Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Поганим було медичне обслуговування жителів у дожовтневі роки. У 1878 році почав діяти медичний пункт, а через 20 років - лікарня на 16 ліжок. Вона обслуговувала жителів чотирьох волостей, де налічувалося 19 населених пунктів.
Ще гіршим було становище в селі з освітою. Першу школу в Успенці відкрито у 1875 році, а другу у 1879 році. Це були трикласна церковнопарафіальна і чотирикласна земська школи. Шкільний вік дітей вважався від 7 до 11 років. Після цього вони повинні були працювати. До Жовтневої революції дев'ять десятих дітей шкільного віку не навчалися зовсім.
З культурно-освітніх установ в селі була тільки одна невелика бібліотека, відкрита у 1914 році.
Перша світова війна наклала свій відбиток і на Успенку. На підприємствах різко збільшилась тривалість робочого дня, ще ширше почала застосовуватися жіноча й дитяча праця.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції боротьба успенських пролетарів посилюється. Вже у квітні 1917 року в Успенці було створено волосну Раду робітничих депутатів, до складу якої увійшли більшовики: робітник П. Ю. Стрижаченко, слюсар В. П. Удовенко, формувальник-ливарник В. С. Чернявський та інші.
В цей час створюється партійний осередок, до керівного ядра якого увійшли робітники Нагорний, Романчук, Безуглий і Пасконов. Через робітників Луганського заводу Гартмана - О. Я. Пархоменка і уродженця Успенки К. Ф. Медведєва Успенська партійна організація підтримувала постійний зв'язок з луганськими більшовиками.
На вимогу революційно настроєної маси робітників і селян Успенки виконком волосної Ради за ініціативою більшовиків у травні 1917 року розподілив понад 7 тис. га землі, що належала поміщику Козловському, між безземельними і малоземельними селянами, ввів на підприємствах 8-годинний робочий день. З травня почали діяти на підприємствах комісії робітничого контролю. На вимогу Ради в травні 1917 року підприємці зобов'язалися збільшити заробітну плату робітникам на 20 проц. Крім того, шахтарям шахт «Аліса», «Надія», «Марія» було виплачено додатково винагороду за березень місяць у розмірі 75 проц. зарплати.
Робітники і селяни разом з тим рішуче виступили проти спроб контрреволюції задушити революцію. У середині жовтня 1917 року у зв'язку з вступом козачих частин генерала Каледіна у Донецький басейн в Успенці створюється Успенсько-Козловський червоногвардійський загін. Організатором його були робітники Безуглий і Власов. До його складу увійшли робітники Ольховського заводу, Успенського рудника і революційно настроєні селяни, всього 350 чоловік.
Звістку про перемогу Жовтневої соціалістичної революції робітники й селяни Успенки зустріли з захопленням. У кінці листопада 1917 року влада в Успенці перейшла до Ради робітничих депутатів. Робітничий контроль на підприємствах поступово забирав управління ними у свої руки.
Але влада недовго була в руках народу. В кінці квітня 1918 року Успенку захопили німецькі окупанти й білокозаки. Партійний осередок розгорнув енергійну підпільну діяльність. У цей період в нього входили місцеві робітники П. Ю. Стри- жаченко, М. Д. Лісоконь, В. П. Удовенко, М. І. Низькодуб, П. І. Голованов, Ф. І. Жусєв, В. Г. Стрижаченко.
Після відступу німецьких окупантів на деякий час владу в Успенці захопили білокозаки. Комуністи селища, очолювані П. Ю. Стрижаченком, ретельно готували робітників до збройного повстання. Було створено два загони. Перший під командуванням В. С. Чернявського, другим командував Г. Я. Заплавський. Одночасно мали виступити загони партизанів навколишніх сіл. На світанку 20 січня 1919 року повстанці визволили Успенку від білогвардійців. З появою загрози Луганську з боку денікінців успенці беруть активну участь у спорудженні лінії оборони містa.
В боях з білогвардійцями успенці втратили своїх земляків, славних бійців і командирів. Віддали свої життя за справу революції Ф. І. Буцький, П. М.
