учасник громадянської війни Г. Д. Буцай виступив ініціатором заснування ТСОЗу під назвою «Зоря». Закінчивши курси трактористів у Старобільську, Буцай уже в 1925 році сів за кермо першого на селі трактора.
Успіхи ТСОЗу стали переконливим доказом того, що тільки шляхом колективної праці можна досягти заможного життя. На загальних зборах села, що відбулися у травні 1929 року, більшість селян висловилася за створення колгоспу. Першу артіль засновники назвали «Червоною громадою». Колгосп об'єднував 320 господарств, які усуспільнили близько 3 тис. десятин землі. Слідом за «Червоною громадою» було засновано колгоспи «Червоний партизан», ім. Шевченка, а пізніше - «Луганбуд», «Іскра», «Червоноармієць», ім. Куйбишева та ім. Чкалова. Утворилась і