Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Червона Поляна

Сторінка 3 з 8
ініціаторами переходу селян до колективного господарювання. Вони переконували односельчан, що тільки спільно, об'єднавши свої земельні наділи і реманент, вони зможуть покінчити із злиднями. Активними помічниками комуністів в їх роботі були члени комсомольського осередку, що був створений весною 1920 року і об'єднував 20 юнаків і дівчат. Перші серед них були - Євдокія Холіна, Олександр Бурлаков та інші.
В 1923 році в селі організовується кредитове товариство. Воно давало селянам позички і цим самим допомагало їм придбати худобу, сільськогосподарський реманент, машини. В тому ж році жителі Петропавлівки перейменували своє село на Червону Поляну.
Дедалі червонополянські хлібороби усвідомлювали, що пора вже переходити до колективних форм господарювання. В 1927 році вони об'єдналися у три ТСОЗи:
«Зоря», «Ясний шлях», «Червоний Схід». Деякі господарства Червоної Поляни приєдналися до сільськогосподарської комуни, організованої в сусідньому селі Ковпако- вому в тому ж 1927 році.
В перші роки мирного будівництва комуністи, комсомольці, члени сільради розпочали боротьбу з неписьменністю. Адже в 1923 році з 4992 жителів Червоної Поляни тільки 426 вміли читати і писати. На кожній вулиці створювалися т. зв. опорні пункти. Кожний з них охоплював 15 неписьменних. Люди вчилися охоче, наполегливо. Досі перші учні лікнепу - тепер колгоспні пенсіонери - згадують добрим словом тих, хто відкрив їм дорогу у світ знань: учителів В. А. Давидову і Л. І. Васильєву, комсомольців А. К. Дику, О. І. Бурлакова та інших.
Багатьом селянам лікнепи допомогли вийти у велике життя. Саме тут збагнув «секрети» букваря один з найстаріших комуністів села М. Т. Сафронов, який став згодом головою колгоспу. Брат його Захар Сафронов після лікнепу вивчився на лікаря.
Розширилась і сільська школа. Тут продовжували свою педагогічну діяльність досвідчені вчителі П. Ф. і Є. М. Шереметьєви. Директором школи працював комуніст П. А. Побєжимов. У 1928 році Червонополянська семирічка дала путівку в життя першому випускові своїх вихованців - 34 юнакам і дівчатам.
Зміни в житті селян відчувалися всюди. Переломним щодо цього був 1930 рік, коли основна маса бідняків почала об'єднуватися в колгоспи. На основі ТСОЗіву селі створилося три колгоспи: «Партизан» (першим головою його був Й. П. Драгунов), «Пролетарський Жовтень» (головаМ. І. Кремнєв) і «Червоний колос» (голова І. В. Ду- дарєв). Держава подавала всемірну допомогу селянам, які стали на шлях колективного господарювання. Так, у 1930 році колгоспам Червонополянської сільської Ради надано кредит на проведення весняної посівної кампанії в сумі 56 150 карбованців.
Уже наприкінці 1930 року в Червоній Поляні не було жодного одноосібника.
Молоді колгоспи технічними засобами обслуговувала створена Боково-Антрацитівська МТС. Першим механізатором у селі був комсомолець Федір Сентяєв. Саме він привів перший трактор на поля червонополянців. Цей день став для хліборобів
справжнім святом. Сентяєв на прикрашеному прапорами і транспарантами тракторі в супроводі жителів села об'їхав усі вулиці Червоної Поляни і тільки після цього вирушив у поле. Перший механізатор і тепер працює в колгоспі, змінивши трактор на комбайн.
Але старе й віджиле не здавалося без запеклого опору. Куркулі ніяк не могли заспокоїтись, що вчорашні їхні наймити стали господарями своєї долі, не мирилися з втратою багатств, нажитих за рахунок нещадної експлуатації односельчан. Вони зводили брудні наклепи на активістів, всюди шкодили. А в 1932 році озвірілі куркулі вбили голову колгоспу «Червоний колос» комуніста І. В. Дударєва. Та убивців затримали, і народний суд їм виніс заслужений вирок. Червонополянці поховали комуніста І. В. Дударєва в братській могилі в центрі села, де були поховані місцеві партизани, які загинули в боях з білогвардійцями в роки громадянської війни.
Незважаючи на запеклий опір куркульства, колгоспи впевнено набирали сил, міцніли. У 1935 році хлібороби трьох артілей організували в селі сільськогосподарську виставку, де продемонстрували свої досягнення в піднесенні врожайності.