Сторінка 7 з 7
Ще на одну сходинку піднеслося за післявоєнні роки культурне життя селища. В 1958 році тут збудовано Палац культури із залом для глядачів на 350 місць, з приміщенням для бібліотеки, кімнатами для гурткової роботи та широкоекранною кіноустановкою. Для населення регулярно демонструються кінофільми. Сюди приїжджають колективи обласної філармонії, гастрольні бригади. Так, трудівники селища познайомилися з творчістю артистів Миколаївської естради, Воронезької та Молдавської філармоній.
В Антрацитівському районі є ретрансляційна мережа, і це дає змогу трудівникам Нижнього Нагольчика дивитися телепередачі з Москви, Києва, Донецька, Луганська та інших великих культурних центрів країни. В 1967 році жителі селища
передплатили 2040 примірників газет та журналів. У багатьох домашніх бібліотеках є передплатні видання творів дожовтневих та радянських письменників.
У Нижньому Нагольчику зросло і виховалось чимало людей, якими він може пишатись, яких знають не тільки в районі, але і в області. У серпні 1964 року селищна Рада депутатів трудящих присвоїла звання почесних громадян Нижнього Нагольчика найстарішому колгоспникові О. П. Нестеренку, найстарішій учительці В. Я. Клочко, заслуженому шахтареві В. С. Бондаренкові, уродженцеві селища першому секретареві Луганського обкому КП України В. В. Шевченкові, першому механізатору селища І. Є. Калашникову.
Благородні трудові діла звершують жителі селища. Чудовими і затишними мають бути оселі і вулиці, де вони живуть. На загальних зборах трудівники вирішили розпочати змагання за надання Нижньому Нагольчику звання селища високої культури і зразкового порядку.
І селище кращає рік у рік. Дедалі більше його трудівників починають жити і працювати так, як вимагає того моральний кодекс будівника комунізму.
Дивиться також інші населені пункти району: