Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Червона Поляна

переховувала у себе шістьох поранених бійців Червоної Армії, подавала їм медичну допомогу.
Воїни 36-ої стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Г. ГІ. Ліленкова 19 лютого 1943 року визволили Червону Поляну від фашистського рабства. Цей день для жителів села став незабутнім святковим днем.
Перед відступом троє гітлерівців з кулеметом засіли в будинку колгоспника Д. А. Ляхова, щоб затримати наступ передових бійців нашої армії. За ними пильно стежив син Ляхова, п'ятикласник Борис. Коли на світанку наші розвідники ввійшли у двір, німецький кулеметник намагався відкрити по них вогонь, але його збив з ніг відважний піонер. Поки тривала нерівна боротьба хлопця з фашистом, червоноармійці вскочили в будинок, захопили трьох ворожих солдатів і кулемет.
Піонер Борис Ляхов був нагороджений орденом Червоної Зірки.
Під ударами радянських військ ворог відступав на захід, червонополянці із сховищ поверталися додому і зразу приступали до відбудови зруйнованого господарства. А відбудовувати довелося буквально з руїн. У колгоспі «Червоний колос», наприклад, з усієї тяглової сили залишався лише один кінь. Не краще було становище і в інших колгоспах. Фашистські загарбники зруйнували середню школу, а також багато будинків колгоспників.
Відразу ж після вигнання загарбників почалася підготовка до весняних польових робіт. Хлібороби шукали старе, колись покинуте через непридатність знаряддя, ремонтували його і виїжджали в поле на сівбу. Одночасово відбудовували ферми, житлові будинки.
Нарешті настав довгожданий день Перемоги. 9 травня 1945 року школярі з прапорами верхи на конях об'їхали село, поле, тваринницькі ферми і сповістили, що на відзначення остаточного розгрому ворога скликається мітинг. Незабаром святково прибрані колгоспники заповнили вулиці, поспішаючи на мітинг. їхня радість була безмежна.
Жителі Червоної Поляни по праву пишаються своїми земляками, які в лавах Червоної Армії стійко захищали нашу країну від фашистської нечисті. Під час захисту легендарної Брестської фортеці в бою загинув К. 3. Іванов. У штурмі Берліна брали участь льотчик В. С. Зайцев і розвідник О. І. Тараканов.
За бойові заслуги на фронтах Великої Вітчизняної війни 213 червонополянців нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Єгор Корнєев удостоєний ордена Червоного Прапора, двох орденів Червоної Зірки і двох орденів Вітчизняної війни І ступеня. Павло Гречко нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни II ступеня і медаллю «За бойові заслуги». Іван Штабкін - орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни II ступеня, медаллю «За відвагу», Іван Тараканов - орденами Слави І ступеня і Вітчизняної війни II ступеня та медаллю «За відвагу».
Вчорашні воїни швидко переключалися на трудовий фронт. Багато з них були членами партії, вони складали міцне ядро колгоспних партійних організацій, які очолили боротьбу хліборобів за відродження села, за піднесення врожайності, збільшення поголів'я худоби. Перший мирний рік був дуже тяжким, бо фашисти все знищили і пограбували.
Та, незважаючи на труднощі, жителі села боролися за кожний кілограм хліба, відновлювали ферми. В 1948 році посівні площі були доведені до довоєнних розмірів. Крім старих, на полі уже працювали нові трактори.
Проте малі червонополянські колгоспи не могли швидко розвивати сільськогосподарське виробництво. На невеликих посівних масивах не раціонально використовувалась сільськогосподарська техніка, не вистачало робочих рук. У той же час витрати на утримання адміністративно-управлінського апарату були великі. Тому хлібороби вирішили створити укрупнене господарство. В 1951 році колгоспи сіл Червоної Поляни, Ковпакового, Щотового й Христофорівки об'єдналися у велику артіль «Україна». Господарство зразу набрало широкого розмаху, потужнішою стала його матеріально-технічна база.
Добрим організатором колгоспних мас виявився комуніст П. І. Божко, якого в 1955 році обрали головою артілі. Він зумів мобілізувати всі людські і матеріальні резерви на боротьбу за круте піднесення громадського господарства. Колгосп «Україна» з року в рік набирав сили, багатів. У 1956 році Президія Верховної Ради УРСР нагородила П. І. Божка Почесною Грамотою.