Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Нижній Нагольчик

привчати до ярма корів.Оранка і сівба йшли під артилерійським вогнем ворога. Передній край нашої оборони був за 5 км від селища. Але, незважаючи на величезні труднощі і нестатки, нижньонагольчанські колгоспники виростили чудовий урожай. Збирали його вручну. Весь тягар роботи ліг на плечі жінок. Не шкодуючи сил і здоров'я, працювали Євдокія Мозгова, Пелагія Фоміна, Катерина Калашникова, Анастасія Федорченко, М. Комишацька та інші. Багато енергії і господарської кмітливості вклали у
відбудову господарства тодішній голова колгоспу, колишній партизан О. Ю. Маслов і секретар партійної організації вчителька В. Я. Клочко.
Радісною подією було повернення з армії героїв-солдатів. Але ніколи не забудуть нижньонагольчани, що з 333 їхніх земляків, що пішли на фронти Вітчизняної війни, 172 загинули на полях битв. А ті, хто лишилися живими, гідно пронесли крізь полум'я війни високе звання воїна-визволителя. Довгий бойовий шлях за 4 роки пройшов колгоспний тесляр комуніст Федір Романенко. Він тричі був поранений, але щоразу
повертався на фронт. Два ордени Червоної Зірки, орден Слави III ступеня та медалі прикрашають його груди. Романенко почав бойові дії на Північному Кавказі, визволяв Крим, пройшов через Карпати, Румунію, Польщу, Чехословаччину і день перемоги зустрів під Берліном.
Командиром розвідувальної роти закінчив війну колишній колгоспний рахівник Федір Любченко. Йому довелось визволяти Великі Луки, Вітебськ, Полоцьк, Прибалтику. Його нагороджено орденами Червоної Зірки та Вітчизняної війни І ступеня.
Серед воїнів Нижнього Нагольчика було 15 жінок, які стали на фронті санітарками і шоферами. Дві з них - Є. І. Комишацька та Ф. І. Брехунова (Шевченко) нагороджені орденом Червоної Зірки.
Завдяки самовідданій праці колгоспників, безкорисливій допомозі трудівників промислових підприємств Боково-Антрацитівського району та областей Російської Федерації в 1948 році колгосп «Комсомолець» повністю відновив довоєнні посівні площі і поголів'я худоби, завершив електрифікацію свого господарства. В 1958 році колгосп об'єднався
3 сусідньою сільськогосподарською артіллю «Пролетар». Об'єднане господарство найменували «Донбас», воно почало спеціалізуватись на виробництві м'яса, молока, фруктів та овочів.
Великі виробничі зрушення відбулися за роки семирічки. Врахування місцевих грунтово-кліматич- них умов, поліпшення організації праці сприятливо позначилось на розвитку всіх галузей сільського господарства. Якщо в 1958 році колгосп давав 1,7 тис. цнт. м'яса, то в 1965 році уже 2 тис. цнт. Виробництво молока зросло за цей час з 8,9 тис. до 11 тис. цнт., а овочів - з 4,1 тис. до 6 тис. цнт. Кількість великої рогатої худоби досягла 2153 голови, поліпшилась її породність.
За роки семирічки колгосп побудував 2 корівники, телятник, свинарник, скотні двори. На молочно-товарних фермах і в таборах для літнього утримання корів обладнав автодоїльні установки.
До всіх тваринницьких приміщень підведено воду, через спеціальні наземні дороги подається корм, механізовано очистку ферм.
Водночас з ростом виробництва продукції збільшувались і грошові прибутки колгоспу. Коли в 1958 році вони становили 298 тис. крб., то в 1966 році-635 тис. карбованців.
Маючи необхідні кошти, господарство значно поповнило й оновило свій машинно- тракторний парк. В 1967 році воно мало 15 тракторів, 8 комбайнів різних марок,
4 сінозбиральні машини, 15 вантажних автомашин.
Курс країни на дальшу інтенсифікацію сільського господарства вніс значні зміни в життя колгоспу. Хлібороби вирішили розширити площі зрошуваних земель. У 1965 році вони прорили канал завдовжки 9 км і збудували зрошувальну систему на площі 120 га. Водночас розгорнули меліоративні роботи по осушенню заплавних земель.
Комуністи колгоспу «Донбас» одними з перших у районі підняли прапор змагання за комуністичну працю. В 1967 році в господарстві було 75 ударників комуністичної праці. Серед них молода доярка Катерина Щербакова, комбайнер Борис Комишацький, член городньої бригади Ніна Войтова та інші. Змагаючись зависоке звання