Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Червона Поляна

Сторінка 4 з 8
На Всесоюзний з'їзд колгоспників-ударників, що відбувся в 1933 році у Москві, червонополянці послали і своїх делегатів. Це були бригадири Наум В'ялий з колгоспу «Червоний колос» і Йосип Драгунов з колгоспу «Пролетарський Жовтень».
Соціально-економічні перетворення, що відбувалися завдяки суцільній колективізації дрібних селянських господарств, супроводилися і змінами в культурному житті. На початок 1935 року в селі вже не було неписьменних серед дорослих, а всі діти шкільного віку навчалися. Якщо до Великої Жовтневої соціалістичної революції Петропавлівка не мала своїх спеціалістів, а єдиними представниками інтелігенції було подружжя учителів, то напередодні Вітчизняної війни у Червоній Поляні вже працювало 10 учителів, 3 агрономи, 56 механізаторів сільського господарства. Для школи-семирічки було споруджено новий будинок.
На зміну старим вечорницям приходило цікаве дозвілля, яке комсомольці організовували в сільському клубі. Юнаки і дівчата з захопленням працювали в драмгуртку, яким керувала вчителька В. А. Давидова. При клубі працювала бібліотека. Книгами і газетами користувалися і молоді, і літні колгоспники.
Партійна організація села, яка налічувала у своєму складі понад 20 чоловік, повсякденно проводила виховну роботу серед трудящих. У школах і гуртках політичної освіти навчалися всі комуністи і комсомольці. Одним із свідчень зростання політичної свідомості жителів села є той факт, що коли в 1933 році комуністи порушили на сільських зборах питання про зняття дзвонів з церкви і здачу їх у фонд тракторобудування, рішення було одноголосним. А в 1937 році переважною більшістю голосів червонополянці ухвалили закрити церкву.
Дальший розвиток економіки села, піднесення матеріального і культурногб рівня трудівників тимчасово затримали німецькі фашисти, які віроломно напали на нашу країну. З перших днів війни майже всі чоловіки Червоної Поляни пішли на фронт. На колгоспних полях і фермах залишилися працювати в основному жінки, старики, підлітки. Вони трудились, не шкодуючи сил, під лозунгом «Усе для фронту!» В ці тяжкі дні кожний намагався працювати за двох.
Жінкам довелося взяти на свої плечі всю відповідальність за справи колгоспів. Артіль «Пролетарський Жовтень» після того, коли на фронт пішов її голова, очолила Ксенія Мозгова. Бригадиром рільничої бригади стала Ганна Пахомова. Працюючи в бригаді, вона знаходила час і для виховання трьох сиріт фронтовика П. П. Поля- кова.
В селі широко розгорнулося збирання коштів на будівництво танкової колони. У фонд оборони червонополянці здали 808 тис. крб. Восени 1941 року в селі відкрився військовий госпіталь, у ньому працювали сільські комсомольці Марія Анопринова, Настя Гудкова, Шура Сметаніна, комуністка Олександра Коробкіна. Дівчата-підлітки допомагали саперним військам зводити на околицях села оборонні споруди.
А тим часом фронт все наближався. Від вибухів снарядів здригалася земля. Обстановка вимагала швидко здійснити евакуацію основного колгоспного майна. Для виконання цього завдання було мобілізовано весь актив села.
17 червня 1942 року фашистські літаки бомбардували Червону Поляну. Навколо горіли будинки, лежали вбиті і поранені. А наступного дня німецькі танки вдерлися в село. Окупанти грабували населення, забирали продукти, одяг, нещадно вирубували фруктові сади, побоюючись, що в них можуть переховуватись партизани. У фашистське рабство гітлерівці забрали 317 червоно- полянців, із них - 37 підлітків.
Проте загарбникам не вдалося зламати дух радянських людей. Червонополянці чинили опір ворогові, підтримуючи зв'язок з партизанами. Молодь села поширювала серед населення зведення Радянського інформбюро та листівки. Жителі села переховували у себе бійців Червоної Армії, які потрапили в оточення, допомагали їм перебратися через лінію фронту. Колгоспник Никифор Висоцький протягом кількох днів у своєму сараї доглядав пораненого червоноармійця, який залишився в селі, а потім уночі допоміг йому вибратися з Червоної Поляни, давши на дорогу цивільний одяг і харчі. Виходила пораненого бійця жителька-патріотка Ганна Корчкова.
За героїчний подвиг нагороджена медаллю «За відвагу» колишня партизанка часів громадянської війни Олександра Яковлєва. Вона