Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Нижній Нагольчик

Сторінка 2 з 7
тимчасово, не пориваючи з сільським господарством. Але дедалі все більше чоловіків селища ставали професійними гірниками.
Робота в шахті була ще важча, ніж у сільському господарстві. Обушок, кайло, санки, коптилка «боже помагай» - оце і все «оснащення», з яким 12-14 годин на добу працював гірник під землею.
Каторжний труд на шахтах, гірка наймитська доля селян піднімали трудівників Нижнього Нагольчика на боротьбу.
Наприкінці червня 1906 року селяни Нижнього Нагольчика прийняли на своєму сході постанову, в якій запропонували місцевим поміщикам віддати їм в оренду землю за ту плату, яку встановила сільська громада, інакше вони восени розділять між собою землю. Але здійснити цього їм не вдалося.
В роки столипінської реакції ще інтенсивніше тривало розшарування нижньо-нагольчанських селян. Зростала армія наймитів.
До кінця XIX століття селище не мало школи. За спогадами старожилів, у 80- 90-і роки дітей учив грамоти за своєю ініціативою відставний солдат Парамонов. У його хаті стояли прості дерев'яні столи, за якими сиділи учні. Потріпаний псалтир заміняв усі підручники. Раз на тиждень до Парамонова приходив з інспекторською перевіркою піп із сусіднього села Єсаулівки. До нього доходили чутки, що
відставний солдат трактує священне писання, виходячи зі свого життєвого досвіду, і цим самим прививає дітям неугодні церкві уявлення про добро і зло. Місцеві церковні органи відсторонили Парамонова від занять з дітьми. Його замінив дячок. З побудовою в 1891 році у Нижньому Нагольчику церкви в її сторожці було відкрито церковнопарафіальну школу. Замість п'яного дячка у школі почав працювати вчитель. На кошти жителів села в 1897 році було збудоване нове приміщення школи з двома класними кімнатами. Але все ж 90 проц. населення так і не знало грамоти.
Під час першої світової війни багато трудівників Нижнього Нагольчика було призвано до царської армії. Шахтовласники і поміщики посилили експлуатацію. У зв'язку з цим на підприємствах та в економіях виникали страйки робітників і наймитів. Найбільші виступи на шахтах, розташованих у районі Нижнього Нагольчика, відбулися у січні 1916 року. Робітники вимагали підвищення заробітної плати, скорочення штрафів тощо.
Після Лютневої революції 1917 року в Нижньому Нагольчику було створено революційну групу з колишніх фронтовиків, до якої увійшли: Т. М. Романенко, В. Д. Романенко, Г. М. Шевченко, М. А. Шевченко, А. Г. Пономарьов та інші. Керовані цією групою, нижньонагольчанські селяни навесні 1917 року почали захоплювати і засівати поміщицькі землі.
У жовтні 1917 року над трудящими Боково-Платівської та інших сусідніх волостей нависла загроза з боку контрреволюційної каледінщини. Трудівники Нижнього Нагольчика вступають до лав бойових робітничих дружин, які формуються на шахтах гірничої округи. Білокозаки одержали належну відсіч.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції у Нижньому Нагольчику було створено ревком і партійний осередок на чолі з робітником Г. М. Шевченком. У селищі запроваджувалися радянські закони. Розпочалася підготовка до розподілу 1878 десятин поміщицьких земель. Але ця робота була перервана вторгненням у квітні 1918 року на територію Донбасу кайзерівських військ.
Інтервенти відновлюють у Нижньому Нагольчику старі порядки. Поміщик Бобриков, що повернувся до селища, зажадав від селян, які засіяли його землю, внесення величезної орендної плати. З непокірними селянами окупанти й білокозаки жорстоко розправлялись.
У грудні 1918 року німецькі окупанти змушені були покинути Донбас. І знову у Нижньому Нагольчику відновилася Радянська влада, створився новий ревком. Але вже навесні 1919 року становище в Боково-Хрустальській гірничій окрузі знову ускладнюється наступом Денікіна. Для боротьби з білогвардійцями були сформовані робітничо-селянські загони, які влилися до складу 370-го стрілецького полку Червоної Армії. В цих загонах перебувало багато жителів селища. У боях з ворогом смертю героїв загинули робітники Захар Нестеренко і Дмитро Фомін.
Після розгрому денікінщини на початку 1920 року в Нижньому Нагольчику остаточно відновилася Радянська влада. За активною участю місцевого ревкому, комітету незаможних селян, створеного влітку того ж року під