Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Трудящі Успенки все ясніше розуміли причини свого рабського існування і ставали на шлях боротьби проти гнобителів, за свої права. Зростанню
класової свідомості робітників Успенки у великій мірі сприяли виступ у січні 1899 року робітників мартенівського цеху паровозобудівного заводу Гартмана в Луганську, виступи робітників металургійного заводу в Алчевську у квітні 1899 року, а також заклик Катеринославського соціал-демократичного комітету відзначити міжнародне пролетарське свято 1 Травня посиленням боротьби за політичні права і добиватися 8-годинного робочого дня. Під впливом цих подій 4 травня 1899 року почався страйк робітників Ольховського металургійного заводу. Цей перший страйк був слабо підготовлений, продовжувався два дні і закінчився безрезультатно. 21 січня 1900 року застрайкували забійники Успенського рудника, вимагаючи збільшення заробітної плати. 24 січня на роботу не вийшла вся зміна у кількості 90 чоловік, їх підтримали всі підсобні робітники підприємства, страйк загрожував перекинутися на інші шахти рудника. Адміністрація, налякана заворушеннями шахтарів, була змушена піти на поступки робітникам і збільшити заробітну плату на 20 коп. за кожний кубічний сажень видобутого вугілля.
Хоч робітники й стали до роботи 26 січня, поступка адміністрації їх далеко не задовольнила, і 15 травня того ж року страйк спалахнув знову. Робітники вимагали підвищення заробітної плати і скасування вирахувань за вугілля і воду. 17 травня страйк перекинувся на шахти «Лідія» і «Марія». Страйк тривав чотири дні, в ньому взяло участь близько 300 чоловік. Для придушення виступу адміністрація викликала козачу сотню та батальйон піхоти. Власті заарештували 32 чоло
віка, з яких 25 було віддано до суду. Це були організатори страйку Пилип Степанов, Пилип Галенков, Іван Царевський, Антон Гіндякін, Іван і Василь Анпілогови, Дмитро Щегланов, Семен Кирєєв, Іван Вязьмінкін, Микола Єрдинов, Гнат Коробський, Авілов та інші.
Великий вплив на характер дальших виступів робітників Успенки мав Луганський комітет РСДРП створений у 1902 році. Відтоді в Успенці з'являються перші листівки і прокламації; сюди приїздять перші агітатори. Під безпосереднім керівництвом луганських більшовиків робітники Успенки у 1904 році в балці Довгенькій провели першу свою маївку, в якій взяло участь 40 революційно настроєних робітників.
Ще більшого розмаху набрала революційна боротьба успенських робітників в роки першої російської революції. Восени 1905 року відбувся великий виступ селян Успенки. Важливу роль у підготовці цього виступу відіграв Авілов - один з керівників страйку гірників у 1900 році, який відбув строк покарання і повернувся в Успенку. Він створив невелику групу, до якої входили брати Віктор і Костянтин Рудакови, Володимир Журавльов і Василь Матвєєв. Під впливом їх агітації селяни Успенки 24 листопада 1905 року вигнали поміщиків Попова і Козловського з їх садиб і розібрали реманент та худобу.
Налякані таким розмахом виступу селян і робітників, місцеві власті надіслали в Успенку загони солдатів і козаків. Учасники цього виступу селяни Павло Слюсаренко, Григорій Черепахін, Тимофій Бурлаченко, Тихон Бондаренко, Андрій Лієнко, Василь Матвєєв, Пилип Бондаренко, Данило Безсонний і робітник Успенського рудника Віктор Рудаков були схоплені і кинуті до в'язниці. Організатор виступу Авілов, переслідуваний козаками, сховався в одному з будинків селища і загинув під час перестрілки.
У липні 1906 року застрайкували робітники Ольховського металургійного заводу. Страйк тривав майже тиждень. Металургів підтримали шахтарі. Адміністрація і на цей раз була змушена піти на деякі поступки. Перемога робітників показала, що боротися треба і можливо. Так у революційній боротьбі зростав і гартувався пролетаріат Успенки.
