Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Дякове

Сторінка 7 з 8
За післявоєнні роки сталися докорінні зміни в оснащенні колгоспу сільськогосподарськими машинами. Якщо перед початком колективізації в селі було лише 2 трактори «Фордзон», то в 1966 році на ланах уже працювало 35 найновіших тракторів, 25 комбайнів різного призначення, 36 автомашин, 3 дощувальні установки, 5 гноєрозкидувачів, 9 зернонавантажувачів та багато іншої техніки. Це дало можливість повністю механізувати оранку, збирання зернових, на 60-75 проц. трудомісткі роботи по вирощуванню просапних культур.
Підключення в 1955 році колгоспу до державної енергетичної системи дало можливість впровадити електрику не тільки в побут, а й у виробництво. В 1962-1966 рр. збудовано 10 корівників, 7 свинарників, 2 телятники, 1 птахоферму.
Механізація і електрифікація колгоспного виробництва в широких масштабах, впровадження найновіших досягнень науки і передового досвіду, заходи по матеріальному стимулюванню хліборобів - все це дало можливість значно підвищити продуктивність сільського господарства.
Для забезпечення потреб колгоспу і колгоспників у ремонтно-будівельних роботах, а також для переробки сільськогосподарської продукції в артілі створено 8 підсобних підприємств. Для ремонту машин відкрито механічні майстерні. Працюють деревообробні майстерні, молочний завод, лісопилки, млин, бойня.
У селі є державна сортовипробувальна дільниця, яка проводить досліди на полях колгоспу ім. В. І. Леніна, та лікарсько-ветеринарна дільниця.
Велика роль у мобілізації колгоспників на боротьбу за піднесення сільськогосподарського виробництва належить партійній організації. Якщо в 1946 році у колгоспах, тепер об'єднаних в артіль ім. В. І. Леніна, налічувалося 15 комуністів, то на 1 січня 1967 року - 125. В колгоспі створено партійний комітет, а в 5 бригадах і школі - первинні партійні організації. Основна маса комуністів працює безпосередньо в бригадах і на фермах.
Вірною опорою партійної організації є комсомольці. їх у селі 257 чоловік. Під керівництвом комуністів вони проводять велику роботу по організації соціалістичного змагання серед колгоспників, комуністичному вихованню молоді.
Бойовий колектив сільських комуністів виховав багато чудових організаторів і передовиків колгоспного виробництва. Серед них - агроном, комуніст І. М. Стрельченко. З 1958 року він очолює колгосп, енергійно впроваджує передові методи праці. Його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Головний агроном, комуніст І. П. Щербак, який виріс у селі і набув з допомогою колгоспу вищої освіти, дуже багато зробив для піднесення культури землеробства і рентабельності тваринництва. В 1966 році його також нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Імена І. М. Стрельченка, І. П. Щербака занесені до колгоспної Книги пошани.
За одержання високих урожаїв зернових культур механізатор Ф. І. Буйниченко удостоєний ордена Леніна. Комсомолка Лідія Титаренко за високі надої молока нагороджена орденом «Знак Пошани».
Понад 17 років працює на тваринницькій фермі доярка Марія Велицька. Вона щороку добивається високих виробничих показників. Її нагороджено медаллю «За трудову відзнаку».
За останні роки значно змінився зовнішній вигляд села. Зникли маленькі хатки, криті соломою і очеретом. Тепер жителі села споруджують добротні, світлі, багатокімнатні будинки під черепицею або шифером. У кожному з них - електрика, радіо, сучасні меблі. Вулиці прикрасилися новими будинками середньої школи з інтернатом, двох бригадних клубів, лікарні на 50 місць, аптеки, двох дитячих ясел і дитсадка, трьох магазинів, їдальні, лазні, перукарні, автобусної станції. Село утопає в зелені садів. Лише весною 1966 року жителі посадили на вулицях 10 тис. фруктових і декоративних дерев. Село електрифіковане і радіофіковане, сполучене регулярними рейсами автобусів із сусідніми містами Антрацитом і Ровеньками.
Про підвищення добробуту трудівників, зростання їхньої купівельної спроможності свідчить і той факт, що в 1966 році товарооборот Дяківського споживчого товариства становив 1 млн. 962 тис. крб. Населення обслуговують 13 торговельних точок, 2 їдальні.