Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Краснодон

Сторінка 12 з 19
На відбудову народного господарства, на збільшення видобутку вугілля було мобілізоване все працездатне населення міста. Справжній героїзм проявили в ті дні дружини і дочки шахтарів. Багато з них працювало в шахтах нарівні з чоловіками. Зразки самовідданої праці показували комсомольсько-молодіжна бригада дівчат Талівського шахтоуправління на чолі з
Валентиною Толкачовою, вибійниць шахти № 12, яких очолювали Ганна Федченко і Любов Яворська, шахти № 22 на чолі з Ольгою Замакосовою та інші. Відразу ж після визволення Краснодона міська Рада депутатів трудящих з допомогою свого активу створювала бригади домогосподарок, які працювали на відвантаженні вугілля, очистці шахтних дворів, по ремонту житлового фонду і побутових установ. Жіночі бригади на чолі з домогосподаркою Клавдією Провоторовою збудували вузькоколійні залізниці на шахти № 1-біс, № 21 і № 2- 93. До початку першої післявоєнної п'ятирічки в Краснодоні вже було відбудовано 9 основних, 10 середніх і 22 дрібні шахти, на яких в 1945 році було видобуто 1 млн. 890 тис. тонн вугілля, або майже в чотири рази більше, ніж у 1943 році.
На заклик ленінградців у 1945 році на шахтах Краснодона розгорнулося змагання за виконання першої післявоєнної п'ятирічки в чотири роки. Передовиками цього змагання були комуністи - вибійник шахти № 1-біс О. І. Аркатов, вибійник
Шевирівського шахтоуправління О. А. Попов, комсомолець-вибійник шахти № 21 Михайло Крамаренко, вибійник шахтрі № 18 І. О. Букатов та інші гірники, які виконали за п'ятирічку по 7-8 річних норм. Понад сто шахтарів тресту «Краснодонвугілля» рапортували про дострокове виконання п'ятирічних завдань.
Багато шахтарів за героїчну працю відзначені високими урядовими нагородами. Зокрема, робітники Краснянського шахтоуправління брати Т. А. Титиєв.
Д. А. Титиєв були нагороджені орденом Леніна, а їхній молодший брат Ф. А. Титиєв - орденом Трудового Червоного Прапора. Орденом Трудового Червоного Прапора були нагороджені також вибійник шахти № 2-біс О. І. Аркатов і вибійник Шевирівського шахтоуправління О. А. Попов. 159 гірникам тресту «Краснодонвугілля» у 1947-1948 рр. було присвоєно звання почесного шахтаря. У 1950 році 148 шахтарів міста були нагороджені медаллю «За відбудову шахт Донбасу», 32 - значками «Відмінник соціалістичного змагання».
За роки першої післявоєнної п'ятирічки видобуток вугілля зріс з 1 млн. 890 тис. тонн у 1945 до
2 млн. 380 тис. тонн у 1950 році. Початок п'ятої п'ятирічки гірники Краснодона ознаменували досягненням довоєнного рівня вуглевидобутку. В 1951 році вони видобули 2 млн. 510 тис. тонн вугілля.
У ці роки стали до ладу нові великі шахти: № 2 «Північна» (у 1950 році), № 1-4 (в 1954 році), «Талівська» № 1 (в 1957 році). Підприємства дедалі більше забезпечувалися новою гірничою технікою. Якщо в 1945 році на озброєнні гірників було 22 врубові машини, 292 відбійних молотки і 12 електровозів, то в 1955 році на шахтах тресту «Краснодонвугілля» працювало 24 комбайни різних марок, 27 врубових машин, 175 електровозів. У 1946 році на шахті № 2-біс проходила випробування перша в місті породонавантажувальна машина, а в 1955 році на шахтах працювало вже понад 80 таких машин.
На основі технічного прогресу рік у рік зростали вуглевидобуток і продуктивність праці шахтарів. У 1955 році краснодонські гірники дали країні вже 3 млн. 202 тис. тонн вугілля, або майже на 1 млн. тонн більше, ніж у 1950 році. Середньомісячна продуктивність праці робітника зросла відповідно з 18,9 тонни до 20,1 тонни.
Після XX з'їзду КПРС, який озброїв радянських людей конкретною програмою боротьби за дальші успіхи в розвитку соціалістичної економіки і культури, за підвищення добробуту та відкрив широкий простір ініціативі і активності народних мас, партія і уряд проявили особливе піклування про розвиток Донбасу. У відповідь на звернення ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР до радянської молоді на шахти і будови Донбасу в 1956 році за комсомольськими путівками прибули тисячі молодих добровольців. До Краснодона приїхало близько 3 тис. посланців комсомолу.