Робітники і селяни Успенки не припиняли боротьби і в роки столипінської реакції.
Посилилася вона у роки революційного піднесення. У першій половині жовтня 1911 року вибухнув страйк на шахті «Надія». 12 червня 1912 року застрайкували робітники шахти «Михайло». 21 січня 1913 року відбувся триденний страйк на шахті «Магіїя».
Успенка
Сторінка 2 з 8
отримували у вигляді картонних бирок, які заміняли гроші тільки в рудничних торгових закладах.Трудящі Успенки все ясніше розуміли причини свого рабського існування і ставали на шлях боротьби проти гнобителів, за свої права. Зростанню
Хоч робітники й стали до роботи 26 січня, поступка адміністрації їх далеко не задовольнила, і 15 травня того ж року страйк спалахнув знову. Робітники вимагали підвищення заробітної плати і скасування вирахувань за вугілля і воду. 17 травня страйк перекинувся на шахти «Лідія» і «Марія». Страйк тривав чотири дні, в ньому взяло участь близько 300 чоловік. Для придушення виступу адміністрація викликала козачу сотню та батальйон піхоти. Власті заарештували 32 чоло
віка, з яких 25 було віддано до суду. Це були організатори страйку Пилип Степанов, Пилип Галенков, Іван Царевський, Антон Гіндякін, Іван і Василь Анпілогови, Дмитро Щегланов, Семен Кирєєв, Іван Вязьмінкін, Микола Єрдинов, Гнат Коробський, Авілов та інші.
Великий вплив на характер дальших виступів робітників Успенки мав Луганський комітет РСДРП створений у 1902 році. Відтоді в Успенці з'являються перші листівки і прокламації; сюди приїздять перші агітатори. Під безпосереднім керівництвом луганських більшовиків робітники Успенки у 1904 році в балці Довгенькій провели першу свою маївку, в якій взяло участь 40 революційно настроєних робітників.
Ще більшого розмаху набрала революційна боротьба успенських робітників в роки першої російської революції. Восени 1905 року відбувся великий виступ селян Успенки. Важливу роль у підготовці цього виступу відіграв Авілов - один з керівників страйку гірників у 1900 році, який відбув строк покарання і повернувся в Успенку. Він створив невелику групу, до якої входили брати Віктор і Костянтин Рудакови, Володимир Журавльов і Василь Матвєєв. Під впливом їх агітації селяни Успенки 24 листопада 1905 року вигнали поміщиків Попова і Козловського з їх садиб і розібрали реманент та худобу.
Налякані таким розмахом виступу селян і робітників, місцеві власті надіслали в Успенку загони солдатів і козаків. Учасники цього виступу селяни Павло Слюсаренко, Григорій Черепахін, Тимофій Бурлаченко, Тихон Бондаренко, Андрій Лієнко, Василь Матвєєв, Пилип Бондаренко, Данило Безсонний і робітник Успенського рудника Віктор Рудаков були схоплені і кинуті до в'язниці. Організатор виступу Авілов, переслідуваний козаками, сховався в одному з будинків селища і загинув під час перестрілки.
У липні 1906 року застрайкували робітники Ольховського металургійного заводу. Страйк тривав майже тиждень. Металургів підтримали шахтарі. Адміністрація і на цей раз була змушена піти на деякі поступки. Перемога робітників показала, що боротися треба і можливо. Так у революційній боротьбі зростав і гартувався пролетаріат Успенки.
Робітники і селяни Успенки не припиняли боротьби і в роки столипінської реакції.
Посилилася вона у роки революційного піднесення. У першій половині жовтня 1911 року вибухнув страйк на шахті «Надія». 12 червня 1912 року застрайкували робітники шахти «Михайло». 21 січня 1913 року відбувся триденний страйк на шахті «Магіїя».
Дивиться також інші населені пункти району:
- Юр'ївка
- Розкішне
- Першозванка
- Оріхівка
- Кам'янка
- Іллірія
- Георгіївка
- Врубівський
- Весела Тарасівка
- Білоріченський
- Біле