Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Цей процес тривав і в наступні роки. Так стали робітниками паровозобудівного заводу Гартмана в Луганську Є. В. Руденко, С. Я. Мирошниченко, І. А. Васильченко та багато інших.
Частина бідняків наймитувала в господарстві відставного генерала Шарова, що мав землі в Області Війська Донського, у куркулів Рясненка, Гаврюшенка та інших. Найбагатшим серед них був Коваленко, який мав олійницю, більш як 10 коней, до 10 корів, торгував і утримував земську пошту. 8-10 наймитів у нього працювало постійно, а під час жнив - до 20 чоловік.
Пробудження революційної свідомості селян Петропавлівки пов'язано з початком робітничого руху в Луганську на рубежі XIX-XX століть. Це зумовлювалось тим, що місцеві жителі, які працювали на луганських промислових підприємствах, постійно спілкувалися з своїми сім'ями та рідними. Вони приносили до села листівки Луганського більшовицького комітету, які закликали до боротьби проти гнобителів.
Дожовтневий період в історії Петропавлівки характеризується низьким рівнем медичного обслуговування. До початку XX століття хворих лікував тут один фельдшер. Приймальний пункт містився в невеличкій, не пристосованій кімнаті. У 1900-х рр. було відкрито лікарську дільницю, яка обслуговувала дві волості з населенням 13,5 тис. чол. Власного приміщення дільниця не мала. Один лікар, фельдшер та акушерка - от і весь медичний персонал.
Занедбана була і народна освіта. Тут були два невеликих училища і дві церковнопарафіальні школи. Проте переважна більшість дітей шкільного віку не вчилась. У 1907-1908 рр., наприклад, з 565 дітей 8-11 років навчалось тільки 238. До того ж, чимало учнів, що лічилися в списках школи, часто пропускали заняття, бо треба було допомагати старшим удома, або не відвідували школу взимку через відсутність одягу і взуття. Тому й не дивно, що на кожні 100 чол. населення тільки 12 уміли читати і писати.
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції відкрила перед селянами Петропавлівки шлях до вільного і щасливого життя. Після перемоги збройного повстання у Петрограді луганська більшовицька організація послала до Петропавлівки стійкого комуніста Є. В. Руденка, де його в грудні 1917 року обрали головою ревкому. Як делегат Петропавлівки, він взяв участь у роботі І з'їзду Рад Старобільського повіту, що відбувся 4 січня 1918 року. Цей з'їзд проголосив встановлення Радянської влади.
Петропавлівський ревком відразу почав діяти - наділяв бідняків землею, подавав їм допомогу в обробітку полів. Водночас він проводив велику роботу по заготівлі сільськогосподарських продуктів для трудящих промислових центрів.
У березні 1918 року комуністи, які повернулися до Петропавлівки з фронту або з промислових підприємств, де працювали під час війни, об'єдналися в партійний осередок. В їх числі були місцеві бідняки Ф. Я. Комісаренко, І. А. Пасічник, Ф. І. Кіндратенко, В. Т. Конюпіенко, М. Д. Михайлюк та Р. Т. Несвіт.
Під час окупації Донбасу кайзерівськими військами партосередок пішов у підпілля і організував трудящих на боротьбу проти окупантів і петлюрівців, які тероризували населення. Особливо. активізувалась робота по підготовці до повстання після II з'їзду КП(б)У. Серед селян поширювалась відозва луганських більшовиків.
Петлюрівці викрили підпільників, заарештували і вивезли з села 20 активістів, 8 з них згодом розстріляли в луганській тюрмі.
Для боротьби проти окупантів і петлюрівців в середині 1918 року бідняки Петропавлівки об'єдналися в партизанський загін на чолі з О. П. Клочком. Загін здійснював сміливі рейди по навколишніх селах, завдаючи відчутних ударів німецьким і петлюрівським гарнізонам. Бойовим хрещенням загону було роззброєння ним улітку 1918 року петлюрівської варти в селі Старому Айдарі.
Тоді командир прийняв сміливе рішення. Разом із загоном він вирушив у район Лисичанська, де були зосереджені великі сили петлюрівців, і заявив, що партизани переходять на їхній бік. Петлюрівське командування вітало «перехід» клочківців, влаштувало з цього приводу мітинг. Для посилення загону Клочка петлюрівці виділили 3 кулемети з своєю обслугою і
Петрівка
Сторінка 2 з 8
підприємства 394 чол., у 1902 році - 437, у 1903 році - 596 чоловік. Здебільшого вони брали паспорт на рік і до села вже не повертались.Цей процес тривав і в наступні роки. Так стали робітниками паровозобудівного заводу Гартмана в Луганську Є. В. Руденко, С. Я. Мирошниченко, І. А. Васильченко та багато інших.
Пробудження революційної свідомості селян Петропавлівки пов'язано з початком робітничого руху в Луганську на рубежі XIX-XX століть. Це зумовлювалось тим, що місцеві жителі, які працювали на луганських промислових підприємствах, постійно спілкувалися з своїми сім'ями та рідними. Вони приносили до села листівки Луганського більшовицького комітету, які закликали до боротьби проти гнобителів.
Дожовтневий період в історії Петропавлівки характеризується низьким рівнем медичного обслуговування. До початку XX століття хворих лікував тут один фельдшер. Приймальний пункт містився в невеличкій, не пристосованій кімнаті. У 1900-х рр. було відкрито лікарську дільницю, яка обслуговувала дві волості з населенням 13,5 тис. чол. Власного приміщення дільниця не мала. Один лікар, фельдшер та акушерка - от і весь медичний персонал.
Занедбана була і народна освіта. Тут були два невеликих училища і дві церковнопарафіальні школи. Проте переважна більшість дітей шкільного віку не вчилась. У 1907-1908 рр., наприклад, з 565 дітей 8-11 років навчалось тільки 238. До того ж, чимало учнів, що лічилися в списках школи, часто пропускали заняття, бо треба було допомагати старшим удома, або не відвідували школу взимку через відсутність одягу і взуття. Тому й не дивно, що на кожні 100 чол. населення тільки 12 уміли читати і писати.
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції відкрила перед селянами Петропавлівки шлях до вільного і щасливого життя. Після перемоги збройного повстання у Петрограді луганська більшовицька організація послала до Петропавлівки стійкого комуніста Є. В. Руденка, де його в грудні 1917 року обрали головою ревкому. Як делегат Петропавлівки, він взяв участь у роботі І з'їзду Рад Старобільського повіту, що відбувся 4 січня 1918 року. Цей з'їзд проголосив встановлення Радянської влади.
Петропавлівський ревком відразу почав діяти - наділяв бідняків землею, подавав їм допомогу в обробітку полів. Водночас він проводив велику роботу по заготівлі сільськогосподарських продуктів для трудящих промислових центрів.
У березні 1918 року комуністи, які повернулися до Петропавлівки з фронту або з промислових підприємств, де працювали під час війни, об'єдналися в партійний осередок. В їх числі були місцеві бідняки Ф. Я. Комісаренко, І. А. Пасічник, Ф. І. Кіндратенко, В. Т. Конюпіенко, М. Д. Михайлюк та Р. Т. Несвіт.
Під час окупації Донбасу кайзерівськими військами партосередок пішов у підпілля і організував трудящих на боротьбу проти окупантів і петлюрівців, які тероризували населення. Особливо. активізувалась робота по підготовці до повстання після II з'їзду КП(б)У. Серед селян поширювалась відозва луганських більшовиків.
Петлюрівці викрили підпільників, заарештували і вивезли з села 20 активістів, 8 з них згодом розстріляли в луганській тюрмі.
Для боротьби проти окупантів і петлюрівців в середині 1918 року бідняки Петропавлівки об'єдналися в партизанський загін на чолі з О. П. Клочком. Загін здійснював сміливі рейди по навколишніх селах, завдаючи відчутних ударів німецьким і петлюрівським гарнізонам. Бойовим хрещенням загону було роззброєння ним улітку 1918 року петлюрівської варти в селі Старому Айдарі.
Тоді командир прийняв сміливе рішення. Разом із загоном він вирушив у район Лисичанська, де були зосереджені великі сили петлюрівців, і заявив, що партизани переходять на їхній бік. Петлюрівське командування вітало «перехід» клочківців, влаштувало з цього приводу мітинг. Для посилення загону Клочка петлюрівці виділили 3 кулемети з своєю обслугою і
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широкий
- Чугинка
- Червоний Жовтень
- Тепле
- Передільське
- Нижньотепле
- Миколаївка
- Красна Талівка
- Комишне
- Герасимівка
- Верхньобогданівка
- Верхня Вільхова
- Велика Чернігівка
- Валуйське