Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Червона Поляна

Рідко в селянській хаті зустрічалися книжки, бо на придбання їх у селян-бід- няків не було грошей. Тільки в 1904 році при школі відкрили бібліотеку, але її невеликим книжковим фондом користувалися здебільшого учні. В 1914 році, наприклад, з кожних 20-25 жителів села лише один був читачем бібліотеки.
З наближенням Великого Жовтня революційні віяння відчувалися і в Петропавлівці. Провідниками їх були насамперед ті бідняки, які щоразу йшли на заробітки на шахти. Там вони вливалися в робітниче оточення, що позначалося на їх свідомості. Великий вплив на петропавлівців, як і на жителів інших сіл, мали шахтарі А. Т. Іванов та А. В. В'ялий. В лютому 1917 року вони обидва були членами страйкового комітету шахти Кочергінa. Іванов і В'ялий часто збирали селян у Чепилкіній балці поблизу Петропавлівки і розповідали їм про боротьбу робітників за свої права, закликали їх організовано виступати проти гнобителів.
Одним з перших більшовиків Петропавлівки був Полікарп Сергійович Корнєєв. З дитячих років довелося йому наймитувати у сільських багатіїв Ломакіних. Коли Корнєєва призвали на військову службу, в армії він зблизився з більшовиками-підпільниками, а в 1914 році вступив до лав РСДРП. В кінці 1917 року, повернувшись у своє село, П. С. Корнєєв встановив зв'язок з Луганською організацією РСДРП(б), поширював революційні листівки, провадив пропагандистську роботу.
Коли прийшла звістка до Петропавлівки про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, всі жителі зібралися в центрі села на мітинг, скликаний з ініціативи більшовиків - П. С. Корнєєва та О. 3. Безпало- ва. Сільська біднота палко вітала перемогу влади робітників і селян.
Петропавлівський більшовик П. С. Корнєєв був делегатом першого Всеукраїнського з'їзду Рад, який відбувся 24-25 грудня 1917 року в Харкові. Повернувшись звідти, він розповів односельчанам про рішення з'їзду, який проголосив встановлення Радянської влади на Україні і обрав Центральний Виконавчий Комітет України.
На початку 1918 року в селі було створено ревком, головою якого став П. С. Корнєєв. Це був тяжкий час для молодої Української Радянської Республіки. Німецькі війська насувалися з заходу і нищили завоювання соціалістичної революції. Більшовики закликали народ стати на захист Радянської влади. У квітні 1918 року Петропавлівський ревком організував партизанський загін. До нього ввійшли 96 петропавлівських селян. Очолювали загін П. С. Корнєєв і С. Є. Мілютін. Партизани активно боролися проти німецьких інтервентів, що захопили село, а також білокозачих загонів генерала Краснова. На початку грудня 1918 року партизани розгромили загін красновців на станції Ковпакове, за три кілометри від Петропавлівки. В цьому бою особливо відзначилися Сергій Мілютін, Іван Корнєєв, Захар Сафронов, Микола Коробкін, які пустили під укіс ворожий ешелон.
У лютому 1919 року Петропавлівка була визволена від білокозачих банд регулярними частинами Червоної Армії - Богучарським і 10-м Воронезьким полками. Партизанський загін влився до складу 10-го Воронезького полку.
Багато жителів села, які зі зброєю в руках захищали завоювання Жовтня, загинули на фронтах громадянської війни. В бою під Богодуховим у 1919 році поліг смертю хоробрих більшовик П. С. Корнєєв.
Після закінчення громадянської війни жителі села активно включилися в будівництво нового життя. Становище основної маси селян було тяжке. В результаті імперіалістичної і громадянської воєн населення Петропавлівки значно зменшилося. В селі переважали дрібні селянські господарства, ЗО процентів яких не мали своєї худоби. На кожні два господарства припадала одна голова робочої худоби, на кожні три двори - один плуг.
Сільська Рада згуртовувала селян на боротьбу з господарською розрухою. В цій роботі вона спиралася на комітет незаможних селян, створений у Петропавлівці в липні 1920 року на чолі з Т. І. Гречкіним. Провадився перерозподіл земельних наділів, організовувалась матеріальна допомога бідняцьким господарствам. З 1920 по 1926 рік вони одержали від держави допомогу в сумі 3 000 крб. У куркулів відбирався зайвий сільськогосподарський реманент, лишки посівного матеріалу і роздавалися сільській бідноті.
Сільські комуністи, члени першого більшовицького осередку, організованого в Петропавлівці в 1920 році,- Т. І. Гречкін, К. Є. Фіногєєв, О. 3. Безпалов, М. Т. Коробкін, Ю. І. Холін, А. Ю. В'ялий, С. С. Зайцев, І. О. Корнєєв були