Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Радісним для партизанів був січневий день 1919 року, коли до села прибув Ста- робільський партизанський полк Червоної Армії. В цей полк влились і петропавлівські партизани. В Петропавлівці полк приймав військову присягу.
Багато хто з петропавлівців хоробро боровся з денікінцями під час героїчної оборони Луганська біля Гострої Могили у квітні 1919 року. На меморіальній дошці пам'ятника борцям революції в Луганську викарбувані імена 18 жителів Петропавлівки, що полягли в боях за владу Рад.
Після розгрому Червоною Армією денікінців селянам довелося боротися з махновськими та місцевими куркульськими бандами. Цією боротьбою керувала волосна Рада. 20 липня 1920 року, під час нальоту на Петропавлівку, в лютій ненависті бандити порубали шаблями голову Ради Є. В. Руденкa.
У боротьбі з бандитами за встановлення і зміцнення Радянської влади загинули також сільські комуністи Т. С. Комісаренко, О. Ф. Носуля, М. Д. Михайлюк, Ф. І. Кіндратенко. До серпня 1920 року Петропавлівку і навколишні села було очищено від банд. Перед сільрадою і місцевими комуністами постали завдання відбудови зруйнованого господарства, переходу до мирного будівництва.
Подвірний перепис, проведений у січні-лютому 1923 року, дає уявлення про економічне становище селянських господарств після закінчення громадянської війни. В селі тоді було 677 господарств, населення - 3 642 чол. 222 господарства зовсім не мали худоби, а 173 - робочої. 32 куркульським сім'ям (менш як 5 проц. усіх сімей) належала чверть усієї робочої худоби Петропавлівки. Саме ці куркульські елементи чинили запеклий опір заходам молодої Радянської влади, намагалися захопити в селі панівне становище, придушити бідноту. Сільські бідняки також згуртовувались: 26 вересня 1920 року створили комітет незаможних селян. До його складу ввійшло 80 бідняків, у т. ч. 7 сільських комуністів. Серед них організаторськими здібностями, відданістю справі відзначались Т. І. Гречаник, В. Ю. Бирюков та І. М. Жидков. Першим головою КНС став член партії з 1918 року Ф. Я. Комісаренко.
Комсомольський осередок у Петропавлівці виник у 1923 році. Комуністи, комсомольці, члени комнезаму провадили послідовну боротьбу за економічне обмеження куркульства і за зміцнення бідняцько-середняцьких господарств. Велику підтримку подавала селу держава. В 1928 році, наприклад, біднякам Петрівки через КНС було надано довгострокові кредити на суму 9310 карбованців.
Господарства незаможників одержували в позичку насіння. У машино-прокатних пунктах бідняки мали змогу брати потрібний реманент. Все це сприяло зміцненню бідняцьких господарств. Зростало число середняків. Тільки за 1927-1928 рр. воно збільшилось на 3,2 процента.
Водночас селяни шукали і знаходили більш ефективні форми ведення господарства.
З ініціативи партосередку наприкінці 1928 року 30 місцевих бідняків заснували комуну «КІМ», якій було виділено 200 га орної землі. Організаторам комуни - члену партії П. В. Чубарю і першим сільським комсомольцям - братам Федору і Тимофію Пасічникам, Уляні Приходько, Олександру Васильченку, Ганні Бондаренко та іншим - довелось переборювати запеклий опір куркулів.
Велика роз'яснювальна робота комуністів і комсомольців, приклад діяльності комуни «КІМ» дали результати. Товариства по спільному обробітку землі почали перетворюватись у колгоспи.
У 1929 році в Петрівці було створено 17 дрібних сільськогосподарських артілей, які згодом об'єдналися в 3, а з 1935 року - у 2 колгоспи («Комінтерн» і «Політвідділ»). Комуна «КІМ» влилася до артілі «Комінтерн».
Колективізація сільського господарства відбувалась у напруженій боротьбі з куркульством. Місцеві куркулі приховували зерно, відмовлялися від сплати податків, залякували тих, хто вступав до колгоспу. Щоб зламати опір
Петрівка
Сторінка 3 з 8
направили його охороняти поміщицький маєток у селі Щастя, за 7 км від Петропавлівки. Прибувши на місце, партизани знищили петлюрівських кулеметників і управителя маєтку. Чисельно зрісши і добре озброївшись, загін став справжнім господарем по всій окрузі. Багато хто з петропавлівців хоробро боровся з денікінцями під час героїчної оборони Луганська біля Гострої Могили у квітні 1919 року. На меморіальній дошці пам'ятника борцям революції в Луганську викарбувані імена 18 жителів Петропавлівки, що полягли в боях за владу Рад.
Після розгрому Червоною Армією денікінців селянам довелося боротися з махновськими та місцевими куркульськими бандами. Цією боротьбою керувала волосна Рада. 20 липня 1920 року, під час нальоту на Петропавлівку, в лютій ненависті бандити порубали шаблями голову Ради Є. В. Руденкa.
У боротьбі з бандитами за встановлення і зміцнення Радянської влади загинули також сільські комуністи Т. С. Комісаренко, О. Ф. Носуля, М. Д. Михайлюк, Ф. І. Кіндратенко. До серпня 1920 року Петропавлівку і навколишні села було очищено від банд. Перед сільрадою і місцевими комуністами постали завдання відбудови зруйнованого господарства, переходу до мирного будівництва.
Подвірний перепис, проведений у січні-лютому 1923 року, дає уявлення про економічне становище селянських господарств після закінчення громадянської війни. В селі тоді було 677 господарств, населення - 3 642 чол. 222 господарства зовсім не мали худоби, а 173 - робочої. 32 куркульським сім'ям (менш як 5 проц. усіх сімей) належала чверть усієї робочої худоби Петропавлівки. Саме ці куркульські елементи чинили запеклий опір заходам молодої Радянської влади, намагалися захопити в селі панівне становище, придушити бідноту. Сільські бідняки також згуртовувались: 26 вересня 1920 року створили комітет незаможних селян. До його складу ввійшло 80 бідняків, у т. ч. 7 сільських комуністів. Серед них організаторськими здібностями, відданістю справі відзначались Т. І. Гречаник, В. Ю. Бирюков та І. М. Жидков. Першим головою КНС став член партії з 1918 року Ф. Я. Комісаренко.
Комсомольський осередок у Петропавлівці виник у 1923 році. Комуністи, комсомольці, члени комнезаму провадили послідовну боротьбу за економічне обмеження куркульства і за зміцнення бідняцько-середняцьких господарств. Велику підтримку подавала селу держава. В 1928 році, наприклад, біднякам Петрівки через КНС було надано довгострокові кредити на суму 9310 карбованців.
Господарства незаможників одержували в позичку насіння. У машино-прокатних пунктах бідняки мали змогу брати потрібний реманент. Все це сприяло зміцненню бідняцьких господарств. Зростало число середняків. Тільки за 1927-1928 рр. воно збільшилось на 3,2 процента.
Водночас селяни шукали і знаходили більш ефективні форми ведення господарства.
З ініціативи партосередку наприкінці 1928 року 30 місцевих бідняків заснували комуну «КІМ», якій було виділено 200 га орної землі. Організаторам комуни - члену партії П. В. Чубарю і першим сільським комсомольцям - братам Федору і Тимофію Пасічникам, Уляні Приходько, Олександру Васильченку, Ганні Бондаренко та іншим - довелось переборювати запеклий опір куркулів.
Велика роз'яснювальна робота комуністів і комсомольців, приклад діяльності комуни «КІМ» дали результати. Товариства по спільному обробітку землі почали перетворюватись у колгоспи.
У 1929 році в Петрівці було створено 17 дрібних сільськогосподарських артілей, які згодом об'єдналися в 3, а з 1935 року - у 2 колгоспи («Комінтерн» і «Політвідділ»). Комуна «КІМ» влилася до артілі «Комінтерн».
Колективізація сільського господарства відбувалась у напруженій боротьбі з куркульством. Місцеві куркулі приховували зерно, відмовлялися від сплати податків, залякували тих, хто вступав до колгоспу. Щоб зламати опір
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широкий
- Чугинка
- Червоний Жовтень
- Тепле
- Передільське
- Нижньотепле
- Миколаївка
- Красна Талівка
- Комишне
- Герасимівка
- Верхньобогданівка
- Верхня Вільхова
- Велика Чернігівка
- Валуйське