Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Нижній Нагольчик

Сторінка 3 з 7
головуванням бідняка С. А. Коноплі, нижньонагольчани поділили колишні поміщицькі землі за числом їдців. Але біднякам було важко одноосібно вести своє господарство, не вистачало тягла, інвентаря, насіння. Тому на початку 20-х років у Нижньому Нагольчику набувають поширення т. зв. супряги. В них об'єднувались два-три бідняцькі господарства, щоб до кінця всіх сільськогосподарських робіт спільно використовувати свою робочу худобу, інвентар тощо. Супряги одержували допомогу від держави.
Пам'ятним для нижньонагольчан був 1924 рік: за ініціативою комнезаму на землях, що належали колись поміщикам Чехову і Бобрикову, вони організували два ТСОЗи (головами їх стали О. П. Нестеренко і Г. К. Шевченко). Того ж року в колишньому помісті Кривки було створено комуну ім. Г. І. Петровського (голова - М. І. Нестеренко).
В організації ТСОЗів і налагодженні нового життя велику допомогу комуністам селища подавала комсомольська організація, створена ще 1920 року. Перших комсомольців було вісім: Петро Романенко (секретар осередку), Василь Шевченко (згодом почесний шахтар, орденоносець), Єлизавета Фоміна, Павло Нестеренко та інші. Комсомольці брали активну участь у політичному житті, допомагали селищній Раді у виконанні плану хлібозаготівель.
Багато змін сталося і в культурному житті села. Вечорами у місцевій початковій школі, по хатах робітників і селян ішли заняття гуртків лікнепу. За парти сідали десятки трудівників. Серед перших, хто пішов учитись до лікнепу, була й комсомолка Катерина Щербакова. Потім її послали на робітфак, а після його закінчення - в юридичний інститут.
У 1927 році в селищі відкрилася бібліотека, комсомольці організували гуртки художньої самодіяльності.
Курс партії на суцільну колективізацію сільського господарства і ліквідацію куркульства як класу хлібороби Нижнього Нагольчика зустріли схвально. Навесні 1930 року трудівники селища об'єднались у сільськогосподарську артіль «Шлях бідноти». Її головою селяни обрали місцевого активіста М. І. Нестеренка. З перших років існування у колгоспі створюється молочно-товарна, свинарська і вівчарська ферми. Закладається великий фруктовий сад.
У зміцненні колгоспу велику роль відіграла партійна організація. В 1933 році вона нараховувала 53 комуністи. Члени партії працювали на відповідальних ділянках колгоспного виробництва, словом і ділом піднімали колгоспників на трудові подвиги.
Практичну участь у зміцненні колгоспу брали робітники промислових підприємств. Як шефи вони допомагали колгоспникам ремонтувати сільськогосподарський інвентар, будувати тваринницькі приміщення, провадили політико-виховну роботу в масах. Частими гістьми у нижньонагольчанських селян були робітничі культбригади, що виступали на полі, на фермах та в сільському клубі. Шефство шахтарів над колгоспним селом увійшло в традицію.
Особливо швидко налагоджувались справи колгоспу, коли його головою в в 1931 році хлібороби обрали комуніста-двадцятип'ятитисячника, колишнього шахтаря Д. Д. Лугового. Він виявився чудовим організатором, вимогливим керівником, зумів зміцнити трудову дисципліну, згуртувати навколо правління колгоспу ініціативних і здібних трудівників. Значна увага в колгоспі приділялася розвитку тваринництва, городництва і садівництва. В цих галузях у передвоєнні роки колгосп не раз посідав перше місце в Боково-Антрацитівському районі. Виробничі успіхи були наслідком самовідданої праці трудівників селища. Добра слава йшла про Анастасію Пономарьову, Івана Калашникова, Євдокію Мозгову, Пелагею Любченко, Марію Бєлікову, Павла Калашникова та інших ударників колгоспного виробництва.
За прикладом комсомольців у колгоспі добре працювала молодь. Авторитет нижньонагольчанських комсомольців був настільки великий, що коли в 1936 році постало питання про перейменування колгоспу, його трудівники одностайно запропонували назвати своє господарство «Комсомолець». Перед Вітчизняною війною колгосп «Комсомолець» став мільйонером1, збирав високі врожаї, мав великі череди худоби.
Водночас з розвитком економіки селища поліпшувався добробут населення. Почали працювати пологовий будинок, дитячі ясла, ветеринарний пункт. У