Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Успенка

Сторінка 6 з 8
патріоти комуніст І. С. Буцький, комсомольці П. О. Лієнко, М. І. Бондаренко, Л. М. Медведєв, безпартійні І. П. Хорошенко, І. Л. Шаповалов та інші. 5 лютого 1943 року група захопила селище і утримувала його до приходу Радянської Армії. Німці тричі робили спробу повернутися в Успенку, але кожного разу зазнавали невдачі. В цих боях загинули І. П. Чернявський, успенці І. Д. Шаповалов, М. П. Заплавський, Л. М. Медведєв та інші активні учасники партизанської боротьби. Тіла героїв поховано в братській могилі у селищі Успенці. І. П. Чернявський посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.
18 лютого 1943 року 14-а гвардійська дивізія під командуванням полковника В. В. Русакова визволила Успенку. Героїчними ділами уславили себе у період Великої Вітчизняної війни жителі Успенки, понад 600 з них було нагороджено орденами та медалями.
За період окупації німецько-фашистські загарбники заподіяли великого лиха радянським людям, завдали тяжких ран народному господарству. Лише Ольховському коксохімічному заводу було завдано збитків на 15 млн. карбованців. Окупанти зруйнували гуртожитки, їдальні, магазини, школи, клуби, дитячі заклади, бібліотеки, лікарні, пам'ятники культури. Усі шахти були затоплені, устаткування
підірване. У механічних майстернях не лишилося жодного верстата, жодного мотора. Загальні збитки, завдані окупантами, становили 350 млн. карбованців.
Ще гриміли бої на околицях селища, а його жителі приступили до відбудовчих робіт.
Основним і провідним підприємством селища після війни став коксохімічний завод. На його відбудові і розвитку була зосереджена головна увага успенців протягом перших післявоєнних років. Вже через 10 місяців після визволення Успенки на заводі відбудовуються три батареї коксових печей. У 1946 році повністю завершується відбудова заводу. Робітники ознаменували цю подію трудовими подвигами, дали понад план 8350 тонн коксу. За самовіддану працю по відбудові заводу у 1949 році чотири чоловіки було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, 29 чоловік - медалями.
У роки першої післявоєнної п'ятирічки продукція заводу надходила на 130 підприємств країни. Про високу якість коксу свідчить той факт, що у 1958 році він був представлений на всесвітній виставці в Брюсселі.
У 1959 році в зв'язку з адміністративними змінами в республіці Успенський район розформовано. До 1963 року Успенка входила до Олександрівського району, а з 1963 до 1965 - до Артемівського району м. Луганська. З 1965 року - в складі Лутугинського району.
Нових успіхів досягли трудівники Успенки у всіх галузях господарства за роки семирічки. Виробництво продукції коксохімічного заводу на одного робітника збільшилося на 2813 крб. замість 930 крб. за планом, продуктивність праці зросла на 22,7 проц. проти 7,5 проц., передбачених планом. Завод достроково, до 20 жовтня 1965 року, виконав семирічний план. Коксохіміки дали за 7 років понад план більше 64 тис. тонн коксу. За період з 1959 по 1965 рік завод двічі занесено в Книгу трудової слави Луганського й Донецького раднаргоспів.
Вагомий внесок у дострокове виконання семирічки зробили раціоналізатори заводу. За семиріччя вони подали 620 рацпропозицій, запровадження яких заощадило державі 233 тис. карбованців.
Важливу роль у достроковому виконанні плану підприємства відіграло соціалістичне змагання. Вже у 1959 році на заводі з'явилися перші бригади комуністичної праці. Цими заспівувачами були бригада слюсарів К. Я. Люгакова і бригада вантажно-розвантажувальних робіт Д. П. Жаботинського. Про розмах соціалістичного змагання за комуністичну працю і його результати свідчить той факт, що в кінці 1965 року на заводі було 6 бригад і 106 ударників комуністичної праці. За семирічку майже кожний другий робітник став членом колективу або ударником комуністичної праці.
Славно трудиться на благо своєї Батьківщини колектив автобази. З часу заснування у 1945 році, коли в її гаражі налічувалося всього кілька машин, база перетворилася у велике господарство, яке відіграло важливу роль в економіці селища. Нині в господарстві налічується 92 автобуси і 233 вантажні автомашини, працює 533 робітники. У 1965 році перевезено 4 млн. пасажирів і понад 6 млн. тоннокілометрів різних вантажів. На початок 1966 року тут працювало 8 бригад і 80 ударників комуністичної праці.