Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Нижній Нагольчик

Сторінка 4 з 7
1930 році тут відкрито семирічку, яка згодом перетворилася в середню школу. На околиці селища у колишньому поміщицькому будинку над мальовничою Водяною балкою було організовано школу-санаторій ім. А. П. Чехова. В ній відпочивали і вчились учні 4-6-х класів.
В 1938 році Нижній Нагальчик було віднесено до селищ міського типу.
У 1939 році в Нижньому Нагольчику закладено Будинок культури, будівництво його завершилось напередодні Вітчизняної війни.
В Будинку культури працювали хоровий, драматичний та інші гуртки художньої самодіяльності. До 10 тис. томів виріс книжковий фонд селищної бібліотеки.
Війна перервала дальший розвиток селища. Понад 300 нижньонагольчан пішли захищати Батьківщину від німецьких фашистів. А ті, що лишилися в тилу, подвоїли трудову енергію.
На заклик Комуністичної партії і Радянського уряду понад ЗО нижньонагольчанських жінок і дівчат записались на курси медсестер, щоб після навчання піти на фронт. Сотні жителів селища виходили на будівництво оборонних споруд. Домогосподарки збирали і посилали на фронт теплі речі.
Восени 1941 року фронт підійшов до Донбасу. Над Нижнім Нагольчиком нависла загроза фашистської окупації. Місцевий колгосп завчасно евакуював у глибокий тил частину своїх трудівників, сільськогосподарський інвентар, худобу, зерно, фураж. Розуміючи, що фашисти можуть захопити весь Боково-Антрацитівський район, райком партії сформував партизанський загін. До загону входила нижньонагольчанська група, ядром якої були А. І. Маслов, О. К. Недвига, А. К. Шапошникова, 0. Ю. Маслов, Н. С. Борисов, Є. В. Фомін, А. М. Ходаков, О. П. Нестеренко, М. І. Токарева та інші.
У жовтні 1941 року фашисти вдерлися в селище. Але в листопаді 1941 року Червона Армія відкинула фашистів за ріку Міус.
Трудівникам селища до червня 1942 року доводилось жити й працювати в умовах прифронтової смуги. Незважаючи на часті нальоти ворожої авіації та артилерійські обстріли, колгоспники відновили потерпілі тваринницькі ферми, організовано провели весняну сівбу. Воїнам 395-ї шахтарської дивізії, що стояла там на обороні, вони регулярно постачали продукти харчування.
18 липня 1942 року Нижній Нагольчик знову захопив ворог. Окупація цього разу тривала до 19 лютого 1943 року. Фашисти встановили в селищі жорстокий режим, грабували населення, забирали худобу. Все доросле населення було зобов'язане працювати. За найменшу провинність фашисти жорстоко карали.
Але, незважаючи на всі жорстокі заходи, до яких вдавався ворог, у районі з новою силою розгорілось полум'я партизанської боротьби. Народні месники вели агітаційну роботу серед радянських людей, закликали їх всіма засобами боротися проти
окупантів. Партизанам активно допомагали жителі Нижнього Нагольчика. Вони повідомляли їх про дії окупантів, постачали їм продукти харчування. У хатах О. Г. Романенко, Л. Т. Ріпко, Г. С. Войтова були явочні квартири Луганського підпільного обкому партії. Н. П. Рухля була зв'язковою партизанського загону.
Серед партизанів хоробро бився житель Нижнього Нагольчика Н. С. Борисов, командир партизанської групи. У бойових сутичках він сміливо діяв гвинтівкою і гранатою, наносячи фашистам дошкульних ударів.
З наближенням лінії фронту партизани повідомляли радянському командуванню дані про характер оборони ворога, провели у ворожий тил радянські танки. 19 лютого 1943 року Нижній Нагольчик було визволено частинами Червоної Армії.
Великої шкоди завдали окупанти за 7 місяців хазяйнування. Після них всюди були спалені колгоспні ферми, зруйновані школа, дитячі ясла, медпункт, пологовий будинок, клуб, санаторій ім. А. П. Чехова, бібліотека, Будинок культури, житлові будинки колгоспників. У фашистську неволю окупанти вигнали десятки юнаків і дівчат.
З великими труднощами довелося відбудовувати зруйноване господарство. Колгоспники з ентузіазмом взялися за підготовку до весняної сівби. На перших порах не вистачало сільськогосподарської техніки, і довелося