Успенка
Сторінка 3 з 8
Зростаючу армію революційно настроєних робітників Успенки поповнювали місцеві селяни. Про матеріальне становище селян яскраво свідчить те, що на 750 селянських господарств було всього 85 коней та 459 корів. Один плуг приходився на три двори, а одна сівалка на 34 двори. Це змушувало більшість селян займатися різним дрібним промислом, йти працювати на завод і на шахти. Ще гіршим було становище в селі з освітою. Першу школу в Успенці відкрито у 1875 році, а другу у 1879 році. Це були трикласна церковнопарафіальна і чотирикласна земська школи. Шкільний вік дітей вважався від 7 до 11 років. Після цього вони повинні були працювати. До Жовтневої революції дев'ять десятих дітей шкільного віку не навчалися зовсім.
З культурно-освітніх установ в селі була тільки одна невелика бібліотека, відкрита у 1914 році.
Перша світова війна наклала свій відбиток і на Успенку. На підприємствах різко збільшилась тривалість робочого дня, ще ширше почала застосовуватися жіноча й дитяча праця.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції боротьба успенських пролетарів посилюється. Вже у квітні 1917 року в Успенці було створено волосну Раду робітничих депутатів, до складу якої увійшли більшовики: робітник П. Ю. Стрижаченко, слюсар В. П. Удовенко, формувальник-ливарник В. С. Чернявський та інші.
В цей час створюється партійний осередок, до керівного ядра якого увійшли робітники Нагорний, Романчук, Безуглий і Пасконов. Через робітників Луганського заводу Гартмана - О. Я. Пархоменка і уродженця Успенки К. Ф. Медведєва Успенська партійна організація підтримувала постійний зв'язок з луганськими більшовиками.
На вимогу революційно настроєної маси робітників і селян Успенки виконком волосної Ради за ініціативою більшовиків у травні 1917 року розподілив понад 7 тис. га землі, що належала поміщику Козловському, між безземельними і малоземельними селянами, ввів на підприємствах 8-годинний робочий день. З травня почали діяти на підприємствах комісії робітничого контролю. На вимогу Ради в травні 1917 року підприємці зобов'язалися збільшити заробітну плату робітникам на 20 проц. Крім того, шахтарям шахт «Аліса», «Надія», «Марія» було виплачено додатково винагороду за березень місяць у розмірі 75 проц. зарплати.
Робітники і селяни разом з тим рішуче виступили проти спроб контрреволюції задушити революцію. У середині жовтня 1917 року у зв'язку з вступом козачих частин генерала Каледіна у Донецький басейн в Успенці створюється Успенсько-Козловський червоногвардійський загін. Організатором його були робітники Безуглий і Власов. До його складу увійшли робітники Ольховського заводу, Успенського рудника і революційно настроєні селяни, всього 350 чоловік.
Звістку про перемогу Жовтневої соціалістичної революції робітники й селяни Успенки зустріли з захопленням. У кінці листопада 1917 року влада в Успенці перейшла до Ради робітничих депутатів. Робітничий контроль на підприємствах поступово забирав управління ними у свої руки.
Але влада недовго була в руках народу. В кінці квітня 1918 року Успенку захопили німецькі окупанти й білокозаки. Партійний осередок розгорнув енергійну підпільну діяльність. У цей період в нього входили місцеві робітники П. Ю. Стри- жаченко, М. Д. Лісоконь, В. П. Удовенко, М. І. Низькодуб, П. І. Голованов, Ф. І. Жусєв, В. Г. Стрижаченко.
Після відступу німецьких окупантів на деякий час владу в Успенці захопили білокозаки. Комуністи селища, очолювані П. Ю. Стрижаченком, ретельно готували робітників до збройного повстання. Було створено два загони. Перший під командуванням В. С. Чернявського, другим командував Г. Я. Заплавський. Одночасно мали виступити загони партизанів навколишніх сіл. На світанку 20 січня 1919 року повстанці визволили Успенку від білогвардійців. З появою загрози Луганську з боку денікінців успенці беруть активну участь у спорудженні лінії оборони містa.
В боях з білогвардійцями успенці втратили своїх земляків, славних бійців і командирів. Віддали свої життя за справу революції Ф. І. Буцький, П. М.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Юр'ївка
- Розкішне
- Першозванка
- Оріхівка
- Кам'янка
- Іллірія
- Георгіївка
- Врубівський
- Весела Тарасівка
- Білоріченський
- Біле