Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Бідним, примітивним і невлаштованим був до революції 1917 року побут селян Євсуга. Безладно розкидані по заплаві річки, криті соломою бідняцькі халупи з під
сліпуватими віконцями губилися в заростях очерету, чагарників і придорожних бур'янів. Селом тяглися курні в спеку і в'язкі в негоду нерівні грунтові дороги.
Багато лиха селянам завдало дуже погано поставлене медичне обслуговування населення. На початку XX століття в Євсузі була лише невелика лікарняна дільниця на два стаціонарних ліжка, яка обслуговувала крім Євсузької ще і Литвинівську та Колядівську волості. Штат дільниці складався з двох фельдшерів, акушерки і санітарки. Медикаментів земство майже не виділяло, і лікувати хворих найчастіше доводилося травами. Тільки в 1912 році в Євсузі була відкрита лікарня на 12 ліжок і амбулаторія. Тут почав працювати лікар О. М. Твердохлєбов.
Відсутність належної медичної допомоги зумовлювала високу смертність населення. У 1914 році в Євсузі народилося 459, а померло від різних захворювань 268 чоловік, переважно дітей.
Не кращою була справа і з народною освітою. До 1900 року в Євсузі були всього лише дві початкові школи - земська і церковно-парафіальна, в яких навчалось трохи більше 100 дітей. Школи розміщувалися у невеликих селянських хатах. І лише в 1903 році земство збудувало в селі нове приміщення для школи. З загальної кількості 794 дітей у віці 8-11 років навчалося в усіх трьох школах 291 учень - лише одна третина всіх дітей шкільного віку.
Багато зусиль докладали старі земські вчителі Ф. В. Воркуєва, Т. Я. Дуда, М. К. Волковий та М. Є. Пономарьова для розвитку народної освіти в Євсузі, але понад 80 проц. жителів села все ж залишалися неписьменними.
Злиденне становище викликало серед селян глухе невдоволення самодержавством. Великий вплив на формування класової самосвідомості селян Євсуга і зростання їх революційних настроїв мала перша світова війна, коли через поранення або хворобу додому повернулися революційно настроєні солдати-фронтовики П. Ф. Шейко, Н. І. Ткаченко, Т. С. Фоменко та інші.
З великою радістю зустріли селяни звістку про повалення ненависного самодержавства. Але влада у селі перейшла до рук представників Тимчасового уряду, який не міг і не прагнув розв'язати земельне питання.
Тільки Велика Жовтнева соціалістична революція дала безземельним і малоземельним селянам землю. У грудні 1917 року в Євсузі було утворено ревком, який зосередив у своїх руках владу. Першим його головою став місцевий селянин-бідняк Т. С. Фоменко. До складу ревкому ввійшли Н. І. Ткаченко, П. Ф. Шейко, X. М. Онищенко, С. 3. Карачун, Д. І}. Величко, В. Г. Новохатський. Євсузький ревком почав практично провадити в життя декрети, директиви і вказівки органів Радянської влади. Безземельні селяни одержали наділи з конфіскованої у церкви землі. Місцеві багатії були обмежені в найманні робочої сили. Ревком організував також заготівлю хліба та інших продуктів для Червоної Армії.
Діяльність народної влади була перервана в квітні 1918 року, коли війська кайзерівської Німеччини окупували Україну. Євсузький ревком змушений був піти в підпілля.
В обозі окупантів повернулися і українські буржуазні націоналісти з Центральної ради. Окупанти відразу ж після захоплення Євсуга вдалися до масових пограбувань населення. Народ піднімався на боротьбу. Одного разу на околиці Євсуга селяни вбили кількох німецьких солдатів. У відповідь на це німці розстріляли в селі 12 чол., в т. ч. І. Н. Решетняка, Т. М. Величка, С. Н. Половинко, Г. Ф. Кіяха, А. М. Грицая та інших.
Після краху німецької окупації на Україні владу у Євсузі захопили білокозаки генерала Краснова. Почалися розправи над тими, хто співчував Радянській владі. Білокозаки вимагали у населення хліба, м'яса, коней, підвід, нещадно грабували й без того зубожілих селян.
Євсуг
Сторінка 2 з 9
Особливо посилився процес класового розшарування серед селян Євсуга після столипінської реформи 1906-1911 років. Більшість бідняцьких господарств не мала коштів, щоб придбати землю, а куркулі купували по 5-6 і більше наділів. В цей час у селі з'явилися великі землевласники - Величко, Мозговий, Семикіз та інші, які зосередили в своїх руках по 100-200 десятин кращої землі кожний. сліпуватими віконцями губилися в заростях очерету, чагарників і придорожних бур'янів. Селом тяглися курні в спеку і в'язкі в негоду нерівні грунтові дороги.
Багато лиха селянам завдало дуже погано поставлене медичне обслуговування населення. На початку XX століття в Євсузі була лише невелика лікарняна дільниця на два стаціонарних ліжка, яка обслуговувала крім Євсузької ще і Литвинівську та Колядівську волості. Штат дільниці складався з двох фельдшерів, акушерки і санітарки. Медикаментів земство майже не виділяло, і лікувати хворих найчастіше доводилося травами. Тільки в 1912 році в Євсузі була відкрита лікарня на 12 ліжок і амбулаторія. Тут почав працювати лікар О. М. Твердохлєбов.
Відсутність належної медичної допомоги зумовлювала високу смертність населення. У 1914 році в Євсузі народилося 459, а померло від різних захворювань 268 чоловік, переважно дітей.
Не кращою була справа і з народною освітою. До 1900 року в Євсузі були всього лише дві початкові школи - земська і церковно-парафіальна, в яких навчалось трохи більше 100 дітей. Школи розміщувалися у невеликих селянських хатах. І лише в 1903 році земство збудувало в селі нове приміщення для школи. З загальної кількості 794 дітей у віці 8-11 років навчалося в усіх трьох школах 291 учень - лише одна третина всіх дітей шкільного віку.
Багато зусиль докладали старі земські вчителі Ф. В. Воркуєва, Т. Я. Дуда, М. К. Волковий та М. Є. Пономарьова для розвитку народної освіти в Євсузі, але понад 80 проц. жителів села все ж залишалися неписьменними.
Злиденне становище викликало серед селян глухе невдоволення самодержавством. Великий вплив на формування класової самосвідомості селян Євсуга і зростання їх революційних настроїв мала перша світова війна, коли через поранення або хворобу додому повернулися революційно настроєні солдати-фронтовики П. Ф. Шейко, Н. І. Ткаченко, Т. С. Фоменко та інші.
З великою радістю зустріли селяни звістку про повалення ненависного самодержавства. Але влада у селі перейшла до рук представників Тимчасового уряду, який не міг і не прагнув розв'язати земельне питання.
Тільки Велика Жовтнева соціалістична революція дала безземельним і малоземельним селянам землю. У грудні 1917 року в Євсузі було утворено ревком, який зосередив у своїх руках владу. Першим його головою став місцевий селянин-бідняк Т. С. Фоменко. До складу ревкому ввійшли Н. І. Ткаченко, П. Ф. Шейко, X. М. Онищенко, С. 3. Карачун, Д. І}. Величко, В. Г. Новохатський. Євсузький ревком почав практично провадити в життя декрети, директиви і вказівки органів Радянської влади. Безземельні селяни одержали наділи з конфіскованої у церкви землі. Місцеві багатії були обмежені в найманні робочої сили. Ревком організував також заготівлю хліба та інших продуктів для Червоної Армії.
Діяльність народної влади була перервана в квітні 1918 року, коли війська кайзерівської Німеччини окупували Україну. Євсузький ревком змушений був піти в підпілля.
В обозі окупантів повернулися і українські буржуазні націоналісти з Центральної ради. Окупанти відразу ж після захоплення Євсуга вдалися до масових пограбувань населення. Народ піднімався на боротьбу. Одного разу на околиці Євсуга селяни вбили кількох німецьких солдатів. У відповідь на це німці розстріляли в селі 12 чол., в т. ч. І. Н. Решетняка, Т. М. Величка, С. Н. Половинко, Г. Ф. Кіяха, А. М. Грицая та інших.
Після краху німецької окупації на Україні владу у Євсузі захопили білокозаки генерала Краснова. Почалися розправи над тими, хто співчував Радянській владі. Білокозаки вимагали у населення хліба, м'яса, коней, підвід, нещадно грабували й без того зубожілих селян.
Дивиться також інші населені пункти району: