Сторінка 6 з 9
Стійко билися з ворогом в рядах Діючої армії жителі селища. Г. І. Ковтун протягом усієї війни була операційною сестрою польового похідного госпіталю. Свій бойовий шлях вона почала в серпні 1941 року. Після перемоги над фашистською Німеччиною Г. І. Ковтун повернулась у рідне селище. Її бойові заслуги відзначено чотирма урядовими нагородами.
Льотчик В. В. Помаза зробив 75 бойових вильотів. Він воював на 1-му та 2-му Прибалтійському та 1-му Білоруському фронтах. Безстрашного воїна нагороджено орденом Слави 3-го ступеня, орденом Червоного Прапора, Червоною Зіркою та п'ятьма медалями.
Пишаються жителі Зимогір'я і своїм земляком Н. С. Онищенком. В роки довоєнних п'ятирічок він закінчив інститут червоної професури. Двадцять років прослужив у лавах Радянської Армії. Онищенко брав участь у боях на багатьох фронтах Великої Вітчизняної війни: у форсуванні Дніпра, у захваті плацдарму на правому березі Бугу, форсуванні Вісли. П'ятьма орденами Червоного Прапора, двома - Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, шістьма медалями відзначені його бойові заслуги.
Героїчний подвиг здійснив уродженець Черкаського І. С. Малько. 14 березня 1945 року підрозділ капітана Малька брав участь у штурмі німецької оборони на Одері. Фашисти тримали під сильним вогнем всі підступи до ріки. Бійці під командуванням відважного капітана підійшли до річки і з ходу атакували ворожі позиції. Наступ радянських воїнів був настільки стрімким, що вогонь фашистів не міг їх зупинити. Підрозділ Малька переправився через річку, захопив плацдарм і утримував його до підходу наших військ. 15 разів кидалися німці в атаку, але радянські воїни щоразу примушували їх відступати. Капітан Малько був поранений, але продовжував керувати боєм. І. С. Малько удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Це звання присвоєно також О. М. Іваннікову.
Переборюючи труднощі перших післявоєнних років, трудящі селища не тільки відроджували господарство, але й почали спорудження нових підприємств. Вже в 1950 році повністю були відбудовані всі шахти, цегельний завод, колгосп і радгосп. Цього ж року на південній околиці селища розгорнулись роботи по створенню потужної шахти «Черкаська-Північна» № 2. Сюди приїхали молоді будівельники з усіх кінців країни.
Вдень і вночі землерийні машини штурмували кам'янистий грунт, прокладаючи перші стовбури майбутньої шахти-гіганта. Споруджувались адміністративні будинки. А поблизу Черкаського почало виростати нове шахтарське селище.
Серед будівельників розгорнулося соціалістичне змагання за дострокове виконання виробничих завдань. Натхненний рішеннями
XX з'їзду КПРС, колектив будівельників на чолі з партійною організацією зобов'язався здати в експлуатацію нову шахту достроково, до 40-х роковин Великого Жовтня. Свого слова вони додержали: на два місяці раніше встановленого строку стала до ладу
шахта «Черкаська-Північна» № 2, оснащена найновішою гірничою технікою.
Добре попрацювали і гірники, і будівельники. Було пройдено близько 10 км гірничих виробок, підготовлено 9 лав. Завдяки цьому вже в 1957 році щодня видавалось на-гора 2 тис. тонн вугілля. В усіх лавах працювали вугільні комбайни.
Добре потрудилася прохідницька бригада Є. І. Синька. Протягом 1955-1957 рр. ця бригада систематично проходила щомісяця по 103-110 метрів виробок при нормі 30-40 метрів. За видатні успіхи, досягнуті на будівництві шахти, кращому прохіднику Є. І. Синькові у 1957 році було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Примножуючи хорошу традицію шахтобудівників - завжди бути попереду, колектив шахти вже 11 листопада 1958 року видав на-гора останні тонни вугілля в рахунок річного плану. За 1958 рік шахтарі «Черкаської-Північної» № 2 видобули додатково до завдання понад 108 тис. тонн високоякісного палива. Цьому сприяло соціалістичне змагання, що розгорнулося в 1958 році за видобуток кожним шахтарем надпланового вугілля.
Шахта швидко набирала темпи і наближалась до запланованої потужності - З тис. тонн на добу. Уже в жовтні 1959 року середньодобовий видобуток вугілля тут становив 2828 тонн. Продуктивність праці за цей час зросла на 38,9 проц. Перед вели комуністи. Вони очолили бригади, дільниці, були зачинателями швидкісних методів праці, освоєння нової техніки.
Дивиться також інші населені пункти